Відомий Майкл Морелла, автор низки гучних публікацій на тему інопланетян, почав новий похід за просвітництвом мас, опублікувавши статтю про те, що тисячі НЛО, реєстровані щороку різними спостерігачами, можуть, відволікаючи пілота, наражати літак і його пасажирів на серйозну небезпеку. Але чи так страшні зелені чоловічки, як їх малює цей пан?
Ми точно знаємо, коли люди почали помічати НЛО. Це 1942-1944 роки, і викликано це було, по всій видимості тривалістю перебування представників виду Homo sapiens у повітрі, що збільшилася. Спочатку англійські, а потім і німецькі, японські та американські льотчики - особливо нічники - стали масово бачити вогненні кулі, сфери та інші об'єкти, які на європейському театрі військових дій ганялися за ними, утримуючись на завжди невеликій відстані, а на тихоокеанському ТВД і над Індійським океаном, навпаки, залишалися на місці.
На жаль, літаючі тарілки часто служать способом пояснити людські, занадто людські помилки і недоробки.
Незалежно від того, що ви думаєте про природу НЛО, слід визнати: не можна запідозрити, що вся справа в нервозності льотчиків. Так, їм властиво помилятися, так, радянські, скажімо, ВВС, як і німецькі, роками повідомляли про те, що зустрічали в повітрі такі літаки супротивника, яких ніколи не було на фронті, і так далі. Так, ніде так не брешуть, як на війні і на полюванні. І тим не менш сумнівно, що японці, англійці і німці раптово змовилися з американськими пілотами і стали розповідати про одне й те ж вигадане явище. Кількість же таких повідомлень в ті роки, як і в перші повоєнні, величезне. Частина з них згадувала про загрозу, яку вогняні кулі створювали льотчикам. Але, всупереч панові Мореллі, жодного випадку нападу або негативного впливу НЛО на польоти зареєстровано не було.
Так було до 7 січня 1948 року, до подій в Кентуккі. Коли чотири винищувачі «Мустанг» P-51D 165-ї ескадрильї, відреагувавши на сигнал, отриманий від пильного населення, яке злякалося великого предмета, що виблискував металом і висів у повітрі, прийнялися переслідувати об'єкт. Двоє (у третього було мало пального) на висоті в 6 км наблизилися до нього і змогли розглянути; четвертий, Томас Ф. Мантелл, командир ланки, вирішив, що йому треба більше всіх...
Перед тим як у 15:15 (за місцевим часом) зв'язок з ним обірвався, він повідомив: «Іду на зближення, щоб краще його роздивитися. Він прямо переді мною і летить, як і раніше удвічі повільніше, ніж я ... Ця штука по виду металева і величезних розмірів. Тепер вона набирає висоту і йде з такою ж швидкістю, як і я ... Тобто 360 миль на годину. Піднімуся до 20 000 футів і, якщо не зможу зблизитися, припиню переслідування».
Уламки літака і тіло пілота були знайдені через кілька годин.
Офіційне пояснення того, що сталося - неоголошений запуск експериментального аеростата Skyhook, розпочатий ВМС США - задовольнило б усіх, якби не ось ці самі слова про швидкість польоту з набором висоти, рівної 360 милям на годину (576 км / ч, 160 м / с). Аеростатів, які піднімаються в небо зі швидкістю винищувача, не так вже й багато. Теоретично пілот «Мустанга», навпаки, мав би з легкістю нарізати кола навколо об'єкта, який не має власного мотора. Людт, які спостерігали подібний (імовірно, той самий) об'єкт в Огайо в ті ж дні і зовсім відзначили, що той міг різко знижуватися майже до землі, а потім знову різко набирати висоту. Продемонстрована в Огайо швидкість горизонтального польоту, що досягала 800 км / ч, виглядає дуже вже видатним досягненням для повітряної кулі.
Але ось чи винен НЛО в пригоді - велике питання. Пілоти «Мустангів» несли службу «за нормами мирного часу», тому киснева маска була лише в одного з чотирьох, та й та була непридатна, оскільки кисню в балоні майже не було. Піднявшись приблизно до 7,6 км, Мантелл втратив свідомість і впав - принаймні так на його місці вчинив би будь-хто без кисневого балона.
