Деякі вважають цю історію вигадкою, деякі, наприклад конгресмен Стівен Ськифф, вважають, що уряд США приховує важливу інформацію про появу на Землі якихось дивних істот.
Отже, зовсім коротко - що ж сталося в Розуелі в липні 1947 року?
Одного прекрасного дня (це було 3 липня 1947 року), фермер Брейзел відійшов від своєї ферми на декілька миль у пошуках овець, що розбіглися від нічної грози, коли увага його залучили якісь дивні уламки. Ось що він згодом говорив про це [цит. по книзі В.Черноброва "Існують всупереч логіці"]:
"Я побачив і підняв тонкий, майже невагомий "металевий" клапоть, він був схожий на фольгу, його можна було м’яти як завгодно, але потім він відразу ж набував первинної форми. Ще там був також невагомий брусок, як би з бальсового дерева, але це "дерево" не обвуглилося, коли я його намагався підпалити запальничкою, а ніж не залишив на нім навіть подряпин! Ще - такие ж міцні бурі клапті, що не рвуться, схожі на восківку або пергамент. Якнайтонший шовковий шнур, який сам собою розповзається в руках, але не розривається жодними зусиллями. Невагома чорна металева коробочка без кришки і отворів. Шматок "труби" з фланцем, так само чорна і металева пластина з ієрогліфами, схожими на китайських або староєгипетських. Потім відшукалися і інші предмети із стовпцями незрозумілих блідо-рожевих і яскраво-червоно-червоних, написів. Розмір шматків доходив до одного метра, найбільший чотириметровий і затаскав до себе в сарай… Наступного дня, четвертого липня, показав знахідки сусідові Філу Проктору, той виглядав утомленим і радив забути про все. А мій двоюрідний брат Холліс став наполягати, що це уламки таємничого диска, що літає часто над Нью-Мексікоом, і що потрібно звернутися на базу ВПС а Росуелле. Це було п’ятого липня…"
Через шерифа Брейзел повідомив на авіабазу про той, що стався. Вранці 8 липня майор Джес Марсел виявили смугу уламків в три чверті милі завдовжки і декілька сотів футів шириною. В цей же час по радіо передали повідомлення про те, що знайдений потерпілий аварію диск, що літає. Ось це повідомлення (джерело - колишній): "Багаточисельні чутки відносно дисків, що літають, підтвердилися вчора, коли разведотделу 509-го авіаполку 8-ої повітряної армії за сприяння фермера і окружного шерифа удалося заволодіти одним з таких дисків. Диск, що літає, був виявлений поблизу ранчо в околицях Росуелла минулого тижня. Зважаючи на відсутність телефону лише після декількох днів фермер зміг сповістити шерифа, а той у свою чергу повідомив начальника разведотдела Джесі А. Марсела, Диск з ранчо доставлений на авіабазу Росуелл, де піддався попередньому огляду, після чого майором Марселом був доставлений у вищестоящий штаб".
Повідомлення було передане агентством Ассошиейтед Прес, після чого його підхопили багато радіостанцій і газети. Негайно після передачі повідомлень генерал Роджер Реймі виступив по радіо із спростуванням. У новому офіційному повідомленні, що з’явилося незабаром, затверджувалося, що тіло, що потерпіло аварію, було метеозондом "Роїна". Проте на перших знімках, що просочилися в друк видно предмети, анітрохи не схожі на уламки якого-небудь метеозонда.
Інженер Федеральної служби меліорації Грейді Л. Барнет проїздив рано вранці 3 липня 1947 року приблизно в 150 милях від ферми Брейзела. Ось що він пише (цит. по книзі Л. Е. Чулкова "Зоряні сини"):
"Я був у відрядженні, коли вогні моєї машини відбилися від якогось великого металевого предмету, що попав мені на очі. Це був дископодібний об’єкт футів 25 - 30 в діаметрі. Поки я видивлявся на нього, підійшли
і інші люди. Вони сказали мені пізніше, що були членами якоїсь археологічної експедиції. Вони стали оглядати мертві тіла, які лежали на землі. Я подумав, що в цій машині мають бути інші; вона була розколена вибухом або ударом. Потім я підійшов близько до тіл, аби поглянути на них. Вони були схожі на людей, але людьми не були. Їх голови були круглими і вони не мали волосся… Тіла по наших стандартах були досить малі, але їх голови були більші по відношенню до тіла. Їх одяг здавався суцільнокроєним, сірого кольору. Не було помітно ні блискавок, ні ременів ні гудзиків. Вони, здавалося, всі були чоловіками. Я міг би навіть доторкнутися до них, так я був близько. Поки ми розглядали тіла, під’їхав військовий офіцер, запитав, хто ми такі, і заявив, що все це є власністю армії. Потім прибули інші військові і оточили всі довкола. Нам наказали покинути це місце і нікому нічого не говорити… оскільки це є нашим патріотичним боргом."
Ось, власне, і все, що було відоме у той час. Але через декілька десятків років після самого інциденту в був опублікований цікавий документ уряду США, що можливо може пролити світло на події 1947 років. Ці документи були складені 18 листопада 1952 року для вибраного тоді президента Ейзенхауера.
