Нещодавно я був запрошений на ТБ Галичина для участі в програмі «Позиція Галичини» «Внутрішні загрози: як протидіяти диверсіям і інформаційним атакам». Звісно, що не все вдалося (встигнулося), тому в цьому тексті трохи детальніше.
*******
Вже в 2022-му році, коли в росіян «за три дні» не вийшло, в Кремлі постало завдання підривної роботи по дестабілізації та розколу українців.
Очолив підпільний когнітивний фронт проти України Сєргєй Кірієнко, перший заступник керівника адміністрації президента Росії.
Кірієнко (який змінив прізвище батька – Ізраїтєль на прізвище матері-одеситки) раніше вважався правим лібералом із «Союзу правих сил», відомий своїм захопленням ігротехнікою (це не про якісь іграшки, а про цілком серйозні справи - моделювання систем, процесів і явищ через ігрові правила), якою захопився на посаді голови Федерального агентства з атомної енергії РФ (Росатом) та давнішим перебуванням на посаді прем’єр-міністра Росії під час дефолту 1998 року.
За інформацією Washington Post, на програмній зустрічі на початку 2023 року Сєргєй Кірієнко виклав чотири цілі для російської пропаганди та когнітивної війни проти України:
- дискредитація військово-політичного керівництва України,
- розкол українців,
- розкол української еліти,
- деморалізація українських військ.
ДЖЕРЕЛА
Когнітивна війна — це стратегія та діяльність, спрямована на людський розум, на емоції, поведінку, та, власне, маніпулювання та скерування оцінок отримуваної інформації.
Інформаційна війна та пропаганда є простішою складовою когнітивної війни.
Треба сказати, що російські спецслужби з часів НКВД та КГБ проводили дослідження та «польові випробування» масового когнітивного впливу.
В цьому контексті можемо пригадати, хто старший (а молодшим- Гугл та ШІ в поміч), «Біле братство» та її «Марію-Деві-Христос», Кашпіровського та Чумака, який «заряджав» нам цілющі воду і крЕми маханням руками на все-радянських телеканалах.
Новітня ігротехніка тут також елемент та інструмент стратегії та впливу. Але лише інструмент – як інструментом є скальпель, який в руках хірурга чи маніяка виконує кардинально протилежну роль і функцію.
«Полем бою» в когнітивній війні стає мозок людини, а метою – не примітивне тиражування фейків чи «ворожої пропаганди», а тонкий вплив на мислення, сприйняття інформації, на спосіб прийняття рішень та подальше маніпулювання діями людини.
Серед інструментів когнітивної війни є окрім фейків та дезінформації є тиск, викликання страху, жалю, тролінг та психологічний тиск на «ідеологічних противників» (пригадаємо тут агресивну частину «мешканців» українських соцмереж, яка вважає себе меншою, але «кращою» частиною людства), викликання прогнозовних низьких емоцій.
Когнітивна війна не концетрується на інформації, а на її впливі на реципієнта – на те, як він мислить (і чи мислить), на емоційне сприйняття, на концентрацію та запам’ятовування. Метою такої війни є втрата «жертвою» критичного мислення, спрощення, сприйняття виключно в форматі «свій-чужий».
«Свій» завжди правий (навіть якщо очевидно не правий).
«Чужий» завжди не правий. Більше того, він завжди «тупий», «неграмотний», «злий», «посміховисько», «недолугий» і «невіглас»…
Якщо інформаційна війна є більш очевидною, то когнітивна є часто прихованою, підспудною і непомітною.
В контексті когнітивної війни варто також загадати китайський концепт війни за Сунь Цзи. Вершиною мистецтва війни за Сунь Цзи є перемога без використання зброї.
Загалом давньокитайський військовий стратег мистецтво війни поділив на чотири рівні:
- Стратегеми (військова хитрість),
- Дипломатія (вправність в переговорах),
- Тактика (перемоги досвідом, вміннями і навичками),
- Лобовий штурм фортець.
Війна за тим же Сунь Цзи – це вічний процес, це «безкінечний шлях хитрості».
«Лобовий штурм фортець» - це не про китайців, хіба раптом про «дикунів з півночі» - росіян. Але і росіяни «про щось почали здогадуватися» і все більше уваги приділяють когнітивному впливу: спробами розколоти українців по вертикалі (люди-влада-ТЦК), по горизонталі (мова-церква-географічне походження-партійні вподобання) та деморалізувати.
ПРО РОЛЬ «КОРИСНИХ ІДІОТІВ»
Ще в перші місяці після повномасштабного вторгнення соцмережі були переповнені подібними банерами, які десятитисячними «тиражами» репостили «щирі ідіоти»:
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Останнім часом такої творчості поменшало, натомість в коментарях з’явився цілий легіон коментаторів, які нишпорять по мережі в пошуках «жертв» з іншими політичними поглядами чи симпатіями.
Теми для досягення чотирьох цілей когнітивної війни підживлюються роликами про «бусифікацію» і корупцію, про мову і церкву… Нас намагаються заплутати в плані ідентичностей.
Елементами когнітивної війни є не лише пости і банери в соцмережах, а й ракетні обстріли цивільної інфраструктури з метою викликати втому від війни чи страх.
З ВОРОГАМИ – ЗРОЗУМІЛО, З ДРУЗЯМИ – НЕ ОЧЕВИДНО
«Продуктами» і ціллю когнітивного впливу є не лише боти і «активісти» соцмереж. Інколи це і щирі та світлі «люди з картонками». Зокрема ті, які щиро вірять що НАБУ – це виключно і в першу чергу про боротьбу з корупцією.
…Влітку минулого року, коли відносно нещодавно створена українська компанія Fire Point стала провідним виробником військових дронів та заявила про швидкі плани виробництва крилатих та балістичних ракет, вона, звісно, привернула увагу не лише «ворогів», але і «друзів». Адже подібні ракети має дуже обмежена кількість країн, в країн центральної та східної Європі взагалі таких ракет немає…
Отже, на завершення блогу – історія «пошуків корупції» НАБУ в українського виробника дронів і ракет - компанії Fire Point.
При тому, що ракети і дрони українського виробника (до слова, недержавного приватного комерційного підприємства) є в рази дешевшими за імпортні аналоги, логіка «антикорупціонерів» була, очевидно, такою: українські ракети хоч і значно дешевші, але «з підозрою на корупцію», а от імпортні – хоч і в рази дорожчі, але без (української) «корупції».
НАБУ тоді навіть розіслала листи в посольства багатьох країн про те, що Бюро проводить «перевірку» виробника на предмет корупції.
Цей факт є дивним, - це м’яко кажучи. Адже листи в посольства – це неймовірна історія для правоохоронного органу. Аж така, що наштовхує на думку про виконання НАБУ замовлення на боротьбу з конкурентом на ринку озброєнь та вчинення для нього репутаційних втрат.
Після листів до посольств, звісно, українська компанія набула аури підозрілості та «корупційності», що на місяці зупинило процеси спільних проектів, інвестицій, виробництва та виходу на міжнародні ринки озброєнь.
Крім того, як розповів гендиректор та засновник Fire Point Денис Штілерман, сьогодні всі дорогі ракети «не-українського» виробництва, які ми отримуємо в мізерних кількостях, ще й мають ключі до пуску (які нам надаються, очевидно, лише після погодження цілей?).
Звісно, що «країна-виробник» прагне контролювати свою високо-технологічну зброю навіть продавши її дружнім країнам.
І ситуація з ракетами українського виробництва, які в рази дешевші за аналоги «дорогих» виробників – це і «економічний» та «ринковий» головний біль для них (закордонних виробників) та й «політичний», - для їх урядів. Для перших – в плані цінової конкуренції на ринку озброєнь, для других – в плані контролю та впливу.
І зараз, після успішного турне Зеленського по країнах Близького Сходу, коли Fire Point анонсував розробку та виробництво не лише дронів і балістичних ракет, а й спільно з деякими європейськими країнами аналога американської системи проти-повітряної оборони Patriot, яка, передбачаємо, буде значно дешевшою і ще й спроможною збивати балістичні ракети, можемо очікувати нових пошуків «корупції» (і іншого «чогось на сметані») в компанії, яка вже змінила геополітичну реальність та вплив України на світову безпеку.
Але це вже інша когнітивна війна…
Як і історія про отриману (вилучену) НАБУ "з невідомих джерел" технічну документацію на українські дрони та ракети.
