фото: ua.golos.ua
В Івано-Франківську понад 200 осіб, які закінчили вищі навчальні заклади у 2013 році, отримали статус безробітних. Найважче виявилося знайти роботу економістам (9,2% від загальної кількості), фінансистам (7,4%), маркетологам та менеджерам (6%), правознавцям (5,6%), інженерам комп'ютерних спеціальностей (4,2%), бухгалтерам (3,2%), спеціалістам туристичної галузі (3,2%) та екологам (2,8%)
Чому так? Причина – кількісний та якісний дисбаланс між професійною структурою та кількістю випускників вищих навчальних закладів і загальними вимогами та потребами ринку праці. В нашій країні більше 40% молодих людей віком до 35 років не має роботи, а в Івано-Франківську – близько 55%.
Працевлаштування молоді є проблемою не тільки для України, але й для інших країн Європи. Для прикладу: 51% безробітних в Іспанії — це молодь без досвіду роботи. Саме проблема робочого місця, що забезпечувало б гідну оплату праці, стає основною серед молоді. В Івано-Франківську найбільш розвинутим є малий та середній бізнес.
Так, малі підприємства становлять 95% від загальної кількості активних підприємств міста, а чисельність офіційно зайнятих у сфері малого підприємництва за 2012 р. склала понад 42 тис. чол., що є найвищим показником за всі роки. На промислових підприємствах основного кола зайнято 6 тис. працівників. Саме малий та середній бізнес найбільше впливає на кон'юнктуру ринку праці в місті.
На сьогодні склалася парадоксальна ситуація: роботодавці шукають молодих, амбіційних, фахових працівників із досвідом роботи і не знаходять, водночас саме такі претенденти не можуть знайти своє робоче місце. Поряд із безробіттям (в м.Івано-Франківську рівень безробіття станом на 01.09.2013 р. складає 1,61%) спостерігається дефіцит професійних знань і навичок. При цьому надлишковий попит на певні види знань і навичок співіснує з надлишковою пропозицією інших.
Виходить замкнуте коло: роботодавцям складно найняти працівників на відкриту вакансію, тоді як безробітним складно влаштуватися на роботу, адже на їхні знання існує низький попит. Аналізуючи перелік спеціальностей технічного спрямування у вищих навчальних закладах та кількість вступників у 2013 році, можна зробити висновок, що в Івано-Франківську, як і в попередні роки, найбільшим попитом серед молоді користуються наступні спеціальності: правознавство, менеджмент, туризм, економіка, фінанси, облік і аудит, технічний переклад.
Дещо менш популярними є програмна, комп'ютерна та системна інженерія, екологія, маркетинг, нафтогазова справа, архітектура та інші. Найменш популярними є будівництво, приладобудування та інші інженерно-технічні спеціальності.
Поруч з цим, значно перевищує потреба над пропозицією по таких професіях, як водій автотранспортних засобів, кухар. В той же час спостерігається велике навантаження на одну вакансію на посаду економіста, юриста, спеціаліста у сфері туризму, бухгалтера.
Крім того, підбір роботи та укомплектування вакансій ускладнює те, що роботодавці висувають підвищені вимоги до якості професійної підготовки кадрів, їх досвіду роботи і, в той же час, пропонують мінімальний рівень оплати праці, навіть висококваліфікованим працівникам.
До такого дисбалансу на ринку праці призвела ціла низка причин, зокрема, недостатньо швидке реагування системи освіти на зміни попиту на ринку праці. Тобто навчальні заклади не коригують своїх навчальних планів і програм відповідно до попиту роботодавців.
Сучасні учні та студенти, вибираючи майбутню професію, не враховують ситуації на ринку праці, а обирають її за престижністю та рівнем заробітної плати. Дуже важливо заохочувати навчальні заклади до збору та оприлюднення ними інформації про працевлаштування своїх випускників у відсотковому співвідношенні протягом певного періоду, адже це є показником якості здобутих знань.
Крім того, потрібно слідкувати за ринком праці, опитувати роботодавців про їхні очікування та пов’язувати процес побудови навчального процесу з цими прогнозами і потребами ринку праці. Забезпечити необхідну відповідність між попитом і пропозицією на ринку праці можливо, якщо готувати кваліфіковані кадри з «правильним поєднанням навичок», які справді відповідали б потребам ринку праці та сприяли б підвищенню якості роботи, пише ЗК.
