Спочатку кілька ностальгійних моментів з недавнього футбольного минулого прикарпатського краю. Тепер уже важко повірити в те, що ще кілька літ тому наша область була представлена в чемпіонатах України аж вісьмома командами: дві — у першій лізі («Прикарпаття» і «Енергетик») та шість — у другій лізі в Івано-Франківську («Чорногора» та «Факел»), Калуші, Коломиї, Долині, Рогатині, Надвірні.
Було і розвіялося, як дим. Хто винен? Напевно, багато хто. Може, головні чільники області й міст, а може, десь винна загальна тенденція до щезання команд через кризові явища в економіці. Так чи інакше, та футбол захирів, змізернів і залишився лише в обласному і районному форматах.
А що ж являє собою обласний чемпіонат нині?
Тут також мало доброго. Як пише газета "Галичина", в 2013-му в його рамках виступало 13 команд. Тринадцятою була команда Старого Угринова, але вона що була — що не була: не здобула жодної перемоги і жодного очка. Отож 12 команд боролися за місце під сонцем. А фактично лише три колективи виборювали для себе медалі: «Карпати» (Коломия), «Газовик» (Богородчани), «Кроно-Карпати» (Брошнів-Осада). А решта грали, щоб грати, щоб зберегти футбол у своїх містах і десь- колись підставити ногу лідерам, як це робили команди Галича, Долини, Отинії. Та цього замало, щоб чемпіонат був цікавий у турнірному плані, бо йому бракувало пристрасті справжньої боротьби за очки. Але це моя суб’єктивна думка. Як і те, що «Тепловик» з обласного центру мав би активніше втручатися в боротьбу за розподіл призових місць.
Воно так і не так, бо нині добре грають ті команди, які мають кошти на кращих, а значить, дорожчих гравців. Виходить, що три торішні лідери таки кошти мали, а решта — ледве животіли, тобто перебивалися так-сяк і грали у більшості випадків за «дякую». існують різні способи фінансування. До кризи деякі районні ради виділяли певні кошти для своїх команд із бюджету, до цього долучалися міські й селищні ради, решту докладали окремі підприємці. Досить забрати якийсь із цих факторів — і колектив нидіє, пасучи задніх у турнірній таблиці.
Ми знаємо випадки, коли команди створювали під чиїсь гроші (не будемо показувати пальцем), збирали найкращих футболістів області, команда ставала чемпіоном — і прощавай футбол у тому чи іншому місці. Бо вичерпувалася каса, а гравців місцевого «розливу» не було. В обласній першості нині небагато команд, які виступають упродовж всіх років незалежності. Стабільно грають богородчанці, лише півроку грали в другій лізі. Якщо, може, когось забув, вибачте. То грають, то не грають Коломия, Надвірна, Калуш, Долина, Тлумач, Косів, Галич, Городенка. Десь завіяло вітром Рогатин, Рожнятів, Верховину, Печеніжин (я тут не маю на увазі другу лігу), Тужилів, Ясенів Пільний, Підгайчики тощо.
Звичайно, футбол — процес природний, а йому властиво змінюватися. Були ще й інші команди, наприклад, в Серафинцях, Підгір’ї, Солотвині, Рожнятові, Назаранкові, Перегінську. Без великого футболу живе Рогатин, Рожнятів, Перегінськ. За приклад може бути Яремче, хоча тепер тут грають без великих грошей (Ковалюк це робить з любові до футболу). В Богородчанах «Газовик» тримається останні п’ять років завдяки ентузіазмові і коштом Я. Паранюка і Ко (І. Павлюк, М. Захарук, Я. Білоган, І. Сенчак та ін.). За два останні роки успіхи «Газовика» досить помітні: двічі «срібні» — дорослий склад, «срібло» і «золото» — в юнаків, Кубок області-2013. За складом, як на мою думку, команда торік була найсильнішою в області. Просто у нападі не все склалося через травми гравців, а в другому колі колектив покинув Р. Вірстюк. Додаймо сюди фактор втоми через участь в Кубку України серед аматорів і нестабільне суддівствоѕ До речі, тільки в Богородчанах в команді по вісім (!) гравців — вихідців із району.
