В Україні з'явилися проблеми з ненавистю. Монолог Юрія Андруховича

 

 

Юрій Андрухович, публіцист і популярний письменник в Україні та Європі, - про ненависть, яка вразила українське суспільство, і потужному зброю, здатному її знищити.Юрій Андрухович - особистість майже легендарна. На початку 1990-х його перші романи викликали в Україні захоплене здивування: настільки вільних героїв тоді народжувала лише західна література.



Згодом його книги взяли і оцінили за кордоном: сьогодні, крім української, романи Андруховича читають на 12 мовах світу, а західна критика порівнює їх з творами Умберто Еко.



Серед отриманих українцем багатьох літературних нагород є навіть престижна премія імені Ханни Арендт, яку присуджують інтелектуалам, які відстоюють ідеї демократії в тоталітарних та авторитарних суспільствах.

 

В останні роки Андрухович рідко випускає романи і все частіше виступає в якості колумніста і публічного інтелектуала - він, часто і довго живе в Європі, гостро переживає те, що відбувається в Україні. Причому сам стверджує, що став кимось на кшталт альтернативного посла України в Європі, і в бесідах з європейськими дипломатами проводить не менше часу, ніж з читачами.



Втім, громадська та публіцистична діяльність Андруховича не обходиться без скандалів. Найгучніший стався в 2010-му, коли він припустив, що, якщо до влади в Україні повернуться демократичні сили, Крим і Донбас потрібно буде відпустити, інакше конфлікту не уникнути. На письменника посипалися звинувачення в сепаратизмі, однак сьогодні навіть найгарячіші його опоненти визнали, що він лише передбачив події.



Тепер Андрухович приїхав до Києва, щоб взяти участь у міжнародній видавничому ярмарку Книжковий арсенал, і тут же домовився зустрітися з НВ для інтерв'ю.



Після довгих пошуків тихого місця для бесіди Андрухович зупинився біля самої великої і галасливої ​​презентаційної майданчика.



"А знаєте, хай краще буде шумно, цей шум - найбільше культурне досягнення року, і тут він набагато цінніше тиші", - посміхаючись, він дав зрозуміти, як високо цінує ажіотаж навколо Книжкового арсеналу. Втім, слідом за цією фразою літературну тему Андрухович залишив.

 

Головний підсумок боротьби за свободу в тому, що ми усвідомили свою первинність - не суспільство для влади, а влада для нас. Це розуміння, якого не було десятиліттями, дуже вдало вмістилося в одне слово - гідність. Зараз у нас особливий період - перехід до якісних поняттях вже відбувся, а реалізація ідеалів йде дуже складно. Коли патріотизм зашкалює, рівень довіри до влади різко падає. А це дуже небезпечний шпагат - там, де немає довіри до держави, реформи рідко бувають успішні.



Причина в тому, що ми звично відділяємо себе від влади - країна у нас прекрасна, а держава погане, і це зовсім не ми. Я і сам частина недовірливого суспільства. Мені складно вибрати, кого я підтримую у владі, але при цьому я точно знаю, проти кого я. Це морально розкладає. Ми вже навчилися ефективно тиснути, і це непоганий крок, щоб подолати відчуженість. Але тепер важливий пошук взаєморозуміння між нами і державою.

 

Коли кажуть: "Ми не за це на Майдані стояли", я відразу розумію, що людину на Майдані не було. Всі, хто там стояв, знають, заради чого вони це робили, і це знання так легко не зруйнує.



Я не вірю, що восени можливий якийсь третій Майдан. Для таких подій потрібен серйозний суспільний договір, спільність цілей. А я бачу, що реформи йдуть, інакше, повірте, Захід не дав би нам і 20 центів. Для мене важливий показник, що Захід виступає гарантом наших змін. Тут громадянське суспільство України і уряд США повинні об'єднувати свої зусилля впливу на владу.



Поки діє загроза з боку Росії, масштабні протести неможливі. Нам більше варто думати про час, коли вдасться підвести лінію і стане зрозуміло, що війна закінчилася. Якщо у людей виникне відчуття, що ми капітулювали, втратили дуже багатьох, а економічні показники на тлі депресії підуть вниз, тоді можливий колективний протест, і ми повинні бути готові, що на нього вийдуть люди зі зброєю і досвідом війни.



Українець у Європі хоче залишатися невидимим - це комплекс нелегала. Мій іспанська видавець якось запитав мене, як відрізнити в Барселоні українця від росіянина, адже багато українців теж говорять по-російськи? Я відповів, що, якщо він чує російську мову, значить, він чує росіян. Українці кажуть так тихо, що їх не почуєш. Навіть на такому елементарному рівні видно особливості нашої комунікації зі світом. Українців багато в Італії, Іспанії та Португалії, але вони не говорять про Україну.

