Дитяча агресія та прояви гніву є природними етапами розвитку дитини, але часто викликають хвилювання у батьків.
Психологиня Ірина Волощук розповіла журналістці Фіртки, як правильно розуміти ці прояви та допомагати дитині впоратися з емоціями без шкоди для інших.
"Агресія — це форма поведінки, яка шкодить іншим, тоді як гнів — це емоція, яка не завжди супроводжується агресивними діями. Гнів — природна емоція, і вона не є "поганою" чи "доброю".
Важливо не блокувати у дитини можливість висловлювати свої почуття, а навчити її робити це в здоровий спосіб. Гнів і відчуття власного "Я" крокують поряд. Це вираження власної значимості, яка знижується під час спроби стримати свої почуття.
Як пише Вайолет Оклендер (дитяча психотерапевтка), маленькі діти можуть здаватися агресивними, тоді як насправді вони лише намагаються задовольнити власні потреби та поспілкуватися про себе.
Дворічний малюк репетує: "Ні!", коли бачить моркву, яку дає йому мама. Він може її кинути на підлогу та докладе всіх зусиль, щоб показати, що він не хоче моркви. Чи буде це агресивна поведінка? Ні! Злість? Так.
Якби дитина в два роки вміла ввічливо сказати: "Мамо, вибач, але я не люблю моркву, чи можемо ми замінити її чимось іншим не менш корисним?", то вона б не кидала зі злості моркву на підлогу.
Чи може вирости з цього гніву агресивна поведінка? Так. Якщо батьки перші її проявлять до дитини, наприклад, вдарять її по пальчиках, чи будуть ігнорувати небажання дитини їсти моркву".
Психологиня підкреслює, заборона злитися, чи виражати емоції може призвести до накопичення напруги, яка врешті проявиться у вигляді агресії.
Ірина Волощук виділила кілька причин, які можуть спровокувати агресивну поведінку у дітей:
- Захисний механізм
Дитина може боятися або не довіряти оточенню, особливо під час адаптації до нового середовища (садок, школа).
- Вивільнення емоцій
Коли дитина тривалий час накопичує почуття, наприклад, через страх чи тривогу.
- Випробування меж
Дитина може перевіряти, наскільки вона може контролювати ситуацію, якщо батьки дозволяють їй агресивно реагувати.
- Проживання болю
Діти, яких кривдять вдома чи в колективі, можуть проявляти агресію до інших (іграшок, тварин, однолітків), намагаючись у такий спосіб звільнитися від своїх переживань.
- Брак емпатії
Якщо дитину не навчили співчувати іншим, її агресія може бути патологічною.
- Події, які травмують
Розлучення батьків, втрата близької людини або насилля вдома можуть спровокувати агресивну поведінку.
- Фізичне нездужання
Втома, хвороба чи голод роблять дітей більш схильними до агресії.
Утім Ірина Волощук радить не карати за агресивну поведінку, а намагатися зрозуміти, що саме стало причиною емоцій дитини.
Зі слів фахівчині, найкращий спосіб — це діалог із дитиною, який допоможе їй усвідомити свої почуття, а також:
- Називати емоції дитини: "Бачу, ти зараз дуже злий, тому що не хочеш йти додому. Це нормально, обговорімо, як ми можемо вирішити цю ситуацію."
- Використовувати ігри або фізичну активність для зняття напруги: наприклад, біг або глибоке дихання.
- Навчати дитину виражати гнів без агресії, наприклад, рахувати до десяти або уявляти, як гнів "виходить із ротика у вигляді вогню".
- Пояснювати дитині, як її дії можуть вплинути на інших, використовуючи приклади із її досвіду.
"Контролювати агресію — не зовсім правильний підхід. Важливо допомогти дитині усвідомити свої емоції та розуміти, що вона може ними керувати. Коли дитина розуміє свої почуття, вони вже не можуть стати неконтрольованими".
Спеціалістка наголошує, дитина почуватиметься безпечно, гармонійно та розвиватиметься лише в умовах прийняття, підтримки та безумовної любові. Важливо, щоб батьки залишалися головними у сімейній ієрархії, адже це знімає нервове напруження у дитини.
Розуміння потреб дитини, діалог та підтримка допоможуть мінімізувати прояви агресії, зробивши дитинство спокійнішим, а стосунки з батьками теплішими, пояснює психологиня.
"Батькам слід адекватно реагувати на емоції дитини. Не ставитися до проявів злості чи агресії, як до того, що треба викорінити, а як до такого, що потрібно зрозуміти та розпізнати, що саме змушує дитину так поводитись.
Часто дітки також бувають агресивні, коли їм погано, наприклад, через смерть рідних чи через розлучення батьків. Їм настільки боляче, що будь-який контакт може викликати агресію. Емоційна напруга, яка накопичується, почуття безвихідності може також розряджатися через агресію.
Найкращий спосіб — це розмовляти з дитиною та допомогти їй зрозуміти саму себе. Діти часто не знають, чому вони б'ються. Вони ще можуть не вміти ідентифікувати свої почуття.
Можна дитині сказати, що вона поводиться неправильно, тому, що їй погано та порозмовляти про те, що в неї сталося. Часто агресивна поведінка дитини може проявитися через деякий час від події, яка травмувала дитину і вона сама не може пов'язати її з агресією.
Також вчити дитину розуміти свої почуття, особливо, коли вона злиться, і вміти виражати злість у здоровий спосіб".
Ірина Волощук каже, часто батьки не вміють розділяти емоції своїх дітей. Вони кажуть дитині, що не можна злитись, замість того, аби сказати:
"Бачу тебе дуже злить, що треба йти додому. Ти хочеш ще погуляти. Погуляймо ще трішки, а тоді позмагаємося, хто швидше добіжить до того дерева".
Психологиня додає, перемикання уваги — це краще, ніж читати дітям нотації, а біг розрядить напругу та додасть позитиву.
"Діткам також слід пояснювати, що відчуває людина, яку вдарили, а саме що це боляче. Можна пригадати, як дитина впала з велосипеда та пошкодила собі колінце. Так дитина зможе зрозуміти, про яку саме біль йдеться.
Є багато способів допомогти дитині, але основний — це безумовна любов і контакт з батьками.
Також важливо, щоб в сім'ї були головні батьки, а не дитина. Тоді вона росте у здоровій ієрархії. Коли дитина бачить, що може керувати батьками, її нервове напруження і відповідно агресивна поведінка, зростають".
Ірина Волощук зазначає, також можна дитині пояснити, що іноді бувають моменти агресії, коли щось не подобається або ж ми чогось боїмося. Тоді дитина може хотіти вдарити когось. У цьому випадку важливо навчити дитину сказати про це.
"Пояснити дитині, що можна піти з місця події чи порахувати до десяти, уявляючи що вона надувна кулька, яка літає, коли розв'язали ниточку.
Дуже важливо не сварити малюка за те, що він вдарив когось, намагаючись себе захистити, навіть якщо їй тільки здається, що її можуть скривдити.
Дитина має мати можливість дати відсіч і захистити себе, коли поруч немає дорослого, який може їй допомогти".
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