Як би там не було, якщо позаминулого року умовно футбольною столицею в області була Коломия (грали у чемпіонаті України тощо), то торік — Богородчани. Знову ж таки, це моя особиста думка, яку нікому не нав’язую.
Стабільно в останні роки виступає Брошнів-Осада — четверте (2012 р.) і третє (2013 р.) місця. Трохи не вистачає команді, щоб завоювати вищу сходинку. А тим часом брошнівці двічі обіграли «Газовик» і мали шанс в останній грі перешкодити коломиянам стати чемпіонами. «Перешкода» з Коломиї виявилася істотною — Брошнів і не намагався її долати. Вже як є, так є. «Тепловик» не має достатніх сил, щоб серйозно поборотися за місце, вище четвертого, — івано-Франківськ футбольний лежить біля підніжжя футбольного Олімпу і нема кому йому допомогти. Решта команд грають, як їм дозволяє склад і кошти, а звідси — нема справжньої боротьби за медалі.
Тенденція в обласному чемпіонаті подібна до ситуації в прем’єр-лізі, де шагренева шкіра скорочується: щезли «Кривбас», «Арсенал». Хто там ще на вихід? Але це їхні клопоти, а на нашу область поки що залишилося 12 команд. Майже ідеально для створення своєрідної обласної прем’єр-ліги. А може, залишиться лише 10? Не знаю, криза ще не минула, і людей готових витрачатися на футбол, є не так багато.
Що робити? Сакральне і підступне запитання. Висловлю власну думку. Треба здійснювати два «Д»: думати і діяти. Є кілька варіантів підтримки команд. Це кошти із районного бюджету (скажу наперед: кошти невеликі й ті важко вибити), та місцевих «олігархів» й інших добродійників менших масштабів. Третє: створення фондів підтримки футбольних клубів (це більшою мірою залежить від влади на місцях і від їх закоханості у футбол). Однак ідеальна форма підтримки футболу в області — це обласна програма розвитку цього виду спорту із, скажімо, виділенням на його потреби хоча б 1,2-2 млн. гривень і розподілом їх на команди області, які гратимуть у першій лізі. А решту коштів через районні програми виділяти із районних бюджетів.
Тут потрібна добра воля влади, депутатського корпусу плюс народна ініціатива, потуги спортивної громадськості. і якщо вже б ці гроші були, то частка з них має йти на розвиток дитячого футболу при футбольних клубах. Якщо цього не буде, то залишається хіба що ініціатива і добра воля підприємців, які люблять футбол і себе у футболі. і тоді виникатимуть команди-фантоми на рік-два із наступним щезненням їх на довгі роки. і футбол у районах не розвиватиметься, бо й на цьому рівні деякі скоробагатьки збирають у своїх селах команди із високооплачуваних гравців, які мандрують, як летючі голландці, із команди в команду, а забери їх з того чи іншого села — і футбол там умирає, бо місцеві вихованці у тимчасових колективах не грають. Таким чином, футбол маргалізується, стає сільським, не надто високого класу. Ото хіба що втіха для місцевих уболівальників. Утішаємося малим, яке видаємо за велике. Та найболючіше, що нашу область не представлено у чемпіонатах України. Так буває, коли керівництво області не любить футболу.
На мою думку, футбольній громадськості, функціонерам від футболу належить зробити все необхідне, щоб хоча б одна команда з області була представлена принаймні в другій лізі України. Без цього не буде справжньої гри мільйонів на Прикарпатті, не буде можливості найкращим футболістам із районних команд спробувати себе на вищому, більш професійному рівні. Наразі футбол у нас перетворився на таке собі провінційно-містечкове заняття любителів цієї гри. Власне, може зібрати представників усіх команд області, запросити вищих чільників від влади та провести відповідну нараду з одним питанням: що робити з футболом і яким шляхом йти далі?
