«Волонтерство стало антистресом під час війни», - франківчанка про досвід допомоги біженцями у Польщі

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну кожен свідомий громадянин почав боротися з окупантом на своєму фронті. До перемоги докладають зусиль усі – ЗСУ, медики, «інформаційні війська», волонтери та багато інших.

Фіртка поспілкувалася із франківчанкою Мар’яною Гнот, аби дізнатися про її досвід волонтерства у центрі допомоги біженця та особливості цієї роботи у Польщі.  


На які організації ти працювала та що входило у твої обов’язки?  


Я волонтерила спочатку зі своїм хлопцем в штабі "Варшавський фронт". Ця організація займалася гуманітарною та медичною допомогою для України. У перші тижні ми шукали помешкання для українців, які приїжджали у Польщу.

Потім я волонтерила в центрі "Arena Torwar". Там я реєструвала переселенців, пояснювала, як легалізуватися в Польщі. У "Arenie TORWAR" українці могли поїсти, пожити декілька днів, взяти медикаменти, одяг, продукти, поспілкуватися із психологом, отримати корм та все необхідне для домашніх улюбленців.

Кожен із волонтерів на своєму столику мав роздруковані флаєри із поясненням: як діти з України можуть навчатися в Польщі, як отримати допомогу від держави, номери телефонів юристів тощо. Також волонтери відповідали за логістику: були дні, коли збирали людей в автобус, аби відправити в інші міста Польщі, або ж в інші країни, Португалію чи Чехію.

Я відповідала за реєстрацію переселенців. За день могло бути понад 100 людей, але найбільше українців приїздило вночі, тому у цей період доби потрібно було залучати величезну кількість волонтерів.

Ще один центр, в якому я волонтерила разом із хлопцем - це Dworzec Centralny. Мій хлопець, якого звати Назар, допомагав людям отримувати безкоштовні квитки в касах у різні країни. "Купити" такий квиток означало підійти в касу із паспортом українця та отримати безплатний квиток. У такі центри набирали волонтерів, які знали і українську, і польську мови.

Тільки уявіть, що за один день на цей вокзал приїжджало двісті тисяч українців, які або очікували на рейси в інші країни, або пробували легалізуватися у Польщі. У цьому центрі я допомагала в дитячій кімнаті: спілкувалася із дітьми, дивилася за ними поки їхні батьки розв'язували питання із документами або транспортом.  Це був також дуже цікавий досвід, адже діти завжди розповідають веселі історії, із ними ніколи не нудно. 


З яких регіонів України переважно приїздили люди?


У такі центри приїжджають люди із різних регіонів. На моїх волонтерських змінах найбільше було із Київської області та Харківської.

Люди не могли стримати сльози, коли розповідали про те, як декілька діб добиралися до Польщі, як їхали в переповнених поїздах, у яких не вистачало свіжого повітря та місця.

Траплялися випадки, що люди навіть на стоячи спали, коли їхали у Польщу три доби, адже дороги в Україні були понищені й доводилося витрачати чимало часу, щоб доїхати в пункти призначення. 


Чи проводили вам тренінг, як спілкуватися з біженцями?


Чесно кажучи, не було як таких тренінгів, як спілкуватися із переселенцями, адже щодня приходили нові волонтери, і їх просто вводили в курс справи, як допомогти українцям. Єдине таке правило - не запитувати, звідки люди приїхали. Це може їх ранити...

З нами волонтерили також білоруси, які розповідали, що були випадки, коли після таких запитань в постраждалих від війни ставалися нервові зриви.


Що тобі найбільше запам'яталося за час волонтерства?


Це історія подружжя, яке вже разом 50 років. Вони три доби добиралися із Харкова до Варшави. Замучені, зі сльозами на очах розповідали про те, яке гарне місто Харків і як їм сумно, що доводиться їхати за тисячі кілометрів від свого дому.

