Прибрати і “відремонтувати” Карпати — поставила собі за мету Івано-Франківська регіональна фундація ентузіастів і любителів гір. Це було 12 років тому, коли українські гори були малопрохідними, а туристи там — не надто свідомими. Осердя засновників й активістів “Карпатських стежок” — калушани. Голова громадської організації ТТ “Карпатські стежки” Василь Фіцак — по кілька днів на тиждень перебуває у горах. Відпочиває — переважно взимку. Улітку — працює. Адже відновити не тільки на картах, але й у реальності туристичні маршрути Карпатами, та ще і підтримувати їх у порядку — справа не з легких. — Ми почали із 2001 року із регіональної фундації групи ентузіастів-туристів. Тобто, ми хотіли не просто ходити у гори, але і щось зробити для гір. А, оскільки на той час чимало стежок були непрохідними і заваленими, то вирішили взятися за справу сталого відновлення усіх видів туризму у горах. Під керівництвом голови фундації Василя Гутиряка та за його постійного сприяння, ми потроху почали відновлювати карпатські стежки. За радянських часів були маршрути, але з часом вони занедбались. Але, разом із тим, туризм у Карпатах був сильно розвинений за часів Польщі. Тоді був популярним східнокарпатський туристичний шлях, який пролягав від Сянок аж до кордону із Румунією. До речі, був дуже грамотно складений: його можна було подолати за 2-2,5 тижні, причому, за день можна легко долати відстань від притулка до притулка. Крім того, у Карпатах за Польщі було добре розвинене мисливство. Тому там були створені всі умови для мисливців. А у наші гори, зокрема, часто їхали полювати відомі люди, наприклад, граф Пауль Палфі чи індійський раджа Кутч. Тож, там була мережа туристичних притулків і туристичні маршрути. А ось у радянські часи, хоча були і туристичні секції, і люди, а ось такої розвиненої мережі туристичних маршрутів — не було, — розповів Василь Фіцак. — Тож, наша фундація почала діяльність із відновлення першого відтинку східнокарпатського туристичного шляху: від Торунського перевалу — і найвищими вершинами Горган. Загальна протяжність відтинку — 200 кілометрів. Шлях розчищали, буквально, бензопилами. Проте, за орієнтир мали старі польські карти 1930-х років. Сам відтинок треба йти 8-9 днів. За 12 років функціонування фундація “Карпатські стежки”, фактично, відновила сітку туристичних маршурів у горах. Крім того, фундація тісно співпрацювала і з органами влади — місцевої й обласної, а також — із закордонними туристичними організаціями, зокрема, отримуючи гранти із Польщі і Чехії. Улітку Василь Фіцак очолив реорганізовану громадську організацію Туристичне Товариство “Карпатські стежки”, і вже нині працює над створенням розгалуженої мережі підрозділів — із тим, щоб охопити не тільки гірські території Прикарпаття, але й інші області. Наразі громадська організація займається відновленням туристичних маршрутів і на території Закарпаття. Ще одна група працює у Карпатському біосферному заповіднику, відновлюючи там будиночки. Уже помарковано Горгани, Чорногору, Свидовець, Покутсько-буковинські гори і наразі планують упорядкувати маршрути у Мармаросах. У перспективі — Буковина, яка у плані маршрутизації дещо відстає. Загалом, за роки роботи, в рамках спільних проектів з чехами відновили і популяризували 2,2 тис. кілометрів карпатських стежок. Такий масив роботи вже роблять кількадесят активістів організації. УПОРЯДНИКИ ГІР Отже, як виглядає на ділі відновлення туристичного маршруту? Маршрут починається туристичним стендом, де є і контакти найближчого рятувального загону, і карта, і протяжність маршруту, й об’єкти, які там розташовані, й орієнтовний час, який потрібно для долання маршруту. Потім — ідете за маркуванням. Коли рухаєтеся стежкою, і періодично натрапляєте на однакові орієнтири — це значить, що йдете правильним шляхом. Проте, і тут є ціла наука кольору і матеріалу. — За великим рахунком, колір значення не має. Єдине застереження: червоним маркують маршрути тривалі. Коли іншими кольорами можуть бути марковані, наприклад, радіальні маршрути, які можна здолати за один день — і повернутися на пункт призначення. Це, звичайно, праця із картами — щоб визначити, де пролягав маршрут, а також із пилами і сокирами — щоб його відновити, упорядкувати стежки, джерела. Крім того, ми взялися за справу відновлення туристичних притулків. Відновили 9 будиночків, які колись будували для потреб лісників; ще один будинок (туристичний притулок Плісце), що на полонині Плісце під горою Грофа, ми відбудували за сприяння і лісового господарства, і місцевого населення. Був один чоловік, мешканець Осмолоди, який є найстаршим членом організації — Володимир Худяк, — який попри поважний вік двічі на день піднімався маршрутом до будівництва — уболівав. Нині притулок може розмістити до 30-ти осіб. Часто ми звертаємося за допомогою до професіоналів — щоб скласти нові карти, за якими туристи легко зорієнтуються у Карпатах, — розповідає Василь Фіцак. — Варто пам’ятати і ряд застережень. Зокрема, маршрути, позначені одним кольором, не можуть бути розташовані один від одного на відстані меншій, ніж 5 кілометрів. Так, відхилившись від одного маршруту, можна потрапити на інший, не зауваживши. Крім того, треба знати правила, елементарно, як нанести маркування. Так, наприклад, наносити фарбу на бук можна попередньо, просто протерши кору. А ось на сосну чи смереку — треба почистити кору, видалити лишайник, але при цьому — не зачепивши кору. Інакше — із живицею стече і фарба. 