Як залізниця перетворила Ворохту на «перлину курортів»

 

120 років тому запрацювала залізнична лінія Станіславів – Воронєнка, яка зробила глибоку Гуцулію доступною для туристів з усієї Європи. Залізниця дала серйозний поштовх для розвитку Ворохти, що швидко здобула репутацію «перлини курортів». До Ворохти з самої Варшави курсував особливий «танцювальний потяг».

Збудована в 1894 р. залізниця Станіславів – Воронєнка відкрила раніше недосяжні закутки гуцульської «terra incognita». Саме в Ворохту влітку 1913 року інкогніто залізницею через Львів і Станіславів в купе другого класу пізнавати Гуцульщину виїхав онук передостаннього австрійського цісаря Франца-Йосифа, ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург-Льотрінген, згодом великий симпатик українців, який візьме собі псевдонім Василь Вишиваний.

Вийшовши з потяга у Ворохті 11 серпня 1910 р., занурився у гуцульський світ і майбутній автор «Тіней забутих предків» Михайло Коцюбинський. Пізніше, вже хворого письменника, в 1912 році з Криворівні до потяга супроводжував видатний історик Іван Крип’якевич. В серпні 1914 р. на декілька днів, повертаючись з Криворівні, в ворохтянському готелику замешкав, чекаючи дозволу на виїзд колією до Львова, геніальний Іван Франко. Незабаром, з початком Першої світової війни, відомий письменник Богдан Лепкий покидає готель Гануса в Яремчі і залізницею Станіславів – Воронєнка через Ворохту прямує на Захід… Список можна продовжувати.

Ворохта вже до Першої світової війни мала потужний рекреаційний потенціал, який постійно й старанно розвивала. Популярними були готелі «Клаппер» і «Ясна», притулок туристичний Польського Товариства Tатранського (далі – ПТТ) – «Дворик Чорногірський», санаторій Кас хворих міст Станіславова і Дрогобича (нині санаторій «Гірське повітря»), будинок відпочинку фінансових урядовців «Скарбовка», санаторій римо-католицьких священиків «Ксіжовка», Колонія відпочинкова для дітей залізничників, «Вчительська Оселя» Товариства взаємної допомоги українських вчителів, єврейський Академічний будинок відпочинку, пансіонати «Варшав’янка», «Лена», «Оаза», «Ліліана» та інші.

В 1922 році у Ворохті збудований фахівцями із Закопаного – столиці зимового виду спорту Польщі – трамплін, який місцеві люди досі називають «скочнею». Того ж року 4-6 березня у Ворохті відбувся чемпіонат Польщі. Поряд з переможцем в стрибках з трампліна А. Розмусом із Закопаного (27,5 метра) абсолютною сенсацією був успішний виступ жінки – Ельжбети Міхалевської-Зєткевічової. Свого часу у Ворохті також виступав норвезький триразовий олімпійський чемпіон світу Біргер Рууд (1911-1998).

В цій місцевості щорічно проводились військові лижні навчання, а з 1937 р. – курси зимової рятувальної служби. В організації туристичних походів в Ворохті помагало інформаційно-відпочинкове Бюро ПТТ, а від грудня 1936 р. – бюро Туристичної Ліги сприяння туризму, яке розташувалось у власнім будинку біля вокзалу. Тут можна було придбати короткий путівник по долині Пруту під назвою «Панорама з вікон вагону на шляху залізничнім Делятин – Ворохта», виданий в 1934 р. дирекцією залізниць в Станіславові. Популярністю користувався і набір поштівок з краєвидами Яремчанщини, випущений Польським товариством колійових книгарень «Рух». Ворохтянське поштове відділення в 30-х рр. ХХ ст. на конвертах і поштівках, які надсилались без них, ставило штемпель: «Worochta. Perła uzdrowisk. Raj narciarzy» («Ворохта. Перлина курортів. Рай лижників»).

В 1933 і 1934 рр. у Ворохті було організоване свято Гуцульщини, під час якого відбувалися виставки художнього промислу місцевих умільців, показ гуцульського весілля, виступи етнографічних музичних і танцювальних колективів, конкурси народного одягу, перегони гуцульських кінних екіпажів тощо. В 1937 році Товариство Приятелів Гуцульщини і Ліга сприяння туризму зорганізували Дні Ворохти, маючи за мету популяризувати зимовий сезон на Гуцульщині і самої Ворохти як зимового курорту. На свято Гуцульщини, завдяки міністерству транспорту, гості мали 50-відсоткову знижку на проїзд залізницею, а повертались безкоштовно.

В міжвоєнному періоді, як згадував особистий лікар генерала Владислава Андерса д-р Еміль Недзвірський (1900 – 1994), з Варшави до Ворохти курсував спеціальний потяг з неофіційною назвою «Narty, dancing, bridz» (Лижі, танці, бридж). Поряд зі спальними були дочеплені вагони, в яких концертували камерні колективи музикантів, виконуючи шлягери «Milosc ci wszystko wybaczy» чи «Kiedy znow zakwitna biale bzy», під яких пасажири танцювали на вагонному паркеті. Також тут були виділені столики для любителів гри в бридж. В «танцювальних» потягах був передбачений і прокат лиж. Паровози таких поїздів, як правило, прикрашали взимку вінками зі смереки, вони мали написи на фронтальній частині «Рейд лижний до Ворохти», а на потязі «Краків – Ворохта» була зображена писанка на перехрещеній парі лиж в обрамленні розквітлих вербових галузок.

Ще однією атракцією для туристів у Ворохті була вузькоколійна залізниця. Для транспортування лісу спочатку побудували шестикілометрову лісову залізницю (ширина колії 760 мм) з Ворохти до Арджелюжі і закупили маленький локомотив фірми Krauss під назвою «Rosenberg».

Після Першої світової війни була побудована вітка залізниці до Завоєли, а згодом до Форещанки. Довжина колії стала 14 км, а ширину змінили до 750 мм. В 30-х роках ХХ ст. тут був постійний пасажиропотік туристів до Говерли. Тоді працював один локомотив ПТ-4 і один мотовоз МД-54. Перед Другою світовою війною виник задум продовжити вузькоколійку з тартаку до залізничного вокзалу. Однак він залишився не реалізований.

Хуго Стейнгаус (1887 – 1972), польський математик світової слави, який відпочивав в 1926 р. у Ворохті, захоплено розповідав: «Найкраща в околицях Ворохти є долина Пруту коло «Форещанки». З ворохтянського тартака йшла туди вузькоторова колія, пасажири сиділи у відкритих вагончиках, що використовували для транспортування дерева. Отримували в них все сонце, ввесь запах і ввесь шум тієї лісової долини». Свої враження про лісову залізницю Ворохта – Форещанка висловив у репортажі «Мандрівка по гуцульських горах» і швейцарський журналіст Ганс Цбінден в 1932 р.

На жаль, у 1965 році лісову вузькоколійку до Форещанки закрили у зв’язку з тим, що було побудовано автодорогу від Арджелюжі до Говерли.

 

Світлана Флис, краєзнавець, Курс


27.05.2015 1967 0
Коментарі (0)

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

319
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

779
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2105 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3186
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2647 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5417

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

527

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

696

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1170
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8523
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10987
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5374
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

780
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

624
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22686
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

984
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5515
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1169
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1144
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1408
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1703