В Івано-Франківській області на 2025 рік обліковано 3654 пам’ятки культурної спадщини: 3347 окремих і 307 — у складі історико-архітектурних ансамблів. Найбільше — археологічних пам’яток (1254), що відображають багатовікову історію. Архітектурних і містобудівних пам’яток — 1195, монументального мистецтва — 556, історичних — 342.
В самому ж Івано-Франківську п'ять пам’яток мають національне значення, 529 — місцеве.
Охорона культурної спадщини в Україні є актуальною проблемою, яка поєднує історичні, правові та соціальні аспекти. Згідно з Конституцією України (ст. 54), держава зобов'язана забезпечувати збереження історичних пам'яток, але на практиці стикається з численними викликами: від недостатнього фінансування до бездіяльності власників і впливу воєнних дій. Закон України "Про охорону культурної спадщини" визначає основні механізми захисту, проте його виконання часто ігнорується.
У 1990-х роках, під час економічної кризи та реформ, відбулася стихійна приватизація багатьох історичних пам'яток архітектури. Будівлі з великою культурною цінністю, такі як садиби, замки чи міські споруди, викуповувалися приватними особами чи компаніями за мізерні суми — часто за копійки.
Це призводило до того, що нові власники не вкладали кошти в реставрацію, а використовували об'єкти для комерційних цілей або просто залишали їх напризволяще. Наприклад, садиба Рея на Івано-Франківщині, приватизована в хаотичний період нібито під монастир, після чого зразу ж продана "монахами", тепер руйнується через безвідповідальність власників, що є типовим для багатьох регіонів.
Так, не війна, а саме безвідповідальність власників, а разом із ними й органів охорони культурної спадщини, є головною причиною руйнування та зникнення пам’яток.
Власники пам'яток зобов'язані укладати охоронні договори з органами охорони культурної спадщини. Ці угодивизначають умови утримання, реставрації та використання об'єкта, забезпечуючи його збереження.
Однак на практиці цим часто нехтують: власники уникають підписання, щоб уникнути зобов'язань, а органи влади не завжди контролюють процес. А відповідальність незначна: за ухилення від підписання договору, порушення режиму чи проведення робіт без дозволу передбачено штрафи від 850 до 1700 грн для громадян і до 17000 грн для юридичних осіб.
Органи охорони можуть видавати приписи про усунення порушень, а в разі ігнорування — звертатися до суду. Але на практиці в них відсутнє фінансування, щоб тримати штат юристів та судитися зі всіма.
Проте це не означає, що ситуація безнадійна. Значно гірше, коли уповноважені особи не вживають жодних заходів, не укладають охоронні договори та не перевіряють стан пам’яток. Така бездіяльність перетворює органи охорони культурної спадщини на суто формальні структури, які не виконують своєї основної функції.
Це — загальна ситуація, але як справи з охороною культурної спадщини безпосередньо в Івано-Франківську?
Пам’ятки Івано-Франківська: без договорів, перевірок і відповідальності
Охороною культурної спадщини в Івано-Франківській області займається управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Як повідомила Фіртці начальниця управління Тетяна Бойко, в Івано-Франківську 20 червня 2024 року створили окремий відділ охорони культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (рішення №166-43). На нього покладено виконання Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема забезпечення захисту об’єктів, моніторинг, видача приписів, складання протоколів про правопорушення та застосування санкцій.
Проте, як повідомив нам заступник начальника цього відділу Ігор Каюк, повноваження на укладання охоронних договорів органу не делеговано, і він не володіє інформацією щодо їх укладання, дат чи умов. Це викликає подив: з одного боку, нам повідомляють, що охороною культурної спадщини в Івано-Франківську займається спеціальний відділ, з іншого — його керівник стверджує, що повноважень для укладання охоронних договорів у них немає.
Ми поцікавилися станом пам’яток в Івано-Франківську, і, як можна зрозуміти з відповіді Ігоря Каюка, відділ охорони культурної спадщини взагалі не займався цим питанням і перевірками. Нам повідомили, цитуємо:
"Технічний стан вказаних будівель при потребі на певний час встановлюється їхніми власниками із залученням відповідних (експертів) фахівців".
Інакше кажучи, нехай власники самі і займаються пам'ятниками архітектури, то їхня справа, а ми, відділ охорони культурної спадщини, не маємо до цього стосунку. І дійсно, так нам і пояснює Ігор Каюк:
"Власники згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, проводити ремонти та захищати від пошкодження".
Власники-то зобов'язані, а може й відділ охорони культурної спадщини також зобов'язаний щось робити? Але, як можна вивести з позиції Ігоря Каюка, "повноваження не делеговані". Єдине, чим готовий займатися відділ, якщо виходити з відповіді його керівництва, це роз'яснювальною роботою:
"У випадку загрозливих ситуацій на об'єктах культурної спадщини відділ надсилає відповідні роз'яснювальні листи співвласникам, здійснюється візуальне обстеження будинків, проводяться консультації мешканців".
Ось так, прийшли, побачили, що пам'ятник архітектури руйнується (не експертизу провели, а просто "побачили"), роз'яснили власнику, що це погано, та й пішли собі далі. І все.
Також у відділі зазначили, що приватизовані нежитлові приміщення в пам’ятках архітектури переважно в доброму стані, а от у багатоквартирних будинках ситуація гірша. Але оскільки сам відділ, за словами Каюка, перевірок не проводить, не зовсім зрозуміло, звідки ці висновки. Документів немає, тож це лише припущення?
