В Карпатах почалося "чабанське літо", яке триває з травня по вересень. Чабани (пастухи) повели отари на високогірні луки (полонини). Щоб прогодувати велику отару овець, необхідно підніматися високо в гори, так як на рівнині пасовищ не вистачає.
Для села це велике свято. Всі жителі збираються і проводжають вівчарів з отарою овець на полонини. Це все супроводжується веселими народними гуляннями, піснями і танцями. За звичаєм, обов'язково запалюють ватру, щоб відігнати злих духів і надоїти багато молока. Ця традиція збереглася ще з часів язичництва.
Вівчарство - одна з найдавніших професій в Карпатах, яка збереглася до сьогоднішніх днів. Знання та секрети виводу і випасу овець передавалися з покоління в покоління, від батька до сина, від діда до онука. Цей рід занять завжди приваблював своєю романтичністю і можливістю бути вільним, адже гори це інший вимір, де ви перебуваєте за межами побутової метушні. Самі чабани кажуть, що вівчарство це заняття для душі і улюблену справу.
Карпатські вівчарі протягом усього літа пасуть овець високо в горах на полонинах, які знаходяться на висоті від 1600 м над рівнем моря і вище, пише Обозреватель.
До деяких полонин відстань 50-70 кілометрів і отару доводиться вести майже добу. На цій полонині пасуться близько 400 овець. За ними доглядають чотири пастуха і двоє хлопців-помічників. Наймолодшому - 11 років. На пасовищах чабани перебувають до кінця вересня. Там вони живуть і заготовляють овечий сир (бринза).
Бринза і вурда - різновиду овечого сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, структурою і технологією приготування. Приготування бринзи - це справжнє мистецтво. Чабани встають дуже рано і виганяють з кошари овець на доїння. Свіже овече молоко зливають у великі чани і додають до нього закваску - кляг. Це спеціальний фермент, який добувають з шлунку ягняти, не вживав ще свіжої трави, тільки материнське молоко. Потім чани ставлять на вогонь і варять, помішуючи спеціальною дерев'яною палицею.
Зібраний сир - великі Будз (головки свіжого сиру по 10-15 кг кожна) підвішують, щоб стікали. Так готується бринза.
Сироватку, яка залишилася в чані, виливають у величезний котел і ставлять на невеликий вогонь. Так народжується ще один дуже смачний сирний продукт - вурда, другий сир.
Бринза - найважливіша складова української, румунської, болгарської та молдавської кухні. Як правило, бринзу кладуть у різні салати і супи, в м'ясні страви, як начинку в вареники і пироги, а ексклюзивне карпатське блюдо - це мамалига з цибулею і шкварками, яка рясно посипається бринзою. У нас в Закарпатті навіть проходить щорічно фестиваль присвячений бринзі.
Як мене запевнили чабани, кожну вівцю і козу вони знають по імені, розмальовці вовни та особливими прикметами. При цьому вважається, що дзвіночки на шиї тварин не тільки допомагають знайти їх в тумані, а й відігнати злих духів.
З кожного двору виганяють на випас від 3 до 5 овець. У середньому за літо, кожен господар овець отримує 55-60 кг сиру.
Овече молоко міряють "гелетами". Одна Гелета це близько 12 літрів, з яких можна виготовити до 3 кг сиру.
Через півгодини після знайомства, пастухи починають розповідати різні життєві історії про своє життя. Про те, як часто їм доводиться захищати стадо від нападу вовків, популяція яких сильно зросла за останні пару років.
Пастухам допомагають пасти овець шість собак. Без собак тут ніяк. Відчувши вовків вони піднімають страшний шум і гавкіт, тим самим відганяючи зграю вовків.
За день під сонцем, у своїх теплих шубах, вівці так сильно нагріваються, що якщо ви ввечері протиснеться в стадо, то відчуєте як від них йде жива сонячна енергія і піднімається пар.
Процес доїння триває 1,5-2 години. Кожна вівця дає трохи молока - до 250-350 грам за один раз. Доїння відбувається тричі на день.
