В понеділок Івано-Франківськ прощатиметься із вбитим на Майдані 19-річним Романом Гуриком

«Вижила під обстрілами та стала волонтеркою»: історія донеччанки, яка знайшла дім в Івано-Франківську

18.03.2026
Тетяна Ткаченко

Студентку Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Яну Безуглу повномасштабне вторгнення застало в рідному місті Мирноград, що на Донеччині. Сьогодні дівчина проживає в Івано-Франківську та активно допомагає війську.

1613

Незаконні рубки на Івано-Франківщині: хто стоїть за знищенням лісів

13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.

3051 1

«Театр сьогодні — лікарня для душі»: акторка Надія Левченко про сцену, кіно та мистецтво під час війни

09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.

1451

«Здавалося, що всі готові боротися. Виявилося — ні»: ветеран Максим Кремінь про службу, адаптацію та системні проблеми підтримки військових

04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1723 1

«Ніколи не вагався, якщо треба було летіти»: історія життя та подвигу полеглого полковника Повітряних сил Юрія Погорілого

01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.

2603

Від наркозлочинів до терактів: підліткова злочинність на Івано-Франківщині під час війни

22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.

4156

Коментарі (14)

Коментар

Ваше ім'я

Ваш email

Введіть код з картинки

Макс 2014.02.22, 12:47

Герой, герой, а, судячи по його сторінці у соціальній мережі, -- прихильник сатанізму, атеїзму, антихристиянства... Хай Бог йому буде Суддя!

Павло 2014.02.22, 06:26

Вічна пам'ять герою. Нехай земля йому буде пухом.

просто мама 2014.02.22, 09:36

Це жахливо ,коли батьки ховають дітей. Як рідним пережити це горе? Ніхто не поверне матері сина. І тепер для неї немає різниці,який буде уряд, хто президент. Все закінчилось. Заради чого?Бережіть своїх дітей!

Теж мама 2014.02.22, 20:58

З сторінки Романа в соцмережі: Поймет не тот, кто много видел, А тот, кто много потерял. Простит не тот, кто не обидел, А тот, кто многое прощал. Осудит каждый, кто не в силах Пути другому уступить, Ревнует только тот, в чьих жилах Кровь никогда не закипит. И боль чужую взять не сможет Кто выгодой своей живет, И грусть ночами не тревожит Тех, кто любви не познает, И счастья встречи не узнает, Кто расставаньем не дышал. Лишь тот, кто многое теряет И цену многому познал...

Михайло 2014.02.23, 00:39

Максові: - це напевно ти сатаніст, якщо говориш про покійного погане слово! Він в першу чергу - ЛЮДИНА. Хай пухом буде йому земля і пам’ять про нього живе вічно у серцях його рідних, і близьких!!!

Макс 2014.02.23, 01:08

Михайле, про померлих слід говорити теж правду. Сатанинських і безбожних речей не бракує на його веб-сторінці. Можете знайти та перевірити. Біда, коли людина відрікається Бога-Творця в молодому віці і хоче без Нього будувати майбутнє України. Та краще помолитися за його душу.

воля 2014.02.23, 02:05

ravets Олег Так раптом захотілось жити, Стрічати ранки солов’їні, І прокидаючись,життя любити, Зпросоння посміхатись Україні. За тих хто не дожив години, Хвилинки не дожив до перемоги, Схиляю голову, - колись ж ми, Дійдем до Вашої дороги. Зійде знов сонце, буде ранок, І так життя у хороводі, Для України знов світанок, Бо вперше разом –на свободі…….. А.Круп. .

Пишаюсь тим, що я українськ 2014.02.23, 02:10

Вас так ніхто не любить. Я один. Я вас люблю, як проклятий. До смерті. Земля на небі, вечір, щастя, дим, Роки і рік, сніги, водою стерті, Вони мені одне лиш: ви і ви... Димлять століття, води і народи... Моя ви пам'ять степу-ковили, Зорі небесний голос і свободи. Дивіться, гляньте: мій - то голос ваш: Як світиться він тепло на світанні... Я вас люблю, як сіль свою Сиваш, Як ліс у грудні свій листок останній. Микола Вінграновський

Тарас 2014.02.23, 08:55

Слава Україні! Мій дідусь служив в УПА, і коли я йому розповів про цього 19 літнього Героя, він плакав, не просто плакав, заходився і ридав. Мені не віриться, що так повинно бути, але його Бог забрав до себе у своє військо! Він був гарною людиною. Слава йому і вічна память!!!

Романові 2014.02.23, 11:28

Прости.

Наталя 2014.02.24, 01:03

Слава Герою!

Люба 2014.02.24, 12:44

Слава Герою!!!!!!! Матері Слава за таку дитину! Тільки б це все не було дурно.....політики!Він помер як герой,а не так як ми.ВСІ ПО НОРАХ.Я горджуся ,що в нас є такі патріоти.Матері мужності і витримки,щоб БОГ дав Вам силу.Ви мусите поставити на ноги інших дітей.......плачу разом з Вами......

Олег 2014.02.24, 13:07

СЛАВА ГЕРОЮ!!!!!!!

ната 2014.02.24, 14:26

С того ужасного и страшного события Не было еще совсем и дня, Чтобы не заплакали родители, Чтоб его не вспомнили друзья. Вот стоим мы над его могилой, Слезы так и катятся из глаз, Как и прежде он родной и милый, И всегда он будет жить в сердцах у нас. Тишина вокруг, одни лишь птицы Песней разбивают пустоту, Двух миров разрушить бы границы, Чтоб покинуть смог он эту тьму. Смотрит с фотографии надгробной Ясный взгляд, как будто бы живой, Кажется, услышим его голос, Тот спокойный, добрый и родной. Теперь мы в гости лишь сюда к тебе приходим, Вот только не встречаешь здесь нас ты. И как ни больно, здесь тебя мы не находим, Лишь фото, крест и свежие цветы. Печали дрожь пронзает наше тело, Поверить мы не можем, не хотим… И сколько бы мне проходило время, Забыть себе его мы не дадим. Уходим мы, скрепя закрылась дверца, А он лежать остался навсегда, От страшной боли сжато наше сердце, В мгновенье это не нужны слова.....