У селі Добровляни, що на Івано-Франківщині, старе приміщення школи, яке не використовують за призначенням із 1998 року, місцеві жителі перетворюють на етнопростір «Домівочка». Ремонт там розпочали у березні 2026.
У чотирьох кімнатах планують розмістити стародавні речі, облаштувати місце для просвітницьких заходів, змурувати піч для випікання хліба та пасок. До відновлення будівлі долучаються жителі села, місцеві підприємці, майстри та працівники старостату. Частину експонатів для майбутнього етнопростору вже передали жителі Добровлян і сусідніх сіл.
Як жителі Добровлян збирають старовинні речі, звідки беруть матеріали для ремонту та чому вирішили зберегти історію села в одному просторі йдеться у матеріалі Суспільного, пише Фіртка.
Піч, вечорниці та майстер-класи. Що облаштують в етнопросторі
Староста Добровлянського старостинського округу Леся Красько розповідає, що старе приміщення школи розділять на чотири кімнати. В одній розмістять старовинні господарські речі, іншу використовуватимуть для просвітницьких заходів і зустрічей з дітьми, ще одну відведуть для зберігання експонатів, а у найбільшій кімнаті, де колись була шкільна їдальня, хочуть вимурувати піч для випікання хліба та пасок.
«Ми плануємо мурувати піч, щоб можна було і хліб пекти, і паски. Вже почали говорити, що тут може бути і хатинка святого Миколая.
Тут можна проводити вечорниці, можна ставити такі інсценівки, коротенькі вистави до Святвечора. Також кошик до Великодня збирати і різні майстер-класи можна проводити.
І також це — як етнопростір, як етнофотостудія. Тобто це має бути такого широкого спектру приміщення», — пояснює староста Леся Красько.
З її слів, ідея такого етнопростору виникла давно, однак ремонт будівлі почали у березні 2026 року.
«Після побудови школи на новому місці в 1998 році це приміщення трохи пустувало, трохи використовувалося, і потім воно вже було в такому занедбаному стані.
Складно було до нього братися, бо був поганий дах, підлога, стіни, електрика. І якось, напевно, не ставало духу, бо ми розуміли, що це — величезний обсяг роботи», — розповідає Леся Красько.
Роботи почали з перекриття даху. Під час ремонту з'ясувалося, що будівля потребує більшого відновлення, ніж очікували.
«Нам здавалося, що це буде дуже просто, коли ми почали тут роботи. Ми позбирали павутину і кажемо: "Та тут трохи глиною заліпимо, а там ми забілимо, та й так воно буде, та й ми тут бігом зробимо".
Коли фактично вже почали робити, то ми побачили, що ця стіна повністю трухлява», — говорить Леся Красько.
До ремонту долучається й місцева жителька та завідувачка Народного дому Наталія Бойко. Жінка сподівається, що майбутній простір буде корисним не лише для жителів Добровлян.
«Етнохатинка потрібна не тільки нашому селу, але й цілому регіону, бо у майбутньому тут плануються різні майстер-класи з випікання хліба, розмальовування різдвяних зірок, які ми вже замовили, різдвяних підсвічників.
Так само великодні композиції. У будь-яку пору року ми знайдемо, чим зайняти як дітей, так і молодь, і старше покоління», — розповідає Наталія Бойко.
«Люди самі відгукувалися». Як збирають експонати для «Домівочки»
Експонати для етнопростору почали збирати ще до ремонту, каже староста Леся Красько. Першим стало старовинне дзеркало з Небилова. Згодом до формування експозиції долучилися й жителі Добровлян.
«Люди самі відгукувалися. Той каже: я маю те, той каже: я маю те, і готові віддати. І ми приходили до людей додому, а вони нам віддавали. Дещо є таке, що ми купляли, якщо за ціною нам підходило.
А так здебільшого люди дають. Є щось з інших сіл, так само чули, що є така ініціатива, і готові віддати свої речі давнього вжитку», — каже Леся Красько.
Жителька Добровлян Галина Голікова, яка колись навчалася у старій школі, що діяла в тому приміщенні, передала для майбутньої етнохатинки старовинні рушники своїх предків.
«Я ходила в цю школу. Після того вона була дуже страшна. Допомагають дуже багато людей, молоді дуже багато. Хлопчики — молодці, вони приходять увечір, дівчатка розмальовують.
Молодь у нас організована. Багато і старших людей допомагають», — розповідає Галина Голікова.
На ремонт зібрали 50 тисяч гривень
За словами Лесі Красько, до відновлення будівлі долучаються жителі села, підприємці та вихідці з Добровлян: допомагають роботою, матеріалами й грошима. Частину необхідного закуповує Новицька громада. Окремий збір жінка оголосила до свого дня народження — тоді на ремонт етнопростору вдалося зібрати 50 тисяч гривень.
«Багато що робиться без грошей, тобто ми шукаємо певні матеріали, пишемо в чат сільський. І люди йдуть назустріч. Ще не встиг написати, люди вже то привезли: чи бляху, чи шифер, чи якісь цвяхи.
Тобто те, що люди мали в господарстві, але вже не планують використовувати. Вони можуть це продати, але жителі готові це віддати безкоштовно, щоб якось долучитися», — каже Леся Красько.
«Історія має жити. Вона не має ховатися по горищах».
Коли відкриють етнопростір, наразі невідомо. Після завершення ремонту там ще мають розставити, підписати й описати зібрані експонати. Головна мета, каже Леся Красько, зберегти речі та історії, які з часом можуть зникнути.
«Історія має жити. Вона не має ховатися по горищах, десь потім спалюватися чи на смітниках бути. Історія має жити, і діти мають знати, як було колись, як було важко.
Порівнювати теперішній час і як колись було складно просто навіть приготувати їжу. І, напевно, це має бути найбільшою цінністю. Це — зв'язок поколінь.
Маємо дбати про нашу культурну спадщину, про те, що ще залишилося, десь його поставити в таке "святе" місце», — додає Леся Красько.
