Доктор Дункан Макдугалл (Duncan MacDougall) з американського міста Хеверхилла (Haverhill), штат Массачусетс (Massachusetts) в 1906 році провів ряд цікавих експериментів по вивченню зміни ваги тіла у момент смерті.
Він виходив з припущення, що душа людини має вагу і, коли вона покидає тіло у момент смерті, то вага фізичного тіла повинна зменшитися. Різниця у вазі тіла до смерті і після смерті дасть величину ваги самої душі. В своїй клініці доктор Дункан Макдугалл побудував спеціальне ліжко, яке було гігантськими вагами з високою чутливістю, до декілька грам.
Він клав на це ліжко послідовно шість хворих, що знаходяться в передсмертній стадії. Спостерігалися, в основному, туберкульозні пацієнти, оскільки вони в передсмертний годинник знаходилися в стані нерухомості, що було ідеальним випадком для точної роботи тонкого механізму вагів. Коли пацієнт поміщався на спеціальне ліжко, то ваги встановлювалися на нульовій відмітці. Потім за свідченнями вагів велися спостереження аж до самої смерті хворого. У момент смерті була зафіксована втрата у вазі. Наприклад, у одного з пацієнтів вона склала 21 грам.
Результати своїх експериментів доктор Макдугалл опублікував спочатку в періодиці, а потім і в наукових виданнях.
Так, зокрема, в науковому журналі “American Medicine” він писав: ” В моєму першому дослідженні брала участь людина, смертельно хворий туберкульозом. Це захворювання, як мені здавалося, краще всього підходило для моїх дослідів, оскільки кінець цієї хвороби супроводжується крайнім виснаженням пацієнта, смерть якого не супроводжується ніяким мускульними рухами, які могли б відбитися на спонтанному русі стрілки вагів. Перший пацієнт був під спостереженням протягом трьох годинників і сорока хвилин аж до самої смерті. Він лежав на спеціальному ліжку, влаштованому на ваговому механізмі, який балансировался і мав шкалу із стрілкою. Коли пацієнт поміщався на спеціальне ліжко, було зроблено все, щоб йому було максимальне комфортно, хоча фактично він вже вмирав.
Під час декількох годинників перебування на спеціальному ліжку він поволі і постійно втрачав у вазі, приблизно по одній унції [30 грам] в годину із-за випаровування вологи через дихальні шляхи і через потовиділення. Протягом всіх трьох годинників і сорока хвилин я тримав стрілку вагів небагато вище середнього положення шкали вагів, щоб точніше визначити втрату у вазі, якщо це відбудеться.
Через три години і сорок хвилин пацієнт помер, що раптово співпало з різким рухом стрілки вагів до нижнього краю шкали, що супроводжувалося навіть чутним ударом стрілки об нижній край шкали вагів, де стрілка і зупинилася. Втрата у вазі була встановлена і дорівнювала трьома чвертям унції [21 грам].
