Не буде ніяких мобілізацій, фронтів, останніх рубежів і прапорів над переможеним містами. Ти, просто, в один прекрасний день, зайдеш в магазин, і з тугою, дивлячись на ціни, зрозумієш, що твоєї зарплати не вистачає не тільки щоб прогодувати свою сім'ю, але навіть і самого себе.
Далі, з цими сумними думками ти підеш на роботу, і ти довідаєшся, що роботи більше в тебе немає. Невеликий цех, в якому ти працював, випускав або меблі, або вікна, або міжкімнатні двері, просто збанкрутував і закривається. Так як, ні вікна, ні шафи, ні двері, більше ні кому не потрібні, їх просто ніхто не купує.
Далі, ти з горя подзвониш своєму другові, якому завжди було добре, тому що, переживати горе легше вдвох. Він запросить тебе до себе додому випити. Прийшовши до свого друга, ти дізнаєшся, що навіть у нього не все гаразд. І тобі стане набагато легше. Але, ненадовго. Ти почуєш розповідь, про те, що його магазин, який продавав одяг, збанкрутував, тому що й одяг вже ні кому не потрібний.
Всі свої невеликі заощадження, твій найкращий друг, віддав в рахунок оренди за магазин і в якості вихідної допомоги звільненим службовцям. Твій друг завжди був порядною людиною, інакше він би не був твоїм другом. Його шикарний джип, про який ти постійно мріяв і з-за якого ти постійно йому заздрив, забрав банк. Але це не страшно, на ньому все одно останнім часом він не їздив - бензин занадто дорогий.
Скинувшись на найдешевшу горілку, ви купите пляшку, а на здачу, банку кільки в томаті. Ви будите пити її, мовчки, і при цьому дивитися в телеекран, в надії почути звідти щось хороше. А на телеекрані буде виступати випещений, серйозний чоловік, у дорогому костюмі, і в дорогому годиннику. Він буде вам розповідати про те, що настав важкий час, і потрібно затягнути пояси тугіше. Але всі нужденні отримають адресну допомогу. Але адреси, де видають допомогу, він, як завжди, не скаже. Ви його не дослухаєте до кінця і вимкнете телевізор.
Потім ви з другом підійдете до його комп'ютера і включите інтернет. Інтернет, єдине, що залишиться доступним, і навіть не буде дорожчати. «ВКонтакте» або в «Фейсбук» до вас прийде повідомлення про те, що всі небайдужі громадяни, яким небайдужа доля України, збираються завтра, в такий-то час, у такому-то сквері, або на такий-то площі. І ти підеш, бо йти тобі буде більше нікуди, і терпіти ти більше не можеш.
Прийшовши на місце, ти побачиш просто море народу, ти навіть не міг уявити, що через інтернет можна стільки людей зібрати. Потім приїде міліція, і буде намагатися вас розігнати. Ви будете чинити опір. Потім, пролунають постріли, ти не побачиш звідки стріляли, але хтось поруч з тобою впаде весь у крові, і всередині тебе закипить злість. У натовпі заверещать, що стріляли «менти». І ти, з подвоєною енергією, кинешся на них. І вони побіжать.
Потім, ти випадково забіжиш в якесь підворіття, і там побачиш, що якісь мутні типи, роздають автомати Калашникова прямо з ящика всім бажаючим. І ти візьмеш автомат, хоча вже порядком забув, як ним користуватися. Але руки все згадають швидко.
А далі ти будеш носитися в натовпі таких же, знедолених, як ти, з автоматом. У вас з'явитися вождь, який буде направляти вас, то в одну точку міста, то в іншу. Можливо, тобі навіть доведеться стріляти в людей, а можливо і ні.
А потім ти дізнаєшся, що останній оплот тиранії, остання урядова будівля лягла. Тебе навіть не збентежить той факт, що група «Альфа», яка його охороняла, була знищена пенсіонерами-демонстрантами. Адже так і повинно бути - за вами ж правда.
Ну, і в самому кінці ти дізнаєшся, що влада в країні, перейшла до якогось комітету, назви якого ти не зможеш запам'ятати. І що все закінчилося, і можна йти по домівках. І тобі навіть буде невтямки, що тільки що Україна програла війну. Можливо, найважливішу війну в своїй історії.
http://alternathistory.livejournal.com/717855.html
