Три дні весільного дійства у прикарпатському селі Старий Лисець, що на Тисмениччині, переконали: можна не вибиратися в глибинку, щоби побачити справжнє українське весілля.
І за 10 км від Франківська бережуть дідівські звичаї, плекають традиції і з задоволенням відтворюють давні обряди.
Розкладають і оздоблюють весільні намети. Йдуть до лісу по барвінок, сосенки і весільне деревце - на четвергових вечорницях його прикрашають дружки із дружбами. П’ятницю віддають ладканню і дійству "Віночки", після чого наречена з дружками, - як велить звичай, у національному вбранні, - обходять родину молодого. В день шлюбу вимінюють молоду на кота, тому її батьки готують зо дві, а то й зо три "наречених".
Відомі обряди "дари", "вітання", "замолодичування", "перетанцьовування" проходять по-особливому - зі старолисецьким колоритом. Три дні троїстих музик зі скрипкою і цимбалами. Три дні співанок, коломийок і народних весільних пісень. Три дні щедрості - від душі, для тіла більш як 400 гостей. І навіть з понеділка, коли вже поєднана родина з кількох десятків чоловік заходилася розбирати "палатки" і прибирати подвір"я, весільний дух уперто не збирався покидати добре місце - усе ще співалося, жартувалося, час від часу хтось зривався в танок. Ой-ра, ой гулєй вісіллє у Старому Лисці!.
