Епіграфом до цього тексту візьмемо фрагмент з «Мандрів Гулівера», в якому Джонатан Свіфт устами Гулівера розповідає господарю —Гуїгнгнму про суддів та адвокатів тогочасної в Англії:

«Серед нас є корпорація людей, яких змалку навчають мистецтва з допомогою довгих промов доводити, що чорне — це біле, а біле — це чорне…
…Розглядаючи якусь справу, вони старанно обминають її суть, а все своє красномовство, запал і наполегливість звертають на дрібниці, що зовсім не стосуються її. Приміром, у випадку суду (за позовом сусіда, який хоче привласнити мою корову) їх зовсім не цікавитиме, які права має на корову мій супротивник і чим він може їх довести, зате вони почнуть допитуватися, чорна вона чи руда, довгі в неї роги чи короткі, паслася вона на круглому чи на квадратному пасовищі, доїли її в корівнику чи на луці, на які хвороби вона хворіла і т. ін.»

Пост-правда

Спочатку про терміни. Штучний інтелект дає таке визначення пост-правди:

«Пост-правда» (post-truth) — це явище, у якому емоції та особисті переконання стають важливішими за об'єктивні факти для формування громадської думки. Термін отримав популярність у 2016 році, коли Оксфордський словник назвав його «словом року». В епоху постправди істина не обов'язково заперечується, а відходить на другий план.

Ключові аспекти пост-правди (також від ШІ):

• Пріоритет емоцій над фактами: Вплив на громадську думку відбувається через апеляцію до почуттів та переконань, а не до об'єктивних даних.
• Ігнорування фактів: Навіть якщо існують перевірені факти, вони можуть бути проігноровані, якщо не відповідають переконанням, що вже існують у людини.
• Маніпуляція суспільною свідомістю: Постправда часто використовується в політиці та ЗМІ для створення альтернативної реальності та маніпулювання людьми через емоційний вплив.
• Спотворення інформації: Повторення інформації всередині замкнутих груп (ефект «відлуння-камери») може призвести до спотворення сенсу та формування хибних переконань.

Простіше — «пост-правдою» може бути як багатократно повторена брехня чи напівправда, так і виокремлена частинка правди, концентрація на якій спотворює правду в її повноті.

По суті

На інстаграм-сторінці ГО «Марш жінок» кілька днів тому зʼявляється банер (наведений на початку цього тексту).

Отже, проаналізуємо, гасла і тези з цього банера.

Перша теза: "Перемога в суді: скасовано рішення Івано-Франківської міськради, яке фактично було спробою заборонити аборти" Текст Звернення щодо підтримки інституту сім’ї в Україні, підтриманого міськрадою, нижче).

Це напівправда: Те що рішення міськради суд скасував — правда. Те, що рішення Івано-Франківської міськради «було спробою заборонити аборти» — брехня, хоча б тому, що місцеві ради не мають таких повноважень — забороняти. Хіба якщо «висловлення позиції» вважати «спробою заборонити»? Але це очевидна маніпуляція.

Суть рішення міськради була простою — підтримати звернення міськради до центральних органів влади. І не більше. Звернення насправді стосувалося жахливої демографічної ситуації в Україні та можливих заходів на рівні держави щодо її покращення.

Відчуваєте різницю між «рішенням заборонити аборти» та «рішенням підтримати звернення до центральної влади» (рішення міськради саме в цьому — «підтримати звернення» і не більше)? Міська рада не має жодних повноважень щось «забороняти чи дозволяти» в цьому контексті, а от свою політичну стурбованість висловити, звернутися до інших органів влади — чому б ні? Така незаперечна практика звернень рад до органів влади існує по факту всі роки Незалежності.

