КПУ: Тільки вороги українського народу святкують День незалежності

Справжній панівний клас існував до жовтневого перевороту, зробленого більшовиками в 1917. А те, що ми маємо при владі, з тих часів і по сьогодні,це ніякий не панівний клас,а якраз нащадки "трудового класу", тобто тупе бидло, що прийшло до влади і не може нажертися, і крім грошей, крім примітивних фізіологічних потреб, ніяких духовних цінностей не має. Ленін зробив злочин проти народу,бо привів до влади бидло, знищивши всі духовні цінності і культурне надбання в Росії, і що найгірше, в це болото затягнули Україну. Тому - комуняку на гілляку!

За такі слова - на палю комуняк !

Виявляється маразм буває і в молодому віці...

І є ще такі... п... краще не вживати це слово

Ворог українського народу це тей хто дав дозвіл на реєстрацію таких партій з слабими людьми

А вони ще в 30-х почали знищувати кращих людей навішуючи їм ярлики "ворог народу"

І то правда, зажирівші депутати і чиновники на крутих тачка і у вишиванках святкують, а під кабміном голодують шахтарі яким зарплати не платять і інваліди.

дайте автомата в руки і тікайте на рахунок "три"!!!!!!

Ось до чого призвело не прийняття lj цього часу закону про люстрацію. Не секрет , що найбільшн безкарно крадуть , беруть хабарі та вчиняють інші страшні насильницькі злочини саме агенти КГБ та комунокагебістська партноменклатура. Пора очистити Україну від комуністичних збоченців , садистів , здодіїв , гвалтівників та ін. Зразу все піде легше. І не будемо чути таких тупостей комуністів.

Хочете дізнатись хто ворог українського народу - подивіться на фото)))

Згиньте виродки націоналісти! Країну ви вже просрали...

