Старий Станиславів: легенди і версії

 

В історії рідного міста багатьох із нас особливо приваблюють загадки і таємниці. Їх порівняно небагато, адже загалом історія Івано-Франківська ретельно вивчена і добре відома. Проте, незважаючи на копітку працю численних істориків і краєзнавців, у літописі міста все ж залишаються спірні моменти й “білі плями”. Є й цікаві легенди, які приємно хвилюють уяву. З нагоди чергового дня народження міста пригадаймо деякі загадки його історії.

Коли заснований Станіславів?

7 травня 1662 р. Станиславів отримав маґдебурзьке право, що офіційно надавало йому статус міста і закріплювало за ним певні привілеї. Зараз ми святкуємо цю дату як день народження міста. Проте історики вважають: “на голому місці” маґдебурзьке право місту б не надали, тут уже мали бути добре розвинуті самоврядування, промисловість (цехи), торгівля. Тут також мусила проживати досить велика кількість людей. А отже, немає сумнівів, що Станиславів насправді був заснований раніше. Загалом в історичній літературі згадуються такі ймовірні дати заснування міста:1611, 1624, 1644, 1649, 1654. І хоча жодна з цих дат не підтверджена документально, мабуть, уже тоді були певні умови для перетворення села Заболоття на місто: наявність торгових шляхів, розвиток торгівлі, вигідне оборонне розташування. Саме ж село Заболоття, на місці якого було утворено Станиславів, виникло у 1437 р. Проте люди на цій території мешкали з давніх-давен -передісторія нашого міста починається ще з початку ІХ ст. нашої ери.

Одне з найбільш авторитетних джерел з історії нашого краю “Пам’ятки міста Станиславова” С. Баронча твердить: “Положення, яке займала та околиця, так сильно захопило Станіслава Реверу Потоцького, що у 1654 р. він почав перетворювати первинне сільське поселення Заболоття на місто”. Багато краєзнавців уважають, що саме цю дату можна вважати часом фактичного заснування міста.

Таємниця імені

Станиславів було названо на честь Станіслава, сина Андрія Потоцького”, - впевнено продекламує кожен місцевий школяр. Проте насправді це питання не таке однозначне. В історичній літературі можна знайти не дві, а навіть три версії походження назви міста. Перша - всім відома: патроном міста є Станіслав Потоцький, старший син Андрія, який народився у 1660 р. (за іншими даними - у 1659 р.) й помер під час битви за Відень 12 вересня 1683 р. Цю версію підтримує досить багато історичних джерел, відомих сучасним дослідникам. Так, мандрівник і дипломат Ульріх фон Вердум, що відвідав Станиславів у 1672 р., у своїх “Щоденниках” писав: “І назвав його (місто Станиславів - авт.) на честь єдиного свого сина, тепер дванадцятирічного панича, на ім’я Станіслав”.

14 серпня 1663 р. король Ян Казимир підтвердив і розширив права, надані Потоцьким. У цьому привілеї було написано: “Коли він (Андрій Потоцький - авт.) таким чином виявив своє бажання, а водночас щиро просив, щоб переданому йому в спадок місту Станиславову, названому йменням його сина, на границі Валахії та Русі на Галицькій землі заснованому, видані були маґдебурзьке, тобто тевтонське, право та інші привілеї на зразок інших міст королівства, щоб ми ними опікувались та наділяли щирою грошовою допомогою”.

За іншою версією, місто було назване на честь Станіслава Ревери Потоцького - батька Андрія. В польській історичній літературі Станиславів часто називають “містом Ревери”, а самого Реверу - Титаном. Адже він був дуже впливовою й справді непересічною особистістю. До речі, Ревера - це зовсім не друге ім’я, а прізвисько. Справа в тому, що Потоцький мав звичку часто повторювати латинський вираз “re vera”, тобто “правдива річ”, “правда”. Так його й назвали Реверою.

Загальна енциклопедія людських знань” (Encyklopedia ogolna wiedzy ludzkiej, Warszawa, 1876 р, т. ХІ) писала: “Первісне село Заболоття, від 1654 року місто, назване від імені власника Станіслава Ревери Потоцького”. Цю думку підтверджує й польський єзуїт Т. Заленський у своїй праці “Отці єзуїти в Станиславові” (1896 р.), де вказує, що Станіслав Ревера Потоцький у 1654 р. вирішив замінити село Заболоття на місто. В багатьох історичних монографіях висловлюється думка, що саме Ревері належить ідея створення Станиславова, а Андрій Потоцький лише виконував батькову волю. Згідно з легендою, Станіслав Ревера Потоцький самостійно окреслив межі майбутнього міста, пройшовши довкола за плугом.

Існує й версія, що наше місто було назване на честь популярного католицького святого - Станіслава Костки. В цього побожного юнака були видіння святих і Матері Божої. Він помер у дуже юному віці від малярії, а після смерті його тіло не було піддане тліну. В 1726 р. Станіслава Костку було зараховано до лику святих. Певний час він уважався святим покровителем Львова.

Як виник рід Потоцьких?

