Булінг або цькування - це один з видів насильства. Це довготривалий і систематичний процес переслідування та приниження одного або кількох учнів іншим учнем або групою осіб. Насильницькі дії завдають шкоди фізичному та психічному здоров’ю трьох сторін процесу: жертві, нападнику та свідкам.
Метою булінгу є не лише вплинути на жертву, а й створити відповідну модель поведінки: начебто насильство є ефективним для досягнення життєвого успіху, завоювання авторитету.
Будь-хто може стати жертвою булінгу. Досить опинитися в слабкій позиції або перейти комусь дорогу. Проте в більшості випадків в категорію жертв потрапляють діти, які так чи інакше відрізняються від своїх однолітків: фізичними даними, успішністю в навчанні, матеріальним станом, чи навіть характером.
До такої категорії "інших дітей" свого часу однолітки віднесли й дівчину Тетяну, яка розповіла Фіртці свою історію пережитого шкільного булінгу.
Нині дівчині 23 роки, здавалось би, що все найгірше вже позаду, однак шкільні роки дівчина не може згадувати без сліз.
"Моя вина була в тому, що мати працювала у школі. З цього все й почалось: цькування, насміхання та ігнорування.
Бувало й таке, що з усього класу, який налічував 20 учнів, зі мною спілкувались дві людини. Діти дуже жорстокі, якщо зараз я відпустила цю ситуацію, то в малому віці мій ранок починався зі сліз та благання не відпускати мене в школу.
Мій клас не був дружнім, всі розрідились на декілька груп спілкування, зі мною не хотіли сидіти за партою, бо моя мати працює у школі. А це зі слів однокласників, незаслужені оцінки та багато привілеїв для мене.
Тетяна не була відмінницею, однак дуже старалась вчитись. Проте у спину постійно чула, що не заслуговує на чесно зароблені бали. Такі слова боляче ранили, відбирали бажання вчитися, ба більше, робили дитину агресивною й породжували ненависть до школи.
"Я ненавиділа свою школу, звинувачувала маму в тому, що відбувалось, адже чи не щодня переживати одні й ті самі емоції, було нестерпно. Останньою краплею стало шкільне свято, яке ми разом з класом повинні були готувати.
Однокласники все зробили за моєю спиною, домовляючись про всі деталі окремо від мене, так, щоб я про це не дізналась, ігнорувавши мене. Після цього в класі відбулась революція, вмішались вчителі, дирекція та відповідні органи, а я втомилась терпіти це й вирішила перевестися в іншу школу.
Це було найкращим рішенням, адже я потрапила в колектив дружніх, творчих та цікавих дітей, з якими в мене не виникало ніяких проблем, ми були справжньою сім'єю. Шкодувала тільки про одне, що не зробила цього раніше.
Сьогодні мені 23, все позаду, я не тримаю зла на дітей, з якими починала свій шлях навчання, однак не побажаю нікому пережити такі напружені шкільні роки. Раджу жертвам морального насильства не мовчати, не тримати в собі, не боятися звернутися за допомогою та не терпіти.
Це частково знищить вас в малолітньому віці, але загартує надалі. Потрібен тільки час, сили та терпіння. Пам'ятайте, ви не винні, якщо ви інакші", - каже Тетяна
Психологиня Валерія Худзіцька додає, також булінг може виражатись у фізичній агресії (штурхання, плювання, удари), сексуалізованому переслідуванні (підіймання спіднички, сексуалізовані образи, облапування), ізоляції та ігноруванні, словесних образах, кібербулінгу тощо.
"У випадках булінгу завжди присутній дисбаланс влади і сили між постраждалим учнем і його кривдниками.
Також фактором, який підтримує булінг є відсутність санкцій, відповідальності та покарання кривдників.
А основним мотивом кривдників є самоствердження та авторитет. Це власне основні джерела виникнення булінгу", - каже психологиня.
Окрім дисбалансу влади та відсутності відповідальності, як основних причин виникнення булінгу можна виокремити такі супутні причини:
- нездорова і дисфункційна атмосфера в дитячому колективі;
- низька включеність дорослих у стосунки між дітьми;
- особистісні та сімейні обставини кривдника;
- применшення або ігнорування проблеми булінгу у колективах;
- поверхневе розв'язання учнівських проблем;
- нездорова конкуренція і чітка ієрархічна структура дитячого колективу.
Здоровий конфлікт чи булінг: як визначити?
У здоровому конфлікті між дітьми завжди є причина, наприклад сварка хто з учнів краще знає предмет, конкуренція за друга, образа за розпускання пліток, перепалка через пошкоджену річ, конфлікт через спортивну гру тощо.
Зловживання, які можуть свідчити про ознаки булінгу
Ознаками булінгу у класі є атмосфера страху, недовіри, несвободи у своїх проявах в учнів, існування «нижчої касти учнів» і «вищої касти учнів», узгодження дій з учнями, які проявляють владу і видають своєрідні «дозволи» іншим учням, відсутність згуртованості, замовчування проблем, вимагання, крадіжки, висміювання тощо.
Як зрозуміти, що дитину цькують?
Найчастіше дитина стає замкнутою, заляканою, стриманою, відмовляється відвідувати школу, просить про переведення в інший навчальний заклад, перенаправляє агресію на інших, оскільки не може захиститись від кривдників, знижується самооцінка, знижується шкільна успішність і мотивація до навчання.
Як говорити про це з дитиною батькам і вчителям?
Надійним фактором у боротьбі з булінгом є формування довірливих, близьких і відкритих взаємин між дитиною і батьками, дитиною і вчителями. Де у дитини є можливість відверто розповісти, що відбувається і впевненість, що вона буде сприйнятою серйозно і може розраховувати на реальну допомогу і включення дорослих у цей процес.
Чи можна уникнути булінгу та як це зробити?
Якщо говорити про шкільне середовище, то зараз існує багато програм, які спрямовані на профілактику і протидію булінгу, варто їх впроваджувати та користуватись. Вони передбачають формування близькості й згуртованості між дітьми, відповідальність навіть за дрібні проступки, розвиток цінностей і етичних принципів у дітей, а також серйозне ставлення до дитячих проблем, на противагу формальному примиренню без справжнього вирішення суті проблеми.
Як поводитись дитині, яку цькують? Як відстояти себе?
Якщо говорити про постраждалу дитину, то її неможливо навчити уникнути булінгу, адже причина і відповідальність у кривдниках. Існує міф, що цькують лише якихось певних дітей - худорлявих, повних, низеньких, високих, рудих, незаможних.
Куди звертатись дитині, яка переживає булінг?
Дитині варто звертатись одночасно до батьків і вчителів або шкільної психологічної служби. Або до тих осіб, кому більше довіряє. Тоді на рівні класу або школи відбувається розв'язання проблеми насилля. При потребі може бути також звернення до поліції або управління освіти.
- Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
- Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
- Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;
- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
- Національна поліція України 102.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