За незалежну, але соціалістичну Україну ! З нагоди 22-ї річниці свята Рівненський обком Компартії України шле щирі вітання усім мешканцям області, бажає добра, віри і надії в те, що державна незалежність врешті-решт обернеться в країні політичною стабільністю, матеріальним благополуччям, розквітом усіх сфер суспільного життя, що у свою чергу благотворно позначиться на житті кожної сім’ї, кожного громадянина України. Принагідно хочу ще раз офіційно засвідчити ставлення нашої партії до ідеї незалежності Української держави. Ця потреба, на наш погляд, визначається тим, що у деяких засобах масової інформації, в тому числі й місцевих, які іменують себе «незалежними» та «демократичними», і далі продовжується цілеспрямоване і свідоме викривлення позиції нашої партії, у тому числі і її обласної організації, стосовно цієї проблеми. Нас, комуністів, часто характеризують як «ворогів української державності», «противників незалежності», як «п’яту колону московського імперіалізму», звинувачують у прагненні перетворити Україну в колонію, відновити Радянський Союз і т. ін., при цьому особливо не добираючи ні слів, ні формулювань, а тим більше, аргументів. На противагу цьому офіційно заявляємо: КОМУНІСТИ ВИСТУПАЮТЬ ЗА ДЕРЖАВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ, з повагою ставляться до того вибору, який був зроблений українським народом 1 грудня 1991 року. Виступати проти, не бажати незалежності – це, на наш погляд, є неприродним, як для держави, так і для людини. Всі і завжди хочуть незалежності. Воля, свобода, незалежність – це, мабуть, те, що найбільше цінує, до чого найпалкіше прагне кожна людина, а отже, і кожна держава. Комуністи – не виняток. Що ж стосується різних спекуляцій з цього приводу, то ми їх розцінюємо як прагнення деяких політичних сил і структур знайти як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні «крайніх», на яких можна було б звалити відповідальність за свою власну політичну і організаційну недолугість, за, чесно кажучи, невтішні результати того політичного курсу, який здійснюється у державі ось уже 22 роки. Дозволимо нагадати і нашим непримиренним опонентам, і тим громадянам, які просто потрапили в оману до них, те, що проголошення і створення в 1917 році і УНР, і УРСР було прямим результатом зусиль більшовицької партії, спрямованих на здійснення соціалістичної революції, перетворення «тюрми народів», як називали тодішню царську Росію, у федерацію рівноправних народів. Ідея прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України належала Верховній Раді, переважну (величезну!) більшість якої складали комуністи. Ця ідея була схвалена і підтримана ХХVІІІ з’їздом Компартії України. Те ж саме можна сказати і про Акт про державну незалежність України від 24 серпня 1991 року, який був прийнятий практично одноголосно тією ж «прокомуністичною» Верховною Радою. Отож, комуністи жодним чином не виступали і не виступають проти незалежності. Тим більше, що в радянські часи під керівництвом Комуністичної партії для справжньої незалежності України, особливо в економічній та духовно-культурній сферах і у сфері захисту її від іноземних поневолювачів було зроблено набагато більше, ніж не лише за останні 22 роки її декларативної незалежності, але і за всю її попередню історію. Немає жодних сумнівів у тому, що Україна – дійсно багата, велика європейська держава, яка має все необхідне, щоб бути незалежною. Однак ми не розглядаємо державну незалежність як самоціль, а як засіб вирішення державних проблем з максимальною користю і ефективністю для її громадян. Ми виходимо з того, що у сучасному світі поняття свобода, незалежність набувають дедалі більш філософського характеру і не завжди ототожнюються з поняттями процвітання, могутність, цивілізованість. У світі нараховується більше 2,5 тисячі націй і лише понад дві сотні національних держав. Тому, виходячи із реалій, які склалися у світі, аналізуючи становище, яке характерне для України, комуністи виступають не проти незалежності України, а проти того, як, ким і з якою метою здійснюється все те, що іменується «розбудовою» української державності. Ми проти того, що замість побудови правової держави, про яку так багато виголошують гасел і закликів нахабно зневажається Конституція. Ми проти поляризації суспільства на купку супербагатіїв, так званих олігархів, які називають себе новими українцями і які бісяться від жиру, і масу знедолених і викинутих «на обочину життя» українців «старих», які поставлені за межу виживання, перевищення смертності над народжуваністю, перетворення України фактично в колонію так званих цивілізованих держав і міжнародних організацій типу НАТО, МВФ і їм подібних, яким ми повинні систематично звітувати про безумовне прямування ними ж накресленим курсом та розгрібати після них криваві смітники. Ми проти небаченої криміналізації суспільства, пропаганди жорстокості, насильства, розпусти, які насаджує «цивілізоване» західне мистецтво, поглиблюючи духовну деградацію суспільства. Ми проти цього і вважаємо своїм головним обов’язком звернути увагу тверезомислячих членів суспільства на те, що під прикриттям незалежності насправді відбувається в Україні. Ми переконані, що така так звана незалежна, демократична держава, якщо не вжити радикальних заходів, зрештою може перетворитися у такого монстра, перед яким пересічний громадянин стане повністю беззахисним (незалежним) і у порівнянні з яким «тоталітарний Союз» був «квіточкою». Комуністи не проти незалежності України, але категорично проти суспільного