Звісно, Івано-Франківськ - місто українське і повинно таким залишатися. Але “з пісні слів не викинеш” - роль Потоцьких у його становленні важко переоцінити. Можливо, без них міста б зовсім не існувало, а було би лише село Заболоття. Про виникнення роду Потоцьких існує цікава легенда. Її, зокрема, наводить уже згаданий вище літописець Садок Баронч. Великий польський князь Болеслав Кривоустий зазнав у 1132 р. під Галичем поразки від русинів і з кількома вірними лицарями шукав притулку. Йому надав прихисток мельник, що мав млин на Золотому Потоці. Власник млина прийняв гостя дуже сердечно й щиро, поставився з великою повагою до його високого стану. Після відпочинку князь, бажаючи віддячити господареві за його доброту, на прощання сказав: “У тебе знайшов притулок Болеслав, князь польський. В нагороду за гостинність я роблю тебе шляхтичем і нехай твоїм гербом буде цей хрест, у якого половина нижньої перекладини надламана.

Згодом нащадки гостинного мельника із Золотого Потоку розрослися у впливовий магнатський рід Потоцьких із Потоку, а герб у них зображувався у вигляді хреста.

Відомий і інший варіант фамільної легенди Потоцьких. Згідно з ним, фамільний герб Потоцькі отримали наприкінці XII століття. Польський король Казимир Справедливий (1177-1194) нагородив гербом “Пилява” свого вірного лицаря Януша за мужність і героїзм у боях під Пилявою проти прусів. В запеклій битві Януш урятував краківського єпископа. В 1400 році, коли польським королем був

Владислав II Ягелл, відбулося остаточне визнання за родом Потоцьких шляхетських прав і за ними був закріплений герб “Пилява”.
 

Дві Зосі

Сучасна вулиця Євгена Коновальця довший час носила назву Зосина Воля. Існують аж три легенди, які пояснюють походження цієї назви. Згідно з першою легендою, вулиця була названа на честь Софії Потоцької (пол. Zofia, пестливо Zosia), доньки Йосипа Потоцького й Вікторії Ліщинської. Ця дівчина була дуже доброю й милосердною і охоче допомагала бідним. Міська біднота й каліки переважно мешкали якраз на цій вулиці, і Софія разом з матір’ю часто їх відвідувала. Перекази свідчать, що Софія Потоцька була, крім того, дуже вродливою, тож хворі люди почувалися краще вже від самого спілкування з такою милою панною. На прохання доньки Йосип Потоцький збудував тут притулки для бідних і звільнив мешканців вулиці від сплати податків.

За іншою версією, Софія була зовсім не доброю й милосердною, а дуже вередливою панянкою. Якось їй спало на думку покататися на санях … улітку. Щоб виконати примху коханої донечки, Йосип Потоцький наказав засипати вулицю сіллю, яка в ті далекі часи коштувала дуже дорого. Панянка проїхалася вулицею на санях, а мешканці згодом розібрали сіль для власних потреб. З тих пір вулицю почали називати Зосиною Волею.

Існує й третя версія, де фігурує вже зовсім інша Зося: не шляхетна панянка, а … повія. В одного багатого місцевого пана була вродлива служниця, яку звали Зосею. І сталося так, що єдиний син багатія, красень Янек, закохався у бідну дівчину. Розлючений пан, який сподівався зовсім не такої нареченої для сина, вигнав служницю й потурбувався, щоб вона ніде в місті не могла знайти роботи.

Щоб якось прожити, колишня служниця стала повією і завдяки своїй вроді була дуже відомою в місті. Однак працювати вона мала право лише на своїй вулиці, тобто лише там мала волю. А вулицю з тих пір так і назвали - Зосина Воля.

Звичайно, прикро, що деякі факти про рідне місто так і залишаються прихованими від нас туманною завісою часу і обростають домислами й легендами. Але з іншого боку саме вони додають нашій історії романтичного флеру таємничості, який так приваблює не лише істориків і краєзнавців, а й небайдужих мешканців і гостей міста.

 

Західний кур’єр


13.05.2013 14433 4
Коментарі (4)

Ангелина Клубничка 2016.09.27, 19:28
мені сподобалося кратко написано и зрозуміло
zlyva@ukr.net 2013.05.15, 19:01
1. Якщо згадати, які події передували заснуванню міста, то відразу спадає на думку, що Б.Хмельницький таки добряче примусив шляхту подумати над зміцненням польських кордонів, отже на дивно, що низка міст-фортець (Жовква, Станіславів...)була заснована фактично одночасно. 2. Якась пошесть пішла - чомусь всі стали перекручувати назву Станіславів на Станиславів.
Надя 2013.06.14, 15:27
Це не пошесть - це новий правопис. :)
ксюша 2013.12.01, 20:49
Дякую за таку докладну інформацію про наше рідне місто,мені вона стала у пригоді.
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

317
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

778
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2104 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3185
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2646 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5415

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

526

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

695

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1169
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8522
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10985
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5373
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

778
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

623
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22684
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

983
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5514
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1168
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1143
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1407
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1702