Двадцяте століття після найбільшого переділу Європи й світу загалом по закінченні Першої світової війни дало небувалий старт глобальним процесам. Усі їх плюси і мінуси ми вже побачили наочно. І хоча вони проходять під демократичними гаслами, проте головним завданням глобалізаторів є позбавлення народів національної самоідентичності й перетворення світу в суцільний «великий союз», яким могли б управляти вибрані.
Однак на прикладі Радянського Союзу бачимо, що усяке штучне утворення зазнає краху. І як не принаджує до себе новостворена європейська структура – Євросоюз – проте і він уже дає тріщини. А в останні роки, як бачимо, щораз більшу прихильність до себе здобувають саме націоналістичні партії. Останні вибори у Франції – яскравий цьому приклад.
Единбургський замок - "ключ до Шотландії".
Зараз чи не весь світ з цікавістю спостерігає за подіями у Шотландії, яка остаточно вирішила від’єднатися від Великобританії. Сьогодні, 18 вересня, тут пройшов референдум про незалежність, в якому взяло участь понад чотири мільйони осіб. Як відомо прихильником і організатором самостійності є нинішній прем’єр-міністр Шотландії Алекс Селмонд, який напередодні референдуму закликав своїх громадян використати «єдиний в житті шанс». За останніми опитуваннями кількість прихильників та противників майже зрівнялася: за незалежність готові проголосувати 46 відсотків, проти – 47, але 7 відсотків ще не визначилися. Саме вони й вирішать долю Шотландії.
Зрозуміло, що ніхто із сильних світу цього не підтримав прихильників незалежності – такий процес навіть лякає «правителів світу», адже руйнує усі їхні плани. Барак Обама з цього привиду виразив сподівання, що «Великобританія залишиться сильною, впевненою та єдиною». А на думку відомого німецького журналіста Кристофа Хассельбаха, такий процес є небезпечним, бо може дати приклад іншим народам, які вже давно заявляють про бажання мати свої незалежні держави.
Адріанів вал - укріплення збудоване у 117-138 роках.
І хоча Лондон нібито не ущемляє права шотландців й навіть обіцяє розширити можливості місцевого самоуправління, проте половина з них чомусь прагнуть до самостійності. Які б права не надавалися, та життя доводить: будь-які союзи чи спільноти стирають національну самобутність. Невиключно, що прагнення зберегти своє коріння й інстинкт самозбереження призводять до таких «самостійницьких» процесів.
Уряд Великобританії переконує своїх громадян, що саме він рятував шотландські фінансові структури в період кризи, а шотландські націоналісти запевняють, що навпаки дуже багато своїх коштів вкладають в казну Об’єднаного Королівства. Можливо, це в часи фінансової нестабільності і є головною причиною для від’єднання. Адже і багата Каталонія в Іспанії теж своїми потужними мітингами заявляє про свою самостійність. Каталонський уряд, не зважаючи на спротив Мадриду, визначив дату референдуму, 9 листопада, коли каталонці зможуть проголосувати за від’єднання. Жителі Каталонії підтримали цей заклик – вони переконані, що Іспанія з їхнього багатого регіону витягне усе в спільну казну. Баски, які войовничіші за каталонців, теж давно борються за свою самостійність. Фландрія, основа Бельгії, виношує подібні ідеї. Навіть деякі регіони Італії заговорили про відокремлення. І французька Корсіка вже давно мріє про свою національну незалежну державу.
Сент-Ендрюський університет (всього в Шотландії аж 15 університетів).
Процес роз’єднання розпочався раніше у східній Європі (Югославія, Чехословакія), а тепер перекинувся й на захід. Тож не дивно, що всі сили, які сповідують глобалізацію, в один голос переконують шотландців, що вони можуть стикнутися з безліччю проблем. При цьому наголошують: маленькі держави – це пройдений історичний етап, а майбутнє за великими спільнотами. Хоча ми бачимо, що завжди лише добрий спільний котел, а проблеми, як правило, доводиться вирішувати самостійно кожному.
Прем’єр-міністр Девід Кемерон на сторінці у Фейсбуці звернувся до жителів Шотландії із закликом проголосувати проти від’єднання: «Мільйонам людей в Англії, Північній Ірландії і Шотландії буде важко втратити нашу країну, величну країну на планеті – втратити назавжди в п’ятницю». Кемерон, як і багато інших політиків, розуміє, що Шотландія може подати приклад іншим Заморським територіям Сполученого Королівства, а їх аж 14! Це тепер їх так назвали «Заморські території», а раніше - колонії, а це: Ангілья, Бермудські острови, Британська антарктична територія, Британська територія в Індійському океані, Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Фолклендські острови, Гібралтар, Монтсеррат, Піткерн, Острови Святої Єлени, Вознесіння і Трістан-да-Кунья, Південна Джорджія та Південні Сандвічеві острови, Акротірі і Декелія, Теркс і Кайкос. Раптом вони теж захочуть самостійності?
І хоча лідер націоналістів Шотландії не збирається у разі перемоги перетворювати відомий історичний Адріанівський вал (довжиною більше 140 кілометрів) у неподоланний кордон, однак він дуже хоче розбудувати незалежну державу.
Кожен сьомий шотландець - рудоволосий.
Якщо шотландці оберуть незалежність, то проголошена вона буде 24 березня 1916 року. А до того часу треба ще вирішити немало різних питань, які стосуються спільних підприємств, заборгованості, валюти (Лондон проти того, щоб в Шотландії залишився фунт стерлінгів), членства в НАТО і Євросоюзі та багато інших.
Шон Коннері - 20 років цього шотландця знали як Джеймса Бонда (агент 007).
Та шотландці, яких визнали чи не найосвіченішими у Європі (тут в Сент-Ендрюському університеті навчався принц Вільям, де і познайомився зі своєю дружиною), вірять, що зможуть побудувати сильну державу. Якщо на це сподівається п’ятимільйонна Шотландія, то Україна з її потенційними можливостями може стати супер-державою. Але для цього нам треба найперше привести до влади УКРАЇНЦІВ!
