Військовослужбовець Олексій Ємелін родом з міста Довжанськ, що на Луганщині, яке ворог окупував ще у 2014 році.
Після поранення у боях захисник проходить лікування в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.
35-річний боєць розповів журналістці Фіртки, як отримав поранення та що планує робити, коли одужає.
"Мене поранили 30 серпня 2022 року під Бахмутом. Тоді я працював водієм в евакуації. Думаю, що на нашу точку навели зрадники, бо за два дні, де ми базувалися, не залишилося навіть фундаменту.
Коли мене поранили, я думав, що руки вже немає. Але, дякуючи хлопцям, які оперативно зреагували та наклали турнікети, вона на місці. Тоді ми під обстрілом були ще приблизно годину і мене не могли евакуювати до лікарні. Що було потім — я вже не дуже пам’ятаю.
Знаю, що прооперували вночі десь о 2:00 год, а вже о 6:00 ранку я прокинувся, прийшов до тями й казав медсестрам: "Мені на вулицю потрібно піти і подихати свіжим повітрям".
Ну, тобто, розумієте: о другій прооперували, о шостій — я вже добре себе почував. Лікарі були шоковані", — каже військовий.
Згодом захисника відправили у Дніпро на продовження лікування, звідки він попросив, аби його перевили на лікування в Івано-Франківськ, бо тут проживає його родина.
"У Дніпрі шалений конвеєр, за кілька днів звідти поранених розподіляють і я попросив, щоб мене відправили в Івано-Франківськ, бо тут родина.
Поранення у мене важкувате. Лікарі зі всіх сил стараються вилікувати. У мене якийсь час навіть був дуже песимістичний стан, казав, що та рука вже надоїла, бо понад рік її лікуємо, постійні операції, втручання і це дуже боляче.
Але завдяки лікарям, крок за кроком, ситуацію вирішуємо. Я часто спілкуюся з побратимами про відношення медиків до поранених бійців і можу з впевненістю сказати, що в Івано-Франківську одна із кращих лікарень", — ділиться захисник.
Майбутні плани, зазначає Олексій, пов’язані з подальшим проходженням служби, якщо воїну дозволить це здоров’я.
"Можливо, якщо не ЗСУ, то МВС. Що саме – теж поки невідомо, як закінчиться лікування. Швидше за все буде якась група інвалідності і я не знаю, де із нею можна буде працювати.
Це складно й морально, бо я вже понад рік в якомусь очікуванні. Я не знаю, коли остаточно одужаю, коли закінчиться війна, коли я знову почну працювати.
Все наче зупинилося на певному етапі й ти постійно чекаєш. А для мене чекати – це найважче. Я люблю, коли є чіткі терміни і якась конкретика".
Детальніше читайте у матеріалі: Брат загинув на війні, матір катували в окупації: Олексій Ємелін з Луганщини розповів про лікування в Івано-Франківську та свій бойовий досвід (ФОТО)
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
