Надмірна віртуалізація дитячого життя загрожує вадами розумового розвитку.
Науковці вважають, що настає час діагностувати нову хворобу – цифрову недоумкуватість. У групі ризику перебувають діти, які не можуть обходитися без різноманітних електронних пристроїв, повідомляє ТСН.
У США та Південній Кореї вже відкривають курси боротьби з ґаджето-залежністю. Для найменших. У російському Санкт-Петербурзі нещодавно провели психологічний експеримент. Підліткам запропонували провести день без мобільних телефонів, планшетів, комп'ютерів, плеєрів та телевізорів. 8 годин витримало лише 3 учасників із 67. Такий результат вразив фахівців та налякав батьків. Більшість дітей просто не знала, чим себе зайняти у реальному житті.
Підлітки переживали справжні напади паніки: нудоту, запаморочення, підвищений тиск. І що характерно: симптоми зникли, щойно діти припиняли експеримент і заходили в інтернет. Відтак науковці у світі вже виокремили важливий симптом: якщо зайшов у мережу на 5 хвилин і не помітив, як минуло 2 години – варто звертатися по фахову допомогу. Це – нездорова залежність. Особливою проблемою є такий потяг до віртуального світу в дитячому віці. Сучасні малюки на "ти" з комп'ютерами та смартфонами, ще навіть не вміючи писати та читати. Фото- та відео редактори, музичні бібліотеки, соціальні мережі – усе це діти схоплюють миттєво, ще й батьків навчають.
Однак експерти не радять дорослим радіти таким успіхам їхніх нащадків. Бо діти, які життя не уявляють без електронних девайсів, ризикують власним здоров'ям. Науковці вважають, що покладаючись на пам'ять, вбудовану в ґаджети, молоді люди псують власну. Півкуля мозку, яка відповідає за концентрацію та пам'ять, залишається недорозвиненою. І це може призвести до раннього недоумства. Калейдоскоп фрагментів інформації, жодної потреби запам'ятовувати – у результаті мозок, який саме розвивається, отримує хибний напрямок цього розвитку. У дітей виникають проблеми з читанням і письмом, вони не вміють слухати та розуміти співбесідника. Не можуть навіть грамотно сформулювати питання та зрозуміти відповідь у живій, не віртуальній розмові.
Директор престижного столичного ліцею вже давно помітив правило: з базовими знаннями у сучасних дітей – великі проблеми. Плюс вони не вміють спілкуватися. Під час останнього зовнішнього тестування 70% не змогли написати твір на тему "Лист другу". Чи слід це вважати хворобою та виписувати для її лікування пігулки – в Україні поки що говорити не беруться. А от деякі батьки рецепт повноцінного гармонійного розвитку дітей уже знають. "Попри те, що в нашій родини дуже відкрита політика щодо ґаджетів, але ми, і я, і чоловік, пильно слідкуємо, щоб у житті було місце і для цифрових технологій, і звичайних футболу, бадмінтону, велосипедних прогулянок, після котрих ми приходимо мертві", - кажуть такі дорослі.
Думку про те, що проблема полягає не в електронних пристроях, а часі, який їм присвячується, та вмінні знайти альтернативу – близька й українським психологам. У вигаданий світ, кажуть вони, люди втікають від реальних проблем. Наприклад, дитина може відчувати образу або антипатію до когось із батьків. Або мама чи батько просто не вміють організувати спільний час так, аби дітям було цікаво – і ті ховаються від нудьги за смартфонами, планшетами чи іншими пристроями. Відсутність у дорослих часу на дітей та банальне невміння знаходити з ними спільну мову – це психологи вважають значно більшою драмою, ніж наслідки у вигляді "цифрової недоумкуватості".
Бо той факт, що підлітки не запам'ятовують номери мобільних телефонів і не множать у стовпчик, як колись їхні батьки, ні про що не свідчить. Зрештою, кажуть психологи, на мамонтів люди теж уже давно не полюють – і незле при цьому почуваються.