 

Європа зараз готова відкривати для себе Україну. Але нам не вистачає великих явищ культури, якими ми могли б захоплювати і дивувати. Наприклад, поетичний фестиваль у Чернівцях Meridian Czernowitz. У німецькомовних країнах серед літераторів він перетворився на легенду. Вони часто запитують мене, що потрібно зробити, щоб потрапити на цей фестиваль? Ми самі повинні вчитися широкого погляду на Україну: не боротися за те, що Микола Гоголь - український письменник, а Пауль Целан - український поет, це провінційно. Важливо говорити про Україну як про колиску найбільших талантів Європи XX століття - Бруно Шульца, Казимира Малевича та Анни Ахматової.

 

 

Soft Рower [м'яка сила] грає з Європою злий жарт. В аеропорту Лондона висить плакат: "Тут заборонена ненависть". Боячись проявити ненависть, бути неполіткоректними, європейці втратили здатність до розуміння насильства, яку проявляють інші.



Німецька травма дуже впливає на сприйняття того, що відбувається в українсько-російському кризі. Німці пишаються тим, як багато вони зробили в справі засудження свого минулого. При цьому у них вважається некоректним акцентувати увагу на злочини комунізму. У курсі шкільної історії вони вивчають, що 1 вересня 1939 Адольф Гітлер напав на Польщу, але вони воліють не помічати, що 17 вересня СРСР зробив те ж саме. Їх переможене Зло з великої літери настільки зло, що поряд з ними не можна поставити інше зло, інакше воно його виправдовує.



Крім того, вони ставлять знак рівності між радянським і російським. Тобто від націонал-соціалізму їх звільнили росіяни, і для багатьох стає великим відкриттям, коли їм кажуть, що в радянській армії було безліч українців. Тому так складно переконувати німецьке суспільство в необхідності жорстких санкцій проти Росії і надання Україні військової допомоги.



З іншого боку, є велика образа канцлера Ангели Меркель на Володимира Путіна. Її лютеранська етика не виносить брехні, а брехня російської пропаганди все більш помітна в Німеччині, і німці все більш схильні підтримувати Україну як жертву російської агресії.

 

В Україні з'явилися свої проблеми з ненавистю. Мова повсякденного спілкування став дуже брутальним. У соціальних мережах українці обіцяють один одному "намотувати кишки Сепар на гусениці танків", "вибити всіх москалів" і так далі. Це може стати великою проблемою після війни. Тому так важливий сплеск гумору в соціальних мережах: всі ці Мережеві вислови на кшталт # четамухохлов? - Це протиставлення гумору насильству. Так ми знімаємо найнебезпечніші прояви ненависті в суспільстві. Адже висміяти когось - це вбити символічно, а не реально.



Одночасно в суспільстві помітні і спроби до діалогу і примирення. Наприклад, я думаю, вже в найближчому майбутньому нас очікує поява текстів, написаних одночасно російською та українською мовами - тобто не суржиком, а на чергуванні двох мов, як це часто відбувається в українській реальності. Це буде цікавий досвід і визнання нашої особливої ​​мовної ситуації на шляху до національного примирення.

 

Якою жахливою не була війна, вона дає можливість появи фундаментальних літературних текстів. Досвід війн ХХ століття нас в цьому переконує. Перша світова сталася в 1914 році, а вже в 20-х роках з'явилися кращі романи Річарда Олдінгтона і Ремарка.



В України зараз мало своїх великих текстів-осмислень про глобальні темах - життя і смерті, любові, самопожертву. Але тепер, я думаю, вони неминучі, і це нова можливість розкрити світові Україну та зрозуміти самих себе. Вже сьогодні ми бачимо цікаві документальні фільми про події в Україні, поезію Сергія Жадана та інших вітчизняних поетів. У мене є питання до себе: чи готовий я написати такий роман? Це особливий стан зосередженості, при якому ти відмовляєшся від інших проектів і поїздок по світу. Тому я поки відкладаю його написання.

 

5 питань Юрію Андруховичу:



- Яка подія у своєму житті ви вважаєте головним?

- Можливо, це банальна відповідь, але воно ще не сталося.



- Ваше улюблене місто?

- Вроцлав - це місто дихає свободою і пофігізмом. Люди там дуже легкі, тому що практично всі вони переселенці - раніше це був німецький місто. У моїй особистій історії це місто, де я працюю з моїми друзями-музикантами, гуртом Karbido, проводжу там багато часу і рідко лягаю спати раніше четвертої години ранку.



- На чому ви пересуваєтеся по місту?

- По рідному Івано-Франківську я люблю гуляти пішки. А у великих містах, оскільки я не вожу автомобіль, користуюся таксі або їжджу на метро.



- Який ваш місячний прожитковий мінімум?

- Думаю, 20 тис. Грн, не менше.



- До чого ви прагнете в житті?

- Прагну формулювати українською мовою думки та ідеї, які по-українськи ще не звучали.

 

Новое время


14.05.2015 1147 0
Коментарі (0)

09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1061
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

755
31.08.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

944
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

6917
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1604
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2360

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

472

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

774

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1511

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

889
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

487
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

853
27.08.2025

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — продукту, що давно став символом національної кухні та традицій.  

2547
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

715
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1268 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

887
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

1337
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37206 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

910
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1195
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

709
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

2736 12