Освіта на замовлення. Як у Франківську студенти купують курсові та дипломні

 

/data/blog/95438/f66aaac12052036a2c97ee57cc54dd11.jpg

 

Стовпи біля франківських університетів рясніють оголошеннями. Ті різнокольоровими фарбами запрошують купити контрольні роботи, курсові, дипломні, навіть, магістерські. Дуже часто студенти спокушаються на такі пропозиції, проте не завжди їхні наукові керівники задоволені результатом. Мовляв, «халтуру» видно одразу.

 

Для себе і друга

Є безліч способів замовити написання курсової роботи. Багато сайтів пропонують замовити написання саме у них, проте студенти зазвичай обирають «перевірені» варіанти. Одне із підприємств навіть запрошує прийти у їхній офіс, що розташований на вулиці Вовчинецькій в Івано-Франківську.

 

«Перевага наших авторських робіт над іншими, які ви можете знайти в інтернеті, полягає в тому, що наші курсові, дипломні роботи, реферати ваш викладач ще не бачив. Натомість більшість сайтів пропонують одні й ті самі роботи, які викладачі вже знають напам’ять. Ми займаємося написанням робіт з 2001 року і ставимося до цього відповідально», – кажуть в офісі та просять анонімності.

 

Аргументація така: Франківськ – місто невелике, тому викладачі легко можуть впізнати своїх колишніх студентів. І зразу називають ціну: курсова робота коштуватиме близько 1000 грн., дипломна – від 150 доларів. Дорого? «Фахівці» заспокоюють: якщо замовити чотири роботи з однієї дисципліни, то оплатити треба буде лише три.

 

Конкуренти контори на Вовчинецькій також заманюють клієнтів «акційними» пропозиціями – якщо замовити роботу для себе і для друга, то можна зекономити 15 % від загальної вартості.

 

Зазвичай завдання виконують студенти, аспіранти, інколи – навіть викладачі. Це підтверджують і ті, хто приймає замовлення.

 

«Роботу може писати навіть доктор наук, але ваші персональні дані ми йому не передамо. Може статись так, що вашу тему опрацьовуватиме викладач, який і прийматиме її захист, але тоді ми це попередньо узгодимо з вами», – каже мила дівчина у переобладнаному під офіс підвалі неподалік Прикарпатського національного університету (ПНУ).

 

Сергій, який професійно займається написанням робіт і отримує за це додатковий дохід, на умовах анонімності розповів про особливості своєї роботи.

 

«Дуже добре, коли ти пишеш роботи для студентів тієї спеціальності, на якій сам навчався. Тоді ти знаєш уподобання викладачів і підлаштовуєш роботи під їхні вимоги», – говорить він.

 

Виявляється, таких «консультантів» практично неможливо притягнути до відповідальності.

 

«Ми лише допомагаємо студентам – аналізуємо літературу, збираємо матеріали і надаємо їх студентам для ознайомлення. Усе чисто», – усміхається Сергій.

 

Дорога наука

Ціна робіт на замовлення варіюється в залежності від терміну їх написання. Зазвичай на конт­рольну роботу в Івано-Франківську просять кілька днів, на курсову – тиждень, а дипломну «склепають» за два тижні. Проте при бажанні клієнта курсову зможуть підготувати й за години, а дип­ломну – за день. Але вартість одразу зростає в рази.

 

Тим студентам, які не можуть оплатити дороге авторське написання, пропонують альтернативу – купити вже готове. Зазвичай такі роботи вже пройшли етап захисту в університетах. Коштують вони на 50 % дешевше, ніж авторські.

 

Проте курсові є не тільки у студентів-гуманітаріїв. Якщо роботу, наприклад, з юриспруденції ще можна написати методом компіляції, то завдання з хімії таки доведеться розв’язувати. Студентам технічних і точних спеціальностей пощастило менше – все дорожче. Так, курсова для «фізика» коштує близько 2000 грн.

 

Студенти-медики курсових не пишуть, але за один навчальний рік здають більше десяти історій хвороб. Не смійтеся, їх також можна замовити. Вартість – десь 200 грн. за кожну.

 

Наприклад, студент Роман (прізвище також просив не писати) за одне розв’язане завдання з вищої математики платить 10 грн., а з теоретичної механіки – від 35 до 70.

 

У вирі подій

А от магістрант-історик ПНУ Дмитро Кавацюк стверджує, що жодного разу не купував готову роботу і навіть не розуміє тих, хто таке практикує.

 

«Сидиш годинами у бібліотеці чи архіві, читаєш документи – і час летить непомітно. Ти ніби опиняєшся сам у вирі подій, переживаєш разом із діячами, аналізуєш їхні рішення», – захоплено розповідає Кавацюк.

 

Тема його магістерської – «Українські представництва в австрійському парламенті у 1848-1914 роках».

 

«У ті часи Галичина була у складі Австро-Угорської імперії, – каже студент. – В результаті виборів українці потрапляли у Відень. Мені надзвичайно цікаво дізнаватись, як «нарізали» округи для виборів, які петиції подавали галицькі депутати, їхні вимоги, до яких фракцій входили депутати та які закони підтримували».

 

Дмитро Кавацюк переконує: головне – це самоствердження. Коли над чимось працюєш сам, то завжди залишаєшся задоволений результатом. Тим більше, це полегшує процес доповіді під час захисту.

 

Шапка горить

Професор ПНУ, доктор історичних наук Сергій Адамович також упевнений, що краще навчитися писати курсові роботи власноруч.

 

«Коли студент пише свою першу курсову, то викладач всяко допомагає йому, – говорить Адамович. – Якщо другокурсники не освоїли методику написання нау­кових робіт, то у подальшому вже віддають перевагу купити готові праці. Проте захист дипломних чи магістерських є публічним і дуже часто без п’яти хвилин випускники університетів можуть поплатитися своєю легковажністю. Двійка під час захисту означає, що студент наступного року знову оплачуватиме вартість нав­чального семестру, звісно, якщо хоче отримати диплом».

 

За словами Сергія Адамовича, під час захисту одразу зрозуміло: купив студент курсову чи працював над нею самостійно.

 

«Видно рівень. Буває навіть так, що робота написана досконало, але студент не може пояснити елементарного», – пояснює Адамович.

 

Він додає: навіть спеціальна перевірка на плагіат не змусить усіх студентів власноруч писати курсові. Адже куплена робота може бути й авторською.

 

За роки навчання студенти мають написати десятки самостійних, контрольних робіт чи рефератів. Дуже часто це є простою формальністю для допуску до заліку чи іспиту. То чи не тому в Івано-Франківську процвітає оригінальний вид прибуткового бізнесу?

 

Микола Гурак

Репортер


26.12.2015 Микола Гурак 1847 0
Коментарі (0)

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

336
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

793
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2114 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3198
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2662 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5428

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

536

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

707

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1182
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8533
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10993
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5380
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

791
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

631
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22700
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

994
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5523
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1178
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1157
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1414
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1712