- Романе Володимировичу, через рік ніби знову вибори. І знову кажуть що це буде вирішальний наш вибір, що це буде "останній бій". Вже вкотре. Бо те саме перед кожними виборами кажуть політичні сили всі 20 років незалежності України? А може Україна – це те що як кажуть на заході «нереалізована демократія» або «нереалізована держава»?
- Про 20 років України і її здобітки треба говорити по філософськи. От пройшло 20 років. Що ми мали на початку незалежності? Частина інтелігенції знищена, потім інша частина емігрувала. Ми мали «голе поле». І на ньому ми почали будувати державу. Давайте по іншому задамо питання: а що могло статися за 20 років, коли совєцька влада залишилася в душах, в особистостях, в свідомості… Що могло в цій ситуації статися за 20 років?
В нас не було навіть єдиного розуміння – якої України ми хочемо? Хтось хотів такої як Совєцький Союз, але «український», хтось – щоб нічого не робити, а гроші на горілку отримувати кожен місяць. Тому, я думаю, йде процес будівництва держави. Не такий як нам хотілося би, але ніхто не казав, що буде все легко і просто… Нам зараз треба не посипати голову попелом, а робити висновки.
- Останнім часом представники «Батьківщини», «Фронту Змін», «Свободи» говорять про те, що вони домовляться на Івано-Франківщині висунути єдиних кандидатів в мажоритарних округах. Для чого це робиться? Адже всім зрозуміло, що на шість наших округів буде кандидатів десятки, якщо не сотні. І чим ближче до виборів, тим складніше буде домовлятися?
- ……… Я б з цього не починав – не з таких заяв. Зважаючи на свій досвід поводження кандидатів у виборчих округах та й взагалі партійного будівництва в Україні. Як на мене – прізвища кандидатів умовно з десяти пунктів майбутніх виборів – це пункт, приблизно, «восьмий».
Зараз найголовніше – промоніторити законодавство, знайти всі плюси і мінуси, визначити місця в ньому, де нас, так би мовити, можуть «притискати» адмінресурсом. Виробити стратегію, виробити спільні гасла, з якими ми йдемо йти на вибори – такі, які не викликають в цих трьох партій протиріч…
Я зараз своїй команді поставив головне завдання – детально вивчити Закон про вибори. Щоб ми бачили всі ті місця, де нам можуть створити проблеми: зняти з виборів, опротестувати в суді… Не важливо з якої партії.
Є інше питання – члени виборчих комісій, їх навчання, спостерігачі… Не є таємницею, що ті люди, які мають досвід також зневірені, бо їх на минулих виборах часто, як кажуть, «кидали» - обіцяли їм одні винагороди, а отримали вони інші. Що, зараз є ресурс? На кого покластися, на кілька разів обманутих? От про це треба говорити. А вже потім про прізвища…
- Безперечно, бо ідеологічні розбіжності названих партій насправді непереборні: право-консервативна «Свобода», ліво-популістична «Батьківщина» і ліберально-демократичний «Фронт Змін»… - це з трикутник з дуже віддаленими кутами…
- Очевидно… Але про подальші пункти говорити не буду, щоб не розкривати якісь технологічні речі, які необхідно пройти в цих виборах. А прізвища… Я не думаю, що виборцям зараз цікаво обговорювати прізвища кандидатів на виборах, які будуть тільки за рік.
- От спостерігачі відмічають про існування в обласній раді конфлікту між «Свободою» і «Нашою Україною». І припускають, що чим ближче до виборів, тим більше таких ліній розлому буде відбуватися між політиками і політичними силами, бо ми поступово будемо в ходити в зону «опонування і конфлікту». Це закон – кожне середовище по суті є конкурентним, - чи політичне, чи, навіть, професійне…
- Ми ж прекрасно знаємо, ми живемо тут. І те, що зараз говорять про «спілку трьох», штучно чи за якимись суб’єктивними причинами, відкидаючи «Нашу Україну»… А в цій силі багато людей – це ж наші побратими, ми маємо багато спільного і в історії, і в світогляді…
- Але зараз всі говорять про об’єднання, але при цьому БЮТівець Дмитро Шлемко вже називає шість можливих кандидатів до Верховної Ради, ваш партійний колега Шкварилюк каже, що ніяких формальних перемовин про об'єднання ще не було. То чи не вийде так, що під вибори якісь банальні протиріччя – «я хочу йти в цьому окрузі, а в цьому не хочу», - розіб'ють цю «трійцю»?
- Ну мені складно вам заперечити, бо ви малюєте цілком реальний сценарій. Тому, я б взагалі такі речі на місцевому рівні не оприлюднював. Хоча я поважаю і точку зору колег.
Такі домовленості мали б виноситися на суд громадськості безпосередньо перед виборами і тільки тоді, коли вже є чітка формалізована домовленість. Бо може статися так, що ми зараз будемо пів року об’єднуватися, а чим ближче до виборів, тим більше виникатиме питань, по округах, по кандидатах, по можливій спільній стратегії, по ідеології, по гаслах, по тому, за якими принципами ми обираємо кандидатів – професійність, партійність, приналежність до регіону і так далі…
І от уявіть собі, що ми не домовимося і кожна політична сила піде на вибори одноосібно? Що ми цим продемонструємо людям? Що ми не здатні об'єднуватися, говорили-говорили і не спромоглися? Тому – ще раз, - я б не виносив цей процес в публічну сферу. Якщо домовимося, то виходимо в перший день виборчої кампанії і заявляємо про об’єднання зусиль і про кнкретні вже реалізовані домовленості…
- А чому все робится навпаки? Немає єдиного розуміння? Чи йде змагання за «ньюзмейкерство»?
- Наші політики напревеликий жаль не роблять висновки. Ми бачимо зараз зневіру в людей. От ми, демократи, багато говорили, все робили аж занадто публічно. А