Далі на банері йде суцільна брехня в суміші з напівправдою:

«Це перше судове рішення в Україні, яке підтвердило:

• місцева влада не може втручатися в репродуктивні права (правда що «не може», неправда, що, вирішивши підтримати вказане звернення, «втручається»),
• права жінки на власне тіло — це частина конституційних свобод,
• політичні декларації не можуть обмежувати доступ до медичних послуг.

Не входячи в філософську та світоглядну дискусію про «жінку-як-Оранту-берегиню-роду-племені-матір» чи «жінку-як-тіло», можна загалом навіть погодитися з цими трьома пунктами банера.

«Проблема» (тобто брехня) лише в тому, що суд ніяких рішень з такими тезами не приймав. Це все лише «художня література» упорядників банера.

Тобто теза про «перше судове рішення в Україні, яке підтвердило…» - неправда. Суть судового рішення взагалі не про це. А про що воно? А тут ми згадаємо наведену в епіграфі цитату «Гулівера».

Суд скасував рішення міськради. Але що він мав на увазі з рішення простим «не-юридичним» розумом зрозуміти важко, майже неможливо:

• чи то «позбавив права» Івано-Франківську міськраду на політичні звернення до центральних органів влади загалом,
• чи то ж помилково(?) порахував «закондавчою ініціативою» доданий до звернення «проєкт закону»,
• чи, власне не розглядаючи сам текст звернення по суті, разом з тим казуїстично порахував його таким, що виходить за межі повноважень ради, якби це було не «політичною декларацією», а «рішенням до виконання».

Але «пост-правда» вона така — невигідні змісти спотворюємо або замовчуємо, концентруємося на вигідній дрібній деталі, довільно трактуємо її та рясно тиражуємо по всіх можливих каналах (а тези з цього банера, невідповідні реальності, не лише отримали десятки тисяч переглядів в соцмережах, а й протиражовані десятками українських медіа, які повірили «на слово» банеру).

Судово-юридична казуїстика, або що насправді вирішив суд?

Отже, з судового рішення зрозуміло що суд скасував рішення (бо про це він говорить чітко і неоднозначно після слів «вирішив»).

Але з багатосторінкової мотиваційної частини не зрозуміло — чому?

У рішенні суд навів 26 статтю Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» вказавши на те, що Рада перевищила повноваження.

Що саме є тим перевищенням повноважень — сам факт політичного звернення, про яке справді не йдеться в переліку повноважень місцевих рад (цей перелік повноважень, до слова, складається із 59 пунктів — від затвердження генпланів і до «питань кінематографу». Там не йдеться ні про право на звернення, ні про аборти, це факт).

Звісно не йдеться, бо Звернення — це, ще раз, по суті не «рішення до виконання», а лише «політична заява чи декларація».

Ніби жоден закон і не забороняє органам влади чи посадовим особам звертатися одні до інших. Не забороняє цього і Закон про місцеве самоврядування. Також закон не забороняє радам робити політичні заяви в своїх зверненнях чи заявах.

То ж спроба заборони політичних звернень органу, який є в тому числі «політичним» має виглядати кумедною.

Міськрада не прийняла рішення про «заборону абортів», чи про надання багатодітним квартир безкоштовно, чи про виплати за народження дітей. Вона справді не має повноважень на такі рішення. Вона лише прийняла рішення «підтримати звернення»?

Одним словом в судовому рішенні є про все — про те якого кольору корова, де вона паслася… і чим хворіла, але немає лише про те, кому насправді належить та корова?))

Можливо, апеляційна інстанція розʼяснить нам по суті те, про що є рішення Івано-Франківського окружного адмінсуду?

Довідково

Івано-Франківська міська рада прийняла звернення щодо захисту життя та підтримки інституту сім’ї в Україні
Звернення:

Президенту України Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ

Верховній Раді України

Прем`єр-міністру України Денису ШМИГАЛЮ

Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, минулими, теперішніми та майбутніми поколіннями, (Преамбула КУ) і звертаючи увагу на шокуючі статистичні, демографічні дані кількості населення України, війну, міграцію, переселення біженців, кількість розлучень і коефіцієнт народжуваності 0.7 при допустимому 2.13 на сім’ю.

