В Україні поширена проблема неналежного збереження пам’яток архітектури, що мають історичну та культурну цінність. Під час стихійної приватизації, яка розпочалася в дев’яності, значну кількість таких об’єктів було продано за безцінь.
Основними мотивами покупців були вигідний перепродаж або захоплення цінної землі для будівництва елітних житлових комплексів чи торгівельно-розважальних центрів. У багатьох випадках пам’ятки свідомо доводили до руйнування, щоб через суд визнати їх знищеними, зняти з реєстру пам’яток і звільнити місце для нових об’єктів.
Часто «приХватизатори», розраховуючи на зростання вартості нерухомості, викуповували пам’ятки за мізерні суми, але згодом виявлялося, що без комерційної цінності ці об’єкти нікому не потрібні. Реставрація пам’яток є економічно невигідною, адже вкладені кошти не окупаються. Як наслідок, вони залишаються в занепаді, руйнуються, а їхні власники уникають відповідальності.
Згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини», власники зобов’язані укладати охоронні договори, які визначають умови утримання та реставрації. Проте ці вимоги часто ігноруються, а штрафи за порушення є незначними: від 1700 до 5100 гривень для фізичних осіб, що не створює суттєвого стримуючого ефекту.
Крім того, у відповідальних органах культури бракує ресурсів, щоб переслідувати недобросовісних «приХватизаторів» та судитися з ними. Навіть коли суди зобов’язують привести пам’ятку архітектури до належного стану, ці рішення часто ігноруються. Водночас в державі відсутні дієві механізми впливу на таких власників.
Процедура повернення пам’яток у державну власність через суд є складною і тривалою. Держава та місцеві громади часто не зацікавлені у викупі таких об’єктів через брак фінансових ресурсів на реставрацію та утримання. Кошти, як правило, спрямовуються на інші потреби, залишаючи пам’ятки в занедбаному стані.
Садиба Рея: перлина Івано-Франківщини в руїнах
Одним із прикладів занедбаної пам’ятки є Садиба Рея в селі Приозерне Івано-Франківської області – пам’ятник архітектури національного значення. Палац, збудований в 1882 році за проєктом львівського архітектора Юліяна Захаревича під наглядом графині Вільгельміни Рей, оточений парком площею 30 га, колись був центром аристократичного життя Галичини.
Садиба Рея неодноразово потрапляла в центр скандалів через приватизацію та подальше занедбання. У 1995-2004 роках у будівлі діяв жіночий монастир УПЦ Київського патріархату. У 2005 році Садиба перейшла у власність церкви, а в 2008 році була продана на аукціоні приватній особі за 350 тисяч гривень. Охоронний договір укладено не було.
Відомо про плани перетворити Садибу на готель до Євро-2012, враховуючи її вигідне розташування на межі Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей, але вони не були реалізовані.
Слід зазначити, що в медіа поширюється багато недостовірної інформації: про численні зміни власників Садиби у 2000-х роках (про це пише Вікіпедія), а також про те, що в 2021 році суд нібито запобіг її руйнуванню, зобов’язавши Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської облдержадміністрації вжити заходів для захисту палацу.
Проте реальність інша: органи культури мають обмежені повноваження щодо впливу на власників, і максимальна санкція, яка їм загрожує, – це штраф.
Суд може ухвалювати рішення хоч десятки разів, але це приносить мало користі. Об’єктивна ситуація полягає в тому, що Садиба перебуває під загрозою знищення, а її нинішній власник не вживає жодних заходів, щоб цьому запобігти.
Офіційна відповідь Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо Садиби Рея
Ми звернулися до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, зокрема до Управління культури, національностей та релігій, із запитом щодо поточного стану Садиби Рея та заходів для її збереження.
Начальниця управління Тетяна Бойко повідомила, що Садиба та парк у селі Приозерне як пам’ятка архітектури національного значення перебувають в приватній власності.
Станом на 17 червня 2025 року власник не звертався для укладення охоронного договору, і такий договір не було укладено. За її словами, відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», власник зобов’язаний забезпечувати належний стан пам’ятки, своєчасно проводити ремонтні роботи та захищати її від пошкодження.
Проте ці обов’язки не виконуються, і станом на 2025 рік Садиба залишається в аварійному стані.
Згідно з витягом із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, власником Садиби є Вікторія Варгелес, яка очолює ТОВ «Садиба Рея», що перебуває в стані припинення (за даними аналітичної системи YouControl).
У 2025 році заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Василь Стефанець подав позов до Варгелес із вимогою повернути Садибу територіальній громаді Івано-Франківської області.
Станом на 17 червня 2025 року Рогатинський районний суд Івано-Франківської області розглядає справу №349/64/25.
Чи вдасться прокуратурі захистити Садибу Рея?
Прокуратура давно звернула увагу на занедбаний стан Садиби Рея, чому сприяв суспільний резонанс. У 2024 році Івано-Франківська обласна прокуратура випустила відео, присвячене цій пам’ятці.
28 січня 2025 року було відкрито судове провадження про повернення Садиби громаді. Позов подано в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Івано-Франківської обласної ради з вимогою повернути пам’ятку за адресою: вул. Заводська (Учгосп), 2, с. Приозерне.
Проте є сумніви щодо успіху цього позову. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини», повернення занедбаної пам’ятки можливе лише через викуп за бюджетні кошти в державну власність, а не в комунальну, як зазначено в судовому документі.
Це може стати підставою для відмови в суді, оскільки закон не передбачає прямого повернення громаді.
Судовий процес щодо Садиби Рея триває, і його результати можуть мати далекосяжні наслідки. По-перше, в Україні тисячі занедбаних приватизованих пам’яток архітектури, до яких нікому немає діла, і активність прокуратури в цій справі є важливим кроком. По-друге, у разі успішного повернення Садиби в державну власність цей кейс може стати прецедентом для подібних позовів у майбутньому. Ми продовжуємо стежити за перебігом подій.
Ситуація з Садибою Рея є лише одним із прикладів системної проблеми приватизації пам’яток архітектури в Україні. Хаотична приватизація, відсутність ефективного контролю за виконанням охоронних договорів і низькі штрафи створюють умови, за яких культурна спадщина країни руйнується.
Судовий процес щодо повернення Садиби Рея може стати важливим прецедентом, який визначить, чи здатна держава захистити свої історичні скарби.
Однак без змін у законодавстві, посилення відповідальності власників і достатнього фінансування реставрації тисячі пам’яток залишатимуться під загрозою. Збереження культурної спадщини потребує спільних зусиль держави, громадськості та свідомого ставлення до історії, адже втрата таких об’єктів — це втрата частини нашої ідентичності.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рубали роками: хто відповість за знищення лісу на Прикарпатті?
Обманювала родини зниклих військових: історія цинічного шахрайства на Івано-Франківщині