НАЙВИЩА СЕКРЕТНІСТЬ
БЕЗ ПРАВА КОПІЮВАННЯ
БІЛИЙ ДІМ ВАШИНГТОН
24 вересня 1947 р.
ПАМ’ЯТНА ЗАПИСКА МІНІСТРОВІ ОБОРОНИ
Шановний Міністр Форрестол! Виходячи з нашої недавньої бесіди, Ви уповноважені використовувати всі заходи для швидкого і уважного вирішення вашого завдання. Надалі цей предмет обговорення повинен фігурувати лише як Операція Мажестік Дванадцять. Мені представляється, що надалі контроль за цим предметом має бути наданий лише Канцелярії президента з подальшим обговоренням з Вами, доктором Бушем і Директором Центрального Розвідувального Управління.
ГАРІ ТРУМЕН (особистий підпис)
Найвища секретність.
Мажестік. Без права копіювання
Ознайомлювальний документ: "Операція Мажестік-12" підготовлений для новообраного Президента Дуайта Ейеенхауера 18 листопада 1952 р.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ: це документ найвищої секретності без права копіювання, - який містить закриту інформацію, що має первинне значення для безпеки Сполучених Штатів.
Доступ до матеріалу строго обмежений на рівні групи Мажестік-12.
Копіювання в будь-яких формах, конспектування і інші записи заборонені.
ВМІСТ: ОПЕРАЦІЯ МАЖЕСТІК-12.
ОЗНАЙОМЛЮВАЛЬНИЙ ДОКУМЕНТ ДЛЯ НОВООБРАНОГО ПРЕЗИДЕНТА ЕЙЗЕНХАУЕРА.
ДОКУМЕНТ ПІДГОТОВЛЕНИЙ 18 ЛИСТОПАДА 1952 р.
ВИКОНАВЕЦЬ ДОКУМЕНТА АДМІРАЛ РОСЬКО Х. ХИЛЛЕНКЕТТЕР (МЖ-1)
Примітка: Цей документ підготовлений лише як попереднє повідомлення. Він повинен розглядатися як ввідний до підготовлюваної повної доповіді.
ОПЕРАЦІЯ МАЖЕСТІК-12 є НАДСЕКРЕТНОЮ дослідницькою і Правітельственно-разведивательной акцією, що виконується лише для Президента Сполучених штатів. Планерування і управління операцією здійснює група Мажестік-12 (Мажік-12), яка заснована розпорядженням Президента Трумена 24 вересня 1947 р. по рекомендації доктора Веннівера Буша і Міністра Джеймса Форрестола (див. додаток "А")
Членами групи Мажестік-12 були призначені:
Адмірал Росько Х. Хилленкеттер Доктор Віннівер Буш Міністр Джеймс Фор-рестол Генерал Нейтен Ф. Твінінг Генерал Хойт С. Венденберг Доктор дит-лев Бронк Доктор Джером Хансейкер, Містер Сиднів В. Соурс Містер Гордон Грей Доктор Дональд Мензел Генерал Роберт М.Монтегю Доктор ллойд В. Беркнер Унаслідок смерті міністра Форрестола 22 травня 1949 р. його місце в групі до 1 серпня 1950 р. залишалося вакантним, а потім було заміщено Генералом Вальтером Би. Смітом.
24 червня 1947 р. цивільний пілот, що летів в районі Каскадних гір в штаті Вашингтон, виявив дев’ять дископодібних апаратів, що летять в строю на високій швидкості, Хоча це і не було першим відомим спостереженням подібних об’єктів, подія стала першоджерелом для широкого прилюдного розголосу. Послідували сотні повідомлень про спостереження подібних об’єктів. Багато хто з них поступив з вельми достовірних військових і цивільних джерел.
Ці повідомлення проаналізовані незалежно один від одного зусиллями декількох різних напрямів в Озброєних силах для виявлення правди цих об’єктів з позицій інтересів національної оборони. Було опитано безліч свідків і зроблено декілька безуспішних спроб використовувати авіацію для переслідування дисків у польоті. Реакція населення часом граничила з істерією.
Не дивлячись на велику кількість зусиль, просування у вивченні єства цих об’єктів було незначним до повідомлення місцевого фермера що один об’єкт розбився у віддаленому районі штату Нью-Мексікоа, приблизно в сімдесяти п’яти милях на північний захід від військової бази Розуелл (нині Уо-кер Фелд).
7 липня 1947 г, почалася секретна операція по виявленню і науковому обстеженню уламків цього об’єкту. У процес операції нашою аеророзвідкою були також знайдені чотири невеликі людиноподібні істоти, які, мабуть, катапультувалися (викинулися) з апарату перед його вибухом. Вони впали на землю приблизно в двох милях на схід від місця падіння апарату. Все четверо були мертви, знівечені і знаходилися у стадії сильного розкладання, оскільки до їх виявлення майже тиждень були видобутком гризунів, жуків і мікроорганізмів.