Саме ця історія і заклала фундамент під нескінченні розмови звичайних людей про літаючі блюдця і тарілки, які не замовкають досі. Внутрішня страшилка воювавших пілотів стала предметом громадський заклопотаності: НЛО збивають літаки! Тут же почали з'являтися гомеричні подробиці про те, що годинник пілота зупинилися в 15:10 (на ділі - в 15:18), а літак нібито впав в 15:45 (точний час його падіння невідомо), та ще й знайшлися свідки, які бачили, як він вибухнув у повітрі. Ясно, що тут вина «інопланетянина» була «доведена» в найкоротші терміни. Не списувати ж все на необережність льотчика...
З тих пір було багато історій, але ми зупинимося лише на двох. Зауважимо, що у всіх інших випадках жодного разу ні перед однією аварією не реєструвалися переговори пілота із землею (або між льотчиками), в яких згадувалися б НЛО. Однак ентузіасти часто схильні до невинних жартів, типу ось цієї, на яку навіщось посилається пан Морелла, наполягаючи на існуванні небезпечних «тарілок».
На жаль, у справі про «вогні Фінікса» мова йде про витівку жартівників, які прив'язали фальшфейери до гелієвих кульок. А що ви хочете, епоха постмодерну...
Але були випадки і серйозніше. Причому такі, які раз і назавжди здатні покласти край дискусії про те, чи можуть НЛО відволікти льотчиків. Мова про інцидент з рейсом Japan Airlines, відомим як JAL 1628. Того разу «Боїнг-747», який, на щастя, був вантажним, зіткнувся з трьома (!) НЛО. Спочатку, о 18:15 за Аляскінським часу, екіпаж засік їх на радарі. Потім запросив наземні служби, однак ті заявили, що ніяких літаків у цьому районі не повинно бути. Незабаром екіпаж у повному складі побачив два НЛО, приблизно в 1,5 км. На відміну від більшості попередніх випадків, спостереження були довгими, майже годинними.
На наступний день всі газети поспішили пояснити подію повітряними кулями. Із звіту військовослужбовця (внизу): «Швидкість горизонтального польоту об'єкта була вище 800 км / год».
Аеронавігаційні вогні об'єктів, включаючи миготливі (або що там побачив екіпаж під командуванням Кенджу Терагучі?), Виглядали білими і жовтими. Об'єкти здавалися занадто великими для літака, за розмірами чимось подібні до авіаносця. Наземні служби порадили зробити повне коло, льотчики підкорилися. При цьому НЛО, на думку екіпажу, зникли. На ділі, однак, радар найближчій військової бази зафіксував їх позаду літака. Іншими словами, під час його маневру НЛО змінили місце розташування, примостившись у хвіст машині. До моменту, коли наземникам вдалося направити в цей район інший літак, об'єкти зникли.
Що було далі, кожен легко здогадається сам. Історію оголосили вигадкою або галюцинацією пілотів. Так-так, всіх відразу. Після інциденту, капітана, який доповів про нього та наполягав на істинності показань, відсторонили від польотів, і так далі. Ну а військовий радар нібито вловив «радіолокаційну тінь самого літака», ні більше ні менше. Про показання бортового радара вантажного літака, що реєстрував об'єкти перед ним мало не годину, вважали за краще забути.
Які висновки? Ці два випадки - найбільш реальні (з задокументованих) взаємодії людських літальних апаратів з НЛО. Перший скінчився погано, другий - добре, і це, схоже, мало пов'язане з самими НЛО: витримка командира другого літака допомогла йому маневрувати поблизу об'єктів без будь-яких проблем, хоча їх «надзвичайно яскраве світло і сліпило очі». А льотчик-винищувач загинув через власну необережність ... Схоже, якщо НЛО і можуть відволікти пілота, то списати на них ще й створення аварійної ситуації не вийде. Ні, навіть так: льотні події в якості основної причини завжди мали і матимуть людський фактор, неважливо, чи йде мова про пілотів, помилки диспетчерських служб або промахах наземної підготовки ЛА. Нема чого нарікати на нібито інопланетне дзеркало; зі всіма своїми аваріями людина успішно справляється сама, щоб там не писали автори начебто Майкла Мореллі!
