«З п'ятої спроби потрапив до війська»: як івано-франківський викладач Юрій Довган добровольцем пішов на фронт

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто знав: не має права залишатися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й вирушив шукати шлях до війська. Лише з п'ятої спроби його прийняли.

Попереду були блокпости, фронт, безсонні ночі, побратими, втрати та довге повернення до мирного життя. Сьогодні Юрій Довган знову стоїть перед студентами, але тепер говорить про свободу, державу й боротьбу не лише як історик, а й як людина, яка пройшла війну. 

Про службу в Силах оборони ветеран розповів журналістці Фіртки

Після початку повномасштабного вторгнення він одразу вирішив долучитися до війська. Уже 25 лютого, провівши заняття за наказом ректора, вирушив до військкомату.

«У п'ятницю був наказ ректора, що треба провести всі пари. Я їх провів і після третьої пари вирушив у військкомат».

Втім, тоді його не прийняли: він не проходив строкової служби, не мав військового квитка та військово-облікової спеціальності.

Наступного дня чоловік звернувся до штабу військової частини, однак і там отримав відмову.

«Зазвичай питали, чи я служив в армії, чи мав військовий квиток, чи вмів водити вантажну машину. Коли на всі ці питання вони чули "ні", то казали йти додому».

Зрештою допомогли колишні студенти. Вони повідомили, що є можливість прибути безпосередньо до військової частини.

«Студенти подзвонили й сказали: "Юрій Любомирович, є можливість поїхати прямо в частину". За пів години вони мене забрали. Я швидко зібрав речі й поїхав».

До військової частини він прибув близько полудня, а потім ще 12 годин чекав на оформлення.

«З п'ятої спроби я потрапив в армію».

Пояснюючи своє рішення добровільно піти на фронт, Юрій Довган каже, що не бачив для себе іншого вибору.

«Чому я мав не йти в армію, коли ворог прийшов в Україну? Якщо трохи глибше — можливо, це було через те, що не пішов ще у 2014 році. Збирався, але тоді не склалося».

Про свій намір він майже нікому не розповідав. До батьків навмисне не зайшов, аби вони не намагалися його відмовити.

«Я знав, що якщо зараз зайду до мами, то вона заплаче, обійме, і я можу здригнути. Тому збрехав, що скоро повернуся».

Зі студентами попрощався просто під час онлайн-заняття.

«Я сказав: "Друзі, це наша перша пара, але, мабуть, і остання. Довчіться самі, я йду в армію"».

Батькові про своє рішення він повідомив телефоном уже тоді, коли стояв у черзі до військової частини. Каже, так було легше пережити емоції рідних.

Юрій Довган каже, що університетський досвід безпосередньо на фронті не став у пригоді. Натомість допомогли навички, здобуті в «Пласті», заняття бойовими мистецтвами та загартування.

«Освіта формує характер і людину, але в армії потрібні зовсім інші вміння. Пригодилися таборування, адже я прихильник й інструктор "Пласту", бойові мистецтва, моржування. Це все дало дуже великий плюс».

Участь у бойових діях, зізнається ветеран, не змінила його поглядів на історію чи сучасну політику.

«Ні, жодною мірою. Мої знання про історію — це мої знання».

Натомість війна показала, наскільки важко опановувати військову справу безпосередньо на фронті.

«Навчання — дуже складний і тяжкий процес. Ми всі перебували під стресом. Після обстрілів були налякані, а тут потрібно засвоювати азимут, топографію. Такі речі треба вивчати в спокійній атмосфері, а не "на коліні"».

За словами ветерана, траплялися ситуації, коли військові не знали спеціальної термінології, але добре виконували практичні завдання.

«Один солдат не міг правильно вимовити слово "азимут", казав "азимус", але цифру визначав правильно».

На фронті Юрій Довган свідомо уникав суперечок із побратимами, навіть якщо чув думки, з якими категорично не погоджувався.

«Коли є ворог перед тобою, всі згуртовані. А коли бойової роботи менше, виникає ризик внутрішніх конфліктів».

Водночас, на його переконання, українському війську бракувало системної психологічної підтримки.

«Відсутність виховної роботи була очевидною. Ми дуже чекали капелана. Я навіть телефонував знайомому священнику з Івано-Франківська, але організувати це не вдалося».

Перші місяці на фронті, каже ветеран, складалися лише зі служби.

«Три місяці я нічого, крім "хата — поле, хата — поле", обстрілів, спеки й копання окопів, не бачив. Це дуже виснажує».

Через постійне недосипання та виснаження Юрій Довган потрапив до госпіталю.

«Лікар запитав: "А як ви спите?". Я відповів: "Та я не сплю по-людськи". Узимку темніє вже о четвертій. Наприклад, із восьмої до десятої вечора чергуєш, а потім ще з другої до четвертої ночі».

Навіть на фронті він намагався підтримувати українські військові традиції. Зокрема, пропонував використовувати історичні постаті як паролі.

«Я пропонував: нехай буде Мазепа і Войнаровський. Але відповіли, що це важко запам'ятати. Натомість обрали "помідор — огірок". Ми ж українська армія, маємо якось опиратися на власну історію».

Говорячи про взаємини між військовими, ветеран зізнається, що найбільше йому бракувало людської підтримки.

«Не кожен співслужбовець є побратимом. Для мене це дуже високе слово. Із фронту в мене залишилося лише двоє добрих товаришів. Решта — це просто знайомі».

Водночас, додає він, щодня молиться за загиблих побратимів і своїх студентів, які не повернулися з війни.

Більше читайте в матеріалі: «Я відходив пів року. Щоранку під гімн України вставав і плакав»: історія ветерана Юрія Довгана, який добровольцем пішов на війну.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Від роботи на "Азовсталі" до фронту: боєць Ігор Ковальов про шлях у війську

«Довелося виборювати елементарне», — військова фельдшерка Ольга Штерн про сексизм та виклики для жінок у війську

«Для перемоги не вистачає єдності», — прикарпатець Юрій Смицький про шлях у війську, втрату побратима та поранення

Повернувся з-за кордону та став на захист України: історія військовослужбовця Володимира Горбачова (ФОТО)

«Війна не закінчується одразу після фронту»: ветеран Назар Семанів про службу, поранення, адаптацію та артмайстерню


Коментарі ()

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1813
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

849
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1117
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1550
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2752 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3851

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

978

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

549

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

399

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1096
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5696
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5249
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10644 2
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1296
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7592
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

995
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1129
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15876
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

397
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1449
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1884
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1774