10-го березня 2011 року, у роковини смерті Тараса Шевченка, на Вічевому Майдані Івано-Франківська ми проводили вуличне опитування на тему причин та наслідків відсутності у нашому обласному центрі, єдиному в державі, пам`ятника Кобзареві.
Для голосування ми запропонували варіанти відповідей, які, на нашу думку, допомогли виміряти істинну популярність великого Шевченка серед пересічного галичанина і посприяли встановленню правдивого відсотка рагулів серед жителів нашого патріотичного європейського міста, які розрізняють прості бронзові чи гіпсові скульптури від справжнього шанування безсмертної творчості Пророка…
Отже, у підсумку Народне ОКО, що проводило опитування, отримало наступний результат:
57 голосів, прогнозовану більшість, отримав варіант відповіді «Ганьба для Франківська, де досі немає пам`ятника Кобзареві»;
21 голос отримав варіант для агресивних поціновувачів творчості Т.Шевченка «І вражою злою кров`ю ВОЛЮ окропіте!»
18 голосів було за відповідь «Справжня пам`ять – це вірші поета напам`ять, а не цементний чи бронзовий ідол»
Гумористичний варіант відповіді «Євромер Анушкевичус як пообіцяв – то зробить, але вже після євро доріг» зайняв четверту позицію, зацікавив аж 15 мешканців міста
Чомусь тільки один голос отримав «провладний» варіант відповіді на запитання «Чому в місті досі немає пам`ятника Т.Шевченкові?», який був нами скомпонований у наступній редакції «Режим Януковича збудує! Донбас порожняк не гонить!»
Принагідно ми надавали можливість у нашому вуличному опитуванні продекламувати будь-яку поезію чи уривок з геніальної творчості Кобзаря, але, нажаль, тільки кілька респондентів змогли без підказки процитувати «Заповіт» чи «Думи мої, думи».
Отже, ми із сумом переконалися, що містечковий ура-патріотизм, непоодинокі портрети Тараса Шевченка у сільських хатах та лідерство Івано-Франківської області за кількістю пам`ятників Кобзареві в Україні, аж ніяк не корелюються із справжньою любов`ю до безсмертної творчості нашого Пророка і знанням його поезій поза примітивною шкільною інтерпретацією у рагульсько-совіцькому стилі а-ля «Шевченко: революціонер-демократ-дідо у кожусі та баранячій шапці».
Стосовно місця встановлення пам`ятника Т.Шевченку, то більшість прихильників було за те, щоби наш Націоналіст-Пророк височів у центрі саме навпроти польського націоналіста Міцкевича, тобто у скверику позаду медичної Академії, - це було би не тільки справжнім пошанівком Поета, але й зняло різноманітні провокативні дискусії про «польське място Станіславув». Варіант розміщення пам`ячника у маловідвідуваному городянами парку відпочинку популярністю у пересічних мешканців міста не користувався, на відміну від владоможців.
Слід відмітити, що багато респондентів обурювалися намаганням влади зробити пам`ятник Шевченкові у пост-колоніальному чи гіганто-совіцькому стилі, тобто перед адмінбудівлею МВК-ОДА із високовартісною реконструкцією площі із облаштуванням стоянки для автомобілів чиновників.
Цікавою інформацією від двох громадян було повідомлення, що справжню бронзову скульптуру Тараса Шевченка, безкоштовно виготовлену і подаровану саме для нашого міста всесвітньо знаменитим скульптором українського походження Леонідом Моложанином вже давно вкрали і продали, а на складі житлово-комунального управління вже четвертий рік забруднюється голубами низькопрофесійна підробка, а не оригінал скульптури «Шевченко із мольбертом» геніального Лео Мола.
11
