Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».
В статті мовиться, що повернення Дональда Трампа до Білого дому загалом погіршило скрутне становище Росії, чого росіяни не очікували.
Трампові передвиборчі обіцянки щодо анти-інтервенційної зовнішньої політики поступилися місцем військовим операціям США проти Ірану та Венесуели, - обох російських партнерів.
Вихваляючись, що він може врегулювати війну в Україні «протягом 24 годин» — і натякаючи, що може зробити це, поступившись вимогам Росії —Трамп з того часу втомився від конфлікту, відволікаючись наслідками військових дій в Перській Затоці.
Без втручання Трампа Росія і далі мусить продовжувати воювати в Україні.
Ціна війни для Росії зростає: приблизно 1,4 мільйона російських жертв на полі бою, українські безпілотники, які тепер досягають глибоких меж Росії, та економіка, що занепадає.
Однак, підкоривши всю країну потребам своєї катастрофічної війни, Путін розуміє, що її результат визначатиме світову репутацію Росії.
«Наші друзі, сусіди, наші супротивники та вороги пильно стежать за тим, як це розгортається», – нещодавно нагадав міністр закордонних справ Сергій Лавров на зібранні еліти в Москві.
Незважаючи на всі ризики і небезпеку продовження війни, Путін зробив ставку на те, що «переживе» Захід.
В статті також авторка згадує початок вторгнення в Україну, про те, як президент Росії Путін в 2022-му році наказав ввести свої танки в Україну, що спонукало західні країни розірвати зв'язки з Росією та підтримати Київ. Шок від зухвалого захоплення території України Путіним шокував весь світ.
Але невдовзі опоненти Росії зрозуміли, що країна нікуди не просувається в Україні.
Змушений готуватися до тривалої війни, Кремль доручив своїм дипломатам, інтелектуалам та оперативникам заручитися підтримкою в незахідному світі.
Багато країн виявилися сприйнятливими до російських пропозицій, відмовившись робити бінарний вибір між Росією та Заходом.
Росія невдовзі стала чимось дивним: найбільш «санкційною» країною у світі. Але відчуження від Європи компенсувалося дедалі тіснішими відносинами з країнами глобального Півдня.
В статті згадується про ігри Росії в Організації Об'єднаних Націй, де російські дипломати наполегливо працювали над тим, щоб залучити незахідні країни до підтримки своїх позицій, зокрема щодо війни в Україні.
Для цього Росія використовує всі невеликі можливості, які в неї залишилися. Зокрема, головуючи в альянсі БРІКС у 2024 році, Кремль вразив своїх гостей і партнерів сотнями заходів, серед яких були показ мод, спортивний турнір та грандіозний саміт у Казані. Все для того, щоб довести світу і росіянам всередині країни, що вони ніби-то не ізольовані від світу.
Інший приклад. Коли Росія вторглася в Україну, Африканський Національний Конгрес — домінуюча політична сила Південно-Африканської Республіки, — звинуватила західні країни у війні. Результатом стала проросійська позиція, яка мала тенденцію ігнорувати особливу ідентичність та діяльність України.
Інші країни об'єдналися з Росією радше з власних інтересів, ніж з прихильності. Наприклад, у Грузії правляча партія «Грузинська мрія» наслідувала приклад Росії в репресіях проти громадянського суспільства. Напередодні парламентських виборів у жовтні 2024 року «Грузинська мрія» попереджала, що «партія глобальної війни» — її політичні опоненти та їхні західні прихильники — прагнуть втягнути Грузію в конфлікт з Росією, як це сталося в Україні. Мета «Грузинської мрії» була простою: зміцнити власну владу. У процесі вона просувала тези порядку денного Путіна щодо дискредитації демократії західного зразка.
Також в статті згадується Вірменія, яка даремно розраховувала на підтримку Росії під час бойових дій з Азербайджаном в Нагірному Карабасі. Історія Вірменії демонструє те, що глобальний вплив Росії невпинно падає.
Так само Росія не змогла допомогти уникнути повалення влади Башара Асада в колись дружній Сирії. Це була велика поразка для Кремля, який багато років підтримував династію Асадів, але в результаті не зміг захистити свого «клієнта».
Загалом в статті підсумовується, попри всі спроби Росії втриматися в важких для неї умовах, ціна війни стає для неї все більш важкою.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також: