СДЮШОР Прикарпаття повертається до вищої ліги

 

За умов, коли івано-франківський футбол увійшов у затяжне піке, тільки й залишається з ностальгією згадувати славні сторінки його історії, радіти кожному наступному успіхові наших земляків на смарагдових газонах у змаганнях, турнірах та поєдинках різних рівнів і вкотре жити надією на кращі часи, сподіватися…

Нещодавно черговий привід для гордості й оптимізму нам подарувала наша молодь. Успішно зігравши в чемпіонаті, стикових поєдинках, а також у фінальному турнірі вихованці СДЮШОР «Прикарпаття» після дворічної перерви повертаються до числа елітних колективів Дитячо-юнацької футбольної ліги України, де вже восени на них очікують нові випробування.

Про перипетії змагальної боротьби у першоліговому сезоні, що минув, про проблеми у роботі з юною футбольною зміною, про труднощі та успіхи на цьому нелегкому шляху та подальші плани і перспективи.

"Матч" поспілкувався з головними «винуватцями» направду непересічної події, одними із творців знакової звитяги – наставниками команд 15-ти та 17-річних футболістів п. Василем Гуменяком та п. Ігорем Гогілем.


- Панове наставники, для того, щоб потрапити до фіналу необхідно було бути першими у чемпіонатівських перегонах. Як вони для Вас склалися, чим запам’яталися?
Ігор Гогіль: - Дня нашої команди все склалося якнайкраще. На турнірному шляху у 18 іграх ми втратили лише 2 очки. Однак попри нашу перевагу, відзначу досить сильний підбір команд-суперників. Це, звісно, колективи не вищої ліги, але доволі пристойного середнього рівня. Відверто слабких учасників не було.
Василь Гуменяк: - У нас початок турніру був невдалим. За його ходом ми тривалий час перебували на 2-му місці – за вісім турів до закінчення чемпіонату відставала від лідера на 8 очок. Але на фініші випередили опонентів на два пункти. Чому так сталось? Восени, перед стартом змагань до нашого складу влилося кілька нових гравців. Мусіли випробувати їх на різних позиціях і десь забракло часу, щоб визначитися з «основою». Саме через це увесь чемпіонат виявився для нас напруженим – довелося наздоганяти конкурентів. Тому кожна наступна гра для моєї команди ставала надважливою. Відрадно, що ніхто з хлопчаків не втратив віри в успіх. Ми знали, що ми сильніші, надіялися що станемо першими. І ця віра в успіх нам допомогла.
- Кілька слів про ваші команди…
Ігор Гогіль: - Зі своїми підопічними я працюю вже дев’ять років. Наша співпраця приносить взаємне задоволення. Ось і досягли вагомого успіху. Мені імпонує серйозне ставлення хлопців до справи. Маю сподівання, що у майбутньому хтось із них гратиме на професійному рівні. А за підсумками цього сезону не став би когось виокремлювати – ми було сильними передусім колективом і командною грою.
Василь Гуменяк: - Наша команда формується вже кілька років. Її основа почала свій шлях до змагань ДЮФЛУ два роки тому з перемоги у «Меморіалі Івана Краснецького». Якраз для подібної підготовки турнір задумувався, слугував і ось його користь та потрібність вже помітна. На сьогоднішній день наша сила у рівності всіх ланок, у їх збалансованості.

- Втім, тріумфувати у чемпіонаті було лише половиною справи. Та і до фіналу шлях ще був неблизьким…
Василь Гуменяк: - Це дійсно так. Турнір першої ліги ДЮФЛ представницький. У змаганнях приймають участь 80 колективів за територіальним принципом. Вони спершу змагаються в чемпіонаті, у групах. За тим 8 переможців груп у стикових матчах визначають квартет фіналістів, який у підсумку виявляє переможця-чемпіона першої ліги.
Ігор Гогіль: - У поєдинках плей-офф нашим командам випало помірятися силами з однолітками з Костопільського спорт інтернату (Рівненщина). Моя команда двічі перемогла суперників – 3:1 та 1:0, а молодші після нічиєї вдома (1:1) святкували перемогу в гостях (2:1).

- Фінальний турнір виправдав Ваші сподівання?
Василь Гуменяк: - Вирішальні ігри відбувалися на Київщині, у Вишгороді. Приємно вразив солідний рівень організації фіналу. Належними були умови для проживання, а найголовніше для гри.
Ігор Гогіль: - Тут важко не погодитися. Скажу більше: мої футболісти, щойно ступивши на поле, були просто вражені його якістю, і попервах аж розгубилися.

- Однак суто спортивна складова виявилася для Вас не настільки приємною. Чому, з яких причин?
Василь Гуменяк: - На моє переконання фінальний турнір з вибуванням є надзвичайно важким, найперше в психологічному плані – у ньому немає права на помилку. Також великою є роль випадку. Було б більше справедливо, якби фінал проводився за коловою системою. Результати усіх без винятку вирішальних ігор засвідчили приблизну рівність колективів – у двох півфіналах переможці визначалися лише у серії післяматчевих пенальті. Наша команда в основний час зіграла внічию із «Шахтарем» з Кривого Рогу – 2:2, а зате влучніше пробила 11-ти метрові – 5:4. У вирішальному двобої ми нічим не поступалися супернику, але він використав свій єдиний шанс, а ми – не змогли. Хоча відзначу столична команда має в своєму складі хороших, фізично міцних гравців.
Ігор Гогіль: - Що вже казати про свою команду: не програвши жодної гри ми у підсумку лише четверті. У півфіналі ті ж 2:2 у протистоянні з ДЮСШ «Ворскла» Полтава і програш по пенальті. А у «бронзовій» суперечці – нульова нічия з спартаківцями Сімферополя і схожий підсумок у «лотереї». Не пофортунило, хоча реально могли претендувати на загальну перемогу. Це пізніше визнавали всі, але нам від того не легше.

- Як вдалося заспокоїти дітей після таких драматичних поєдинків?
Ігор Гогіль: - Тут і самому заспокоїтися було вкрай важко. Можливо я десь у чомусь також припустився помилки. Адже ми були сильнішими і у жодному разі не мали доводити справу до одинадцятиметрових. Нелегко було віднайти для дітей потрібні слова…
Василь Гуменяк: - Все пізнається у порівнянні. Коли упродовж чемпіонату ми у важкій боротьбі випередили суперників, а у «пульці» дісталися фіналу – це вже успіх. Найголовніше – наші команди повернулися до Вищої ліги. І сьогодні за підсумками сезону серед 80-ти претендентів одна з них друга, інша – четверта. Інша справа, ми поступилися у фіналі і це засмутило. Були і сльози… Але до самовіддачі обох команд, бійцівських якостей, характеру – жодних претензій.
- Якими наразі є новітні тенденції у розвитку дитячо-юнацького футболу, що їх виявили вишгородські фіналі? Як на фоні інших колективів виглядають наші команди?
Василь Гуменяк: - Четвірки обидвох вікових груп були рівними за силою. Вирішальною була кожна зустріч і всі вони пройшли у безкомпромісній боротьбі. Спостерігається намагання команд грати у швидкісний футбол – стрімко вести перехід від оборони до атаки і навпаки. Найперше, дитячо-юнацький футбол додав у швидкості, гравці стали технічнішими і фізично міцнішими. Приємно, що ми на цьому фоні не поступаємося кращим командам.
- Попереду вищолігові випробування. Як до них готуватиметеся, з чим підходите, які очікування?
Ігор Гогіль: - Це моя випускна група. У вищій лізі вже виступатимуть інші. Звісно, нові змагання потребуватимуть нової уваги. Школа потребує кращих умов для підготовки, зокрема полів. У вищій лізі буде непросто хоча б з тієї причини, що заявити для участі треба буде не дві команди, як зараз було, а вже – чотири. Разом з тим непокоїть те, що випускники нашої школи тут, вдома, не мають змоги повноцінно рости і вдосконалюватися у футболі. В області немає професійної команди, СДЮШОР немає власного колективу в обласних змаганнях. Куди далі йти цим дітям, для кого і для чого працюють тоді наші кваліфіковані тренери? Приміром наші колеги з Полтави розповідали, що їхніх вихованців, що пройшли подібні ДЮФЛівські змагання, вже залучатимуть для підготовки в команду «Ворскла» (U-19) чи до дублюючого складу. А наші хлопці, повірте, не гірші.
Василь Гуменяк: - Розуміємо, що вищолігові змагання – турнір дещо іншого рангу практично в усьому – в організації та підходах до роботи, в майстерності та суперниках. Маємо не стояти на місці. Прагнутимемо підсилення бодай у кожну ланку по гравцеві чи на певні позиції, щоб підвищити рівень майстерності команди та конкуренцію. Із суто організаційних моментів: до початку хотілося б провести навчально-тренувальний збір і навіть не один. Спершу маємо у планах виїхати на турнір у Вістову. Другий розраховуємо зіграти у серпні, ближче до старту. В цьому аспекті сподіватимемося на допомогу дирекції школи, а також дієву увагу та підтримку владних структур чи спортивних підрозділів. Адже наразі ми єдина спортивна (футбольна) школа у краї, що виступає у турнірі вищої ліги. При належному ставленні до наших потреб, впевнений, статистами наші команди не будуть. Навпаки, ставитимемо завдання знову пробитися до фіналу. Як вже вийде – побачимо за рік.
 
- Василю Юрковичу, за підсумками фінального турніру вашого вихованця було названо серед лауреатів…
- Так, Артура Цюцьмаця було проголошено кращим голкіпером фінальної частини. На турнірі також були висококласні воротарі, тому перемога нашого хлопчини має особливу цінність і вагу. Я радий за Артура. В перспективі, сподіваюся, він має стати хорошим стражем воріт. Його сьогоднішнє визнання – це насамперед оцінка його відношення до футболу, його серйозного ставлення до роботи. Але ця нагорода – є заслугою усієї нашої команди, нашої школи.

- А може б вартувало назвати прізвища решти гравців?
- Попри все команда досягла певного успіху. Хтось долучився до цього більшою чи меншою мірою. В усякому випадку з цими хлопчаками пов’язуватимемо наші надії на нові успіхи прикарпатського футболу, то ж будь ласка, це Амброзяк Євгеній, Бекеша Павло, Галіпчак Богдан, Геник Василь, Гогіль Андрій, Гречанюк Дмитро, Грушевський Олег, Гуцул Юрій, Ілащук Василь, Івасишин Василь, Камрадський Мирослав, Когуч Юрій, Косяк Сергій, Маковійчук Назарій, Мартинюк Дмитро, Микуляк Михайло, михайлишин Роман, Мінда Святослав, Мірошников Андрій, Павликівський Віктор, Питльований Віталій, Радульський Володимир, Самуляк Олександр, Святенчук Богдан, Сісюк Ігор, Тришньовський Ігор, Цвеюк Петро, Шпилик Богдан.


08.07.2013 2517 0
Коментарі (0)

14.04.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалась з лікарем-генетиком, професором кафедри медичної біології та медичної генетики Івано-Франківського національного медичного університету Русланом Козовим про те, що насправді означає «спадковість», які генетичні дослідження сьогодні доступні в Україні, що хвилює пацієнтів, та як правильно планувати вагітність, щоб мінімізувати ризики.

2262
10.04.2026
Михайло Бойчук

Як насправді виглядає ситуація з нелегальним гральним бізнесом в Івано-Франківській області? Фіртка отримала офіційну статистику від правоохоронних органів та регулятора азартних ігор ПлейСіті. Але перед цим — про проблему загалом, щоб на контрасті зрозуміти ситуацію в регіоні. 