3 19 до 26 жовтня активісти “Карпатських стежок” розпочали маркування маршрутів в Рахівському районі на масив Чорногори та Мармарос. За 8 днів 5 учасників промаркували близько 100 км маршрутів та встановили 10 металевих стовпів, на яких будуть вказівники та таблички. На “горбах” вдалось винести більше 500 кг матеріалів: цемент, пісок, металеві труби та інструмент. Зрештою, відновлення туристичних маршрутів — нелегка справа. Адже на одному плечі — важкий наплічник, інше — болить від сокири. І — треба йти на десятки кілометрів. Хоча, як стверджує турист, у “Карпатських стежках” беруть активну участь не тільки хлопці і чоловіки, але й дівчата і жінки. Адже Карпати — досить таки доступні гори. Їх, практично, всіх можна сходити. Хоча, вони мають свою специфіку. Наприклад, там може дуже різко змінюватися погода. Дуже небезпечні у Карпатах грози. Коли перебуваєте у високогір’ї і бачите наближення грози — швидше спускайтеся. І не варто ховатися під поодинокими деревами. Крім того, може дуже різко змінитися температура. При чому, температура несподівано може опуститися нижче нуля. Наприклад, у 80-х роках минулого століття стався випадок, коли на Грофі влітку від переохолодження померли кілька туристів. До речі: маршрути є літні і зимові. Літні — ті, що промарковані на каміннях і деревах. Зимового маркування мало, проте для тих, хто подорожує взимку, встановлюємо бетоновані стовпи з вказівниками та табличками. Хоча, саме зима може часто таїти у собі небезпеку для туриста. І часто доля туриста залежить від самого туриста. Від того, ким він є. ХТО Є ХТО У КАРПАТАХ? Наразі активісти організації констатують збільшення туристів у Карпатах. І — підвищення рівня їхньої свідомості — у тому, що стосується екології Карпат. У гори ходять поляки і чехи, росіяни і білоруси, зустрічаються і туристи із США і Великобританії. До речі, маршрути намагаються розробляти так, щоб вони були доступними для людей різного віку і можливостей — від дітей до старших людей. Хоча, за спостереженнями активістів ГО “Карпатські стежки”, більша половина від туристів похилого віку — іноземці. Часто — поляки і чехи, у яких гірський туризм має тривалі традиції. А, здебільшого, горами мандрують молоді люди віком від 16-ти до 35-ти років. Окрім скелелазіння, пішого і велосипедного гірського туризму, багато із туристів ідуть у гори за екологічним туризмом. Тож, наразі активно розробляють саме екологічні стежки, маршрути, які часто зовсім нескладні, і, радше, демонструють чудові краєвиди, рідкісні види рослин тощо. І, звичайно, — чистоту гір. Парадоксально, але часто саме місцеве населення чинить чималу загрозу екології Карпат. І місцеві мешканці останнім часом самі це визнають. — Усе залежить від людини. Часто для місцевого населення гори є джерелом для заробітку — там збирають гриби і ягоди. І часто засмічені саме ягідники. Хоча, безпосередньо на маршрутах гриби і ягоди трапляються нечасто. Крім того, у туриста у горах зовсім інша мета, ніж у грибника. Тож, часто і свідомість — зовсім інша. Хоча, трапляються різні випадки. Наприклад, часто телефонують і самі місцеві мешканці, і просять прибрати. Телефонують і туристи. Часто місцеві мешканці самі визнають, що і вони засмічують гори. Час від часу горам чинять непоправну шкоду і туристи. Наприклад, у 90-х роках минулого століття було кілька випадків пожеж у притулках для туристів — через надмірне зловживання спиртним, — переконує Василь Фіцак. Тому постійні таблички із закликами дотримуватися чистоти у горах — не просто забаганка. Вони туристів мають виховувати. Є і зовсім інші методи виховання, наприклад, книги відгуків у туристичних притулках. Так туристи менше пишуть на стінах. Є і зовсім інші випадки, коли люди, довідуючись, якою справою займаються активісти громадської організації, готові допомагати і навіть — фінансово. — Під час відновлення одного з туристичних притулків зустрілися із туристом. Чоловік, як дізнався, звідки ми і чим займаємося, ладен був нам грошей пожертвувати. Казав, що притулки, облаштовані нами, не раз його рятували, — додав Василь Фіцак. Тож, вузька стежка у горах — це величезна праця людських рук і тисячі натоптаних кілометрів, які треба шанувати. Гори — віддячать, пишуть Вікна.