Спеціальна наукова група забрала ці тіла для вивчення (див. додаток "С").
Уламки апарату були також узяті для комплексного вивчення (див. додаток "В").
З цивільних і військових свідків була узята підписка про нерозголошування, була поширена версія про те, що об’єкт виявився гідрометеорологічним дослідницьким балоном, що втратив управління.
Попередній секретний аналіз, організований генералом Твінінгом і доктором Бушем по прямій вказівці Президента свідчить (19 вересня 1947 р.), що диск більш всього нагадує малорозмірний розвідувальний апарат. Цей вивід грунтується на відповідності розмірів апарату з розмірами літаків-розвідників і з явною відсутністю на борту яких-небудь запасів (див. додаток "Д").
Детальний аналіз чотирьох мертвих членів екіпажа виконав доктор Бронк. З попереднього висновку цієї групи (30 листопада 1947 р.) виходить, що, хоча зовнішність загиблих людиноподібна, біологічні і еволюційні процеси, відповідні їх розвитку значно відрізняються від процесів, що забезпечують життєдіяльність гомо сапиенс.
Група доктора Буша ввела тимчасовий термін "Позаземна біологічна істота - ВБС" для позначення цих істот, маючи на увазі його подальше уточнення на подальших стадіях вивчення.
Представляється безперечним, що цей апарат не створений в якій-небудь країні на Землі. Головною темою для роздуму є питання їх походженні і як вони тут виявилися.
Можливою їх базою міг бути і імовірно залишається Марс, хоча деякі учені, особливо доктор Мензел, вважають вірогіднішою їх появу з іншої сонячної системи.
На деяких обламаннях була виявлена маркіровка на кшталт ієрогліфів. Всі спроби расшифрования виявилися безуспішними (див. додаток "Е"). Також безуспішними виявилися спроби розгадати спосіб рухів об’єкту, принцип і спосіб дії рухової установки.
Були прораховані і змодельовані відомі способи і пристрої для руху і буксирування (крила, пропелери, реактивні двигуни, вакуумні труби і так далі див. додаток "Ф"). Все ускладнилося тим, що руховий пристрій був зруйнований вибухом, що викликає аварію.
Необхідність в найбільш можливій додатковій інформації про цей об’єкт, його технічні характеристики і його цілі показана в проекті Військово-повітряних сил під назвою "ЗНАК" в грудні 1947 р.
Для збереження секретності спілкування з цієї проблеми між групами "ЗНАК" і "МАЖЕСТІК-12" було обмежено двома особами в розвідувальному відділі матеріально-технічного управління авіації, чия роль обмежувалася передачею інформації звичайного типа по встановлених каналах. В рамках ЗНАКУ в грудні 1947 р. був відкритий проект "ЗЛІСТЬ". Всі його роботи виконувалися під кодовою назвою "Синя книга" через офіцерів Військово-повітряних сил, що очолюють проект.
6 листопада 1950 року, другий об’єкт, ймовірно подібний першому, врізався в землю на високій швидкості у Ель Індіо-Гуєрреро в районі техасо-мек-сиканской кордону після руху по довгій траєкторії в атмосфері, що спостерігалася із землі.
Відразу ж була направлена пошукова команда, яка виявила залишки майже повністю згорілого об’єкту. Зразки цього матеріалу були терміново доставлені для дослідження в Сандіа, штат Нью-Мексікоа.
Важливим для Національної Безпеки є те, що мотивація і кінцева мета цих візитерів залишаються невідомими. Крім того, за спостереженнями, активність цих об’єктів почалася в травні і продовжується всю осінь цього року, і можливий новий розвиток подій незабаром.
Виходячи з цих причин а також з міжнародного і технологічного значення проблеми і необхідності уникнення паніки серед населення на всіх рівнях, група Мажестік-12 висловлює думку, що дотримання заходів строгої секретності повинне продовжуватися без присвячення новій адміністрації.
Цей документ був отриманий в 1984 році поштою. Відправник його залишився неизветним. Природно, виникає питання - це справжній документ, або чергова фальшивка? Не дивлячись на те, що друк і підписи на документах сьогодення, підстави для сумнівів все ж залишилися. Ось основні аргументи противників достовірності документа:
Підпис Трумена на документі практично ідентичний підпису на одному з документів бібліотеки Конгресу США, а людина не може двічі розписатися однаково. Проте достовірність другого документа ніким не перевірялася, крім того, немає висновку експертів відносно того, який саме підпис фальшивий (і чи фальшива одна з них).
Гриф "Інформація з обмеженим користуванням" став загальноприйнятим лише в 60-і роки. Інша справа, що застосовувався-то він і раніше. Отже і цей аргумент не можна визнати досить ваговитим.
Крім того, описи аварії в документі декілька відрізняється від того, що розповідають свідки падіння. Де правда про інцидент? Відомо, що в цьому районі, ймовірно, терпіли аварію до чотирьох дисків, що літають (з чого б це вони?). Може бути робота Стівена Ськиффа увінчається, нарешті, успіхом, і ми дізнаємося про долю дивного апарату і ще дивніших істот…