2727 1
07.04.2026
Діана Струк

Як відновлюють Палац, навіщо місту фестивалі під час війни і яким стане цей культурний осередок через кілька років — про це Фіртці розповів директор Простору інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар.

1465
03.04.2026
Олександр Мізін

Підроблені акти, незаконні рішення рад і чорні реєстратори — основні схеми захоплення державних лісів у 2025-2026 роках.

2658 1
31.03.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалися з ректором ІФНМУ Романом Яцишиним про те, як сьогодні мотивують молодь вступати до медичних закладів, які зміни відбулися у географії студентів, як університет працює над тим, щоб випускники залишалися працювати в Україні, а також про виклики, які стоятимуть перед українською медициною після завершення війни.

5705 1
27.03.2026
Павло Мінка

У публічних закупівлях за бюджетні кошти нерідко трапляються ситуації, коли тендери проводять лише формально. Компанії, які виглядають конкурентами, насправді можуть діяти за попередньою змовою.    

4500 1

На програмній зустрічі на початку 2023 року Сєргєй Кірієнко виклав чотири цілі для російської когнітивної війни проти України - дискредитація військово-політичного керівництва України, розкол українців, розкол української еліти, деморалізація українських військ.

1015

В євангельському описі останніх днів земного життя Ісуса Христа ми зустрічаємо імена постатей, які прямо або опосередковано мали відношення до Страстей Христових. 

829

Наближається пора, коли після зимової сплячки повилазять змії.

1660

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

4534
11.04.2026

У сучасному світі ми часто їмо поспіхом, на ходу або перед екраном телефону, не звертаючи уваги на сам процес. Але їжа — це не просто набір калорій. Це досвід, задоволення та спосіб отримати гармонію.  

7559
07.04.2026

Великдень цьогоріч відзначатимуть 12 квітня. Яким має бути традиційний великодній кошик і що не варто нести до церкви — пояснив священник.

9589 1
02.04.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

6430 1
12.04.2026

Священник наголошує: значення Великодня неможливо зрозуміти без усвідомлення ролі Воскресіння. Отець нагадав слова апостола Павла: «Якби Ісус не воскрес, то намарна була б наша віра і намарною була б наша проповідь».

1042
10.04.2026

Як і кожного року, особливе моління Страсної п'ятниці очолив архієпископ і митрополит Івано-Франківський владика Володимир Війтишин.

1262
06.04.2026

В Івано-Франківській області відбулася перша екскурсійна поїздка для родин загиблих захисників та зниклих безвісти військових. Ініціативу організувала Івано-Франківська обласна військова адміністрація.  

1372 1
04.04.2026

У неділю, п'ятого квітня, у храмах Івано-Франківська освячуватимуть вербові галузки.  

2309 1
09.04.2026

Про фестивалі під час війни, навіщо місту інтердисциплінарні події та як скандали впливають на культурний простір — Фіртці розповів директор Простору інноваційних креацій «Палац» Володимир Гайдар.

1084
15.04.2026

Минулої неділі в Угорщині відбулися вибори парламенту. Цікаво, що всі три партії, які пройшли до парламенту є правими, — жодної лівої чи ліберальної партії в угорській політичній реальності «немає».

509
08.04.2026

Банальна приказка каже, що «безкоштовний сир буває лише в мишоловці». Тобто, що немає ніде, включно з економікою нічого безкоштовного. Завжди хтось буде змушений заплатити.

955
07.04.2026

ISW звертає увагу на те, що російські мілітарні блогери критикують неефективність російських систем протиповітряної оборони та наголошують на впливі українських ударів.

856
03.04.2026

Не лише Україну «здав» Росії Байден, як про це ширилися чутки в політичних залаштунках, на зустрічі з Путіним в Женеві влітку 2021 року, а й загалом НАТО готувало здачу Росії, окрім України, ще й під «сіру зону» країни Балтії, Польщу та інші постсоціалістичні країни сходу Європи!

1884 1