.jpg)
Пам'ятники архітектури Івано-Франківська в 2025 році: між історією та руйнуванням
Ми вибірково взяли чотири пам'ятника архітектури та спробували у відповідальних осіб дізнатися про їхній стан:
Шевченка, 1
Кам'яниця на вулиці Шевченка, 1 в Івано-Франківську була зведена в 1913 році за проєктом архітектора Ф. Януша на замовлення греко-католицької капітули. На цьому місці раніше стояв двоповерховий готель "Центральний", придбаний капітулою на початку 1912 року.
Будівля є однією з перших залізобетонних споруд у місті, чотириповерхова з мансардою та двома парадними фасадами, що поєднують риси неокласики та німецького романтизму. Характерною особливістю є відкрита колонада вздовж фасаду, а дах — черепичний з великим ліхтарем.
1 травня 1914 року тут відкрили готель, ресторан і кінотеатр під назвою "Австрія". Під час існування ЗУНР у кінотеатрі засідала Національна Рада, а 3 січня 1919 року прийняли ухвалу про об'єднання ЗУНР та УНР; у готелі зупинялися Грушевський, Винниченко та Петлюра.
Під польською окупацією заклади перейменували на "Варшава", а в 1939 році будівлю націоналізували. У 1960-х роках готель і ресторан стали "Дністром", а колишній кінотеатр займали філармонія та Будинок культури. Один із під'їздів був житловим, де мешкали відомі особи, як Осип Сорохтей та Ярослав Грушкевич.
На жаль, у відкритих джерелах ми не знайшли інформацію про історію цієї пам'ятки архітектури, але як повідомили у Відділі охорони культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, будинок є спільною приватною власністю жильців квартир та власників комерційних приміщень.
Січових стрільців, 7
Будинок на вулиці Січових стрільців, 7 у Івано-Франківську є пам'яткою архітектури місцевого значення, зведеною понад 100 років тому. Він входить до реєстру об'єктів культурної спадщини міста, яких налічується понад 600, і потребує збереження через історичну цінність. Будівля відома своїми балконами та елементами фасаду, що відображають архітектурний стиль початку XX століття.
Історично будинок пов'язаний з періодом австро-угорського та польського панування в регіоні, слугуючи житловим приміщенням для місцевих мешканців. З 1983 року тут проживають сім'ї, які зберігають автентичність споруди, хоча вона зазнала впливу часу. Зараз будівля функціонує як багатоквартирний дім з ОСББ, підкреслюючи роль громади в утриманні історичних об'єктів.
У 2021 році повідомлялося про скандал, коли мешканці будинку вимагали від місцевої влади відремонтувати його за бюджетні кошти, мовляв, пам'ятник архітектури, живемо ми, а ремонтуйте ви. Було зазначено, що будівля в аварійному стані.
Галицька, 2
Будівля на вулиці Галицькій, 2 в Івано-Франківську була зведена у 1894 році як дирекція залізниці в складі Австро-Угорської імперії. Це чотириповерхова споруда з виразним колонадним фасадом, розташована навпроти собору Святого Воскресіння. Вона внесена до реєстру пам'яток архітектури за рішенням Івано-Франківської обласної ради від 26 травня 1981 року № 238-р.
Пізніше, у польський період, тут розміщувалися магістрат, воєводське управління, банк і фінансова палата. З 1945 року будівлю передали медичному інституту, згодом — медичній академії, а нині в ній функціонує Івано-Франківський національний медичний університет, продовжуючи освітню традицію. Це — державна власність, але охоронний договір усе одно треба укладати.
Як повідомили нам в Управлінні культури, національностей та релігій, на частину пам'ятки за адресою вул. Січових Стрільців, 7 укладено охоронний договір від 22 вересня 2022 року №573, згідно з яким основною умовою є утримання частини будівлі та її території в належності стані.
Як розуміємо, це договір укладено з одним із власників квартири чи приміщення, у той час коли інші проігнорували свій обов'язок. На інші пам'ятки архітектури (Шевченка, 1, Січових Стрільців, 3, Галицька, 2) охоронні договори відсутні.
А в якому ж стані ці пам'ятники архітектури (нагадуємо, що жильці квартир на Січових Стрільців, 7 указували про аварійний стан будівлі)? В Управлінні культури, національностей та релігій ІФОДА перекинули на відділ охорони культурної спадщини Івано-Франківська: "Про загрозу руйнування вищезазначених пам'яток від уповноваженого органу культурної спадщини Івано-Франківської міської ради відомостей не надходило". А як "перевіряв" стан пам'яток відділ охорони культурної спадщини, ми вже бачили з відповіді: виходить, що ніяк.
Тобто, охоронних договорів — немає, перевірок — немає, судів чи санкцій — немає. Навіть якщо будівля в аварійному стані, усе одно ігнорується. Звісно, немає і впливу на власників занедбаних пам'ятників архітектури, цитуємо:
"Управління культури, національностей та релігій обласної державної адміністрації не застосовували дій щодо власників або користувачів об'єктів за вищевказаними адресами".
Ситуація з охороною культурної спадщини в Івано-Франківську залишається критичною. Незважаючи на створення спеціалізованого відділу, реальних механізмів захисту пам’яток бракує.
Відсутність охоронних договорів, перевірок стану будівель та дієвих санкцій до власників, які нехтують своїми обов’язками, призводить до поступового руйнування історичних об’єктів. Відповідальність перекладається на власників, тоді як органи влади обмежуються роз’яснювальною роботою, не забезпечуючи належного контролю чи фінансування.
Пам’ятки архітектури, такі як кам’яниця на Шевченка, 1 чи будинок на Галицькій, 2, є не лише частиною історії міста, але й його культурним обличчям. Без негайних змін у підходах до їх збереження Івано-Франківськ ризикує втратити унікальну спадщину, яка формує його ідентичність.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Збереження архітектурних пам'яток Івано-Франківська: що запропонували студенти фахового вишу
Земельний грабіж: НААН втрачає десятки мільйонів через корупцію?