Згідно з Конституцією України

Стаття 3-тя. Людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ст. 16. Збереження генофонду українського народу є обов’язком держави.

Ст.27 Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Обов’язок держави - захистити життя людини. Кожен має право захищати своє життя та здоров’я від протиправних посягань.

В Україні, на жаль, за роки незалежності держави зроблено величезну кількість абортів. Через легальний статус аборти набули надзвичайного поширення, що має свої незворотні наслідки на фізичному, психічному, духовному рівнях для всього народу України.

Країна, що перестає захищати життя людини та дозволяє дискримінацію людей за стадією розвитку, занепадає, оскільки підриває основу своєї суспільної та економічної життєздатності — майбутнє покоління громадян.

Життя людини починається з моменту злиття батьківської та материнської статевих клітин. Держава, яка дозволяє знищувати його в період внутрішньоутробного розвитку, легалізує людиновбивство та ототожнює себе з моральним злом.

Вимагаємо, щоб органи державної влади України виконали вимоги «Декларації про захист дитини» від 20.11.1959 р. та «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України за №789 Xll від 27.02.1991, в текстах яких зазначено, що дитина потребує соціальної охорони та піклування, включаючи належний «правовий захист, як до, так і після народження»

У клятві Гіппократа, яку складають наші лікарі написано: «не даси жінці жодного абортивного засобу».

На жаль, в Україну прийшла справжня демографічна катастрофа! Якщо не народжуються діти — значить немає учнів у школах, студентів в університетах, працівників на підприємствах, воїнів в армії, батьків і матерів, будівельників України. З цієї причини спостерігаємо закриття шкіл, лікарень, підприємств, оскільки нам бракує дітей і людей у різних сферах життя, без яких Україна може зникнути.

Тому ми звертаємось до керівництва держави вжити кардинальні дії для порятунку нашої країни:

1. відновити Міністерство сім’ї України;
2. ввести в освітні програми загальноосвітніх навчальних закладів курсів з підготовки підростаючого покоління до створення міцних сімей (як приклад готова навчальна програма «Основи сім’ї» гриф МОН №4.0246-2023) та патріотичного виховання тощо;
3. створити умови, які б спонукали сім’ї ставати багатодітними:

­ в інформативному просторі;

­ в соціальній сфері (житло, освіта, пільгове кредитування тощо);

­ у сфері економіки.

4. на законодавчому рівні захистити життя ненароджених дітей та закріпити це в Конституції України.

Як українські сім’ї можуть народжувати дітей, коли матеріальна допомога на дитину складає 860 грн на місяць (і це лише до трьох років). Матеріальна допомога на третю і кожну наступну дитину складає близько 2000 грн на місяць (і це лише до 6 років).

Сьогодні деякі місцеві органи влади виплачують одноразову допомогу при народженні дитини: 20 тис. грн. — Івано-Франківськ; 25 тис. грн. — Черкаси.

Тому ми пропонуємо запровадити такі виплати при народженні кожної дитини:

— перша дитина — 100 тис. грн.

— друга дитина — 200 тис. грн.

— третя і кожна наступна дитина — 300 тис. грн.

Також пропонуємо запровадити в Україні програму обов’язкового безкоштовного надання державою у власність житла сім’ям, де народилось п’ятеро і більше дітей.

Проєкт закону про захист людського життя від зачаття до природної смерті додається.

Нехай Всемилостивий Господь допоможе нам у цій святій справі захисту життя зачатих українців!

Звернення схвалено на пленарному засіданні чергової 53-ї сесії міської ради 27 червня 2025 року»

Про саме Звернення Івано-Франківської міськради щодо захисту життя та підтримки інституту сім’ї в Україні по суті в моєму блозі на Фіртці:

На тему про "заборону абортів", яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада