Японія… Далека і таємнича? Після уроку англійської, присвяченому традиціям саме цієї країни, вона стала ближчою. Ріднішою. Смачнішою. KANPAI!!!
Who – студенти 5 курсу спеціальності Початкова Освіта. Англійська мова, дві чарівні майстрині чайної церемонії Анна Лепецька і Христина Гребінник & ненаситний поціновувач суші-ролів Сидорів сенсей.
Where – Педінститут, lesson-delicatessen з Практичного курсу англійської мови на тему Звичаї та традиції країн світу. Why – “чому б і ні ?”, – вирішили майбутні педагоги, а їх викладач задоволено хмикнув: «hai so desu ka ! The students can decide and implement ideas relevant to their life and future, they have moved from the sovok society. This inspires, especially after maidan miracles».
How – На уроці була Японія: англійською і українською, відео і музика, пагоди і кімоно, віяла та ієрогліфи і, як же без суші? Адже інформація найкраще засвоюється комплексно, через всі органи відчуттів. Очима – хіраґану, вухами – хайку, руками – гейшу норі , нутрощами – танто, душею – бушідо, ніздрями – сакуру, а шлунком – роли, суші і сушімі.
По-справжньому країну можна сприйняти, розчинивши її у собі, що ми і зробили: вигукуючи вітання японською, всотуючи факти про географію, культуру і побут Японії, складаючи орігамі, скручуючи роли, макаючи їх в соєвий соус і васабі, хвацько орудуючи бамбуковими паличками, стримано бесідуючи про Куросаву, Басьо, Місіму, чомусь Канта та інших отаку.
Так, теорія педагогіки, методологічні прийоми, принципи дидактики проходячи через душі і тіла студентів, роблять їх справжніми Вчителями. Сенсею було приємно бачити, що після п’яти років лекцій і практичних, вчительських практик і курсових робіт, днів студента і місяців Майдану студенти свідомі і готові планувати, втілювати і отримувати задоволення від занять. Так, як вони хочуть, так, як вони потребують, так, як вони будуть жити у новому сміливому світі! Domo arigato. Tanoshikatta Desu.