ладу, який реставрований в Україні, і який називається капіталізмом. Адже в 1991-ому «реформатори» на референдумі 1 грудня формально запитали в людей, чи підтримують вони незалежність країни, проте «посоромилися» запитати, чи підтримують вони реставрацію капіталізму. В результаті цього за 22 роки під виглядом розбудови і утвердження незалежності насправді реставрувався капіталізм. «Реформатори» кажуть «незалежність», а мають на увазі «капіталізм», хоча ці поняття не лише не тотожні, але і, на мою думку, прямо протилежні, бо не може бути по-справжньому незалежна людина при капіталізмі. Капіталізм, ясно, походить від слова капітал, а капітал – це вартість, яка шляхом експлуатації найманої робочої сили приносить додаткову вартість, самозростаючи. Але в капіталістичному суспільстві не всі можуть бути капіталістами. Навпаки, їх у процентному відношенні до всього населення не більше 3-5 %. Згадайте, все, що було завойовано, збудовано і створено нашими батьками й дідами і належало всьому народу, в результаті так званої «ваучерної» приватизації перейшло в загребущі руки нинішніх самозваних господарів. В руках раптово ожирілих олігархів виявилися скуплені за копійки фабрики, заводи, шахти, колишні колгоспи, а саме головне, без єдиного пострілу – влада. 95 % населення виявилися підневільними 5 % кримінальних господарів життя. Тому, нав’язуваний сьогодні буржуазними політиками поділ держав на тоталітарні і демократичні, є, як мінімум, лукавством. Ні, сучасні держави – або капіталістичні, або соціалістичні. І капіталістична держава ніколи не буде демократичною за визначенням. Адже в основі капіталізму лежить збагачення одних за рахунок інших. Перші – це власники засобів виробництва (ті ж капіталісти), інші – наймані працівники, які є теж засобом збагачення капіталістів, а решта – взагалі безробітними, приреченими капіталізмом на фізичне вимирання. Багаті при капіталізмі стають все багатшими за рахунок бідних, бідні з цієї чи іншої причини стають все біднішими. Саме з вини капіталізму сучасна Україна з виробництва валового внутрішнього продукту знаходиться на рубежі лише 70 % від показника «застійно-перебудовчого» 1990 року, займаючи 136 місце в світі за рівнем доходів на душу населення. Тому, якщо не здійснити головної, базової реформи – не перейти від капіталізму до соціалізму, то будь-які інші реформи, здійснювані в капіталістичній країні буржуазними реформаторами, будуть лише погіршувати життя людей і задовольняти всезростаючі апетити капіталістів. Будьте впевнені – підвищення пенсійного віку, спроби ліквідувати соціальні пільги, пустити землю (останнє й головне багатство, яке у нас залишилося) з молотка – це ще не кінець. Відчуваючи безкарність, буржуї не зупиняться ніколи, примусивши нас платити рано чи пізно і за те, що ми навіть дихаємо. І час від часу будуть виправдовувати наше жалюгідне становище черговою, ніби випадковою, невідомо звідки прийшлою кризою. Хоча кризи – це незмінний атрибут капіталізму, в якому править бал стихія й хаос, і криза у нас безперервно триває уже чверть століття і триватиме доти, поки ми не зупинимо капіталістів. Тому, як не гірко, ми змушені констатувати, що незалежність України в її сучасному вигляді – це фікція, в ліпшому випадку, вона є чисто декларативною. Сьогодні є очевидним те, що, перебуваючи у складі СРСР, Україна фактично була більш незалежною, принаймні рівною серед рівних, ніж зараз, при проголошеній незалежності, коли із згоди і на прохання нашого керівництва нами керують міжнародні організації типу МВФ і їм подібні, яким ми повинні періодично доповідати про безумовне прямування ними ж «накресленим курсом». Таке становище ми вважаємо згубним і принизливим, таким, яке нічого із справжньою незалежністю не має. Думка, що ці організації хочуть вивести нас в ранг «цивілізованих» – абсурдна, Кожна «цивілізована» країна (а їх близько 30) є такою тому, що їй в тій чи іншій формі підпорядковані 10-15 інших – «нецивілізованих», «бананових» республік. Те, що сьогодні зусиллями «цивілізованих» нас перетворюють у справжню колонію, у їх сировинний придаток, більш ніж очевидне. Не говоримо вже про те, що основною грошовою одиницею України в час незалежності став долар, доступним у сфері мистецтва став лише заморський «ширпотреб», значна частина офіційних вивісок, назв – англійською мовою або на американський манер. Ми свідомі того, що під нудотно-солодкі розмови про Україну, про її долю, під нікчемно інспіроване суперництво за звання «справжніх», «щирих», «свідомих» українців ми ризикуємо втратити і себе, і Україну. Адже ж Україна у нас одна і кожен має право як на любов до неї, так і на форми і засоби її виявлення. Але ніхто не повинен претендувати на монополію любові до України, а тим більше спекулювати цим почуттям. Любити Україну – це не кричати про це при найменшій нагоді. Любити Україну – це передусім поважати її народ. Народ, який вкотре за свою історію став об’єктом жахливих державних експериментів над собою, тотального обману і лицемірства. Такою є наша позиція. Сьогодні при всіх відмінностях підходів до розуміння суті і мети державної незалежності головне не заговорити незалежність, пам’ятаючи, що вона залежатиме не від кількості виголошених слів, не від клятв у її вірності, не від демонстративного биття себе в груди, а від реальних, конкретних, без зайвого галасу і показухи справ. В ім’я України, в ім’я незалежності, прогресу і добра. Сподіваємось, що цю позицію розділяє переважна більшість людей Рівненщини. З Днем Незалежності вас, дорогі земляки.