Ця пара жила в центрі "Arena Torwar" тиждень, а тоді вони поїхали на автобусі в Португалію, де на них чекала дочка, з якою я спілкувалася весь цей час. Вона дуже переймалася, як батьки перенесуть таку дорогу, адже їм 75 та 73 роки. Але, на щастя, все вирішилося і подружжя в безпеці.

Я завжди пам'ятатиму, як попри втому та відчай, вони підійшли до мого столика, як Василь, так звали чоловіка, тримав за руку свою дружину, Ольгу, і заспокоював її. У той момент я думала, що наші люди – непереможні.


Чим годували вимушених переселенців у Польщі?


Кожного дня для них готували гарячі обіди: перше, друге та салати. Вони також мали можливість з'їсти йогурти, різні види печива, фруктові пюре, які дуже популярні в Польщі. Також мали можливість пити каву, чай, воду або соки.

Голодними люди точно не були, бо і ми, волонтери, також обідали або вечеряли в таких центрах. Усе було дуже смачно. 


Як ви вирішували конфліктні ситуації?


Коли я волонтерила, то не було майже жодних конфліктів. Усі люди, які приходили в центр, були дуже скромними та вдячними за будь-яку допомогу. Був тільки один випадок, коли в центр прийшла інтернаціональна сім'я. За правилами, ми повинні заселяти сюди тільки українців, але, звісно, ми хотіли допомогти усім, хто про це просить, а тому сказали, щоб уся родина їхала в інший центр, де їх зможуть прийняти.

Не знаю чому, але сім'ю це образило, тому вони продовжували впродовж 30 хвилин «намотувати кола» біля наших столиків реєстрації та вимагати, щоб вони ночували саме в "Areni Torwar".

Зрештою нам вдалося пояснити, що місця не вистачає, тому їм слід поїхати в інший центр. Зазвичай таких історій не багато. Ми розуміємо, що під час війни стрес у всіх, тому на такі суперечки не звертаємо увагу. Намагаємося вирішити конфлікт, як тільки він починає виникати. 


Що тобі найбільше сподобалось у твоїй роботі?


Волонтери, які за декілька днів ставали для тебе сім'єю. Переселенці, які розповідали історії, дякували за допомогу, обнімали. Це все дуже цінно у волонтерській роботі. Мені подобалося, що в таких центрах вирує життя, і люди стають хоч на мить впевненішими та щасливішими.

Вони вірять, очікують та творять зміни у своєму житті. Після того, як я поволонтерила в декількох центрах, до мене телефонували незнайомі люди із проханням знайти житло або просили поради, як правильно легалізуватися в Польщі, і я докладала зусиль, щоб їм допомогти.

Волонтерство для мене стало своєрідним антистресом під час війни, бо я усвідомила, що можу допомагати й змінити життя хоча б декількох людей на краще. 


Наостанок, порадь, як стати волонтером у Польщі.


Для цього варто підписатися на групи про життя в певному місті Польщі. Наприклад, я підписана на сторінку "Warsaw.here", у якій постійно розповідають про події у Варшаві, про зміни в законодавстві, які стосуються іноземців, публікують вакансії роботи та варіанти помешкання. І, звісно, саме на цій сторінці ви можете довідатися, де саме шукають волонтерів.


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

“Важлива сильна мотивація до перемоги”, — психотерапевт Ірина Сафронова про те, як жити під час війни

План Маршала: чому відновлення економіки України буде економічним двигуном для Європи?

Репортаж з оточеного Херсону: окупанти планують криваві провокації та зміну влади

"На Лівому березі - спокійніше": історія дівчини з Прикарпаття про ситуацію у столиці

Тридцять кілометрів пішки з собакою та молодшим братом: як українці тікають від обстрілу своїх домівок

"Жили без комунікацій, їжу ділили по порціях": історія біженки з Київщини, яка транзитом на Прикарпатті


16.05.2022 Алла Павлуцька 8041
Коментарі ()

11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

157
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

694
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2031 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3110
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2585 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5343

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

461

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

625

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1099
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8445
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10918
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5305
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

688
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

554
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22616
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

914
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5435
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1072
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1071
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1344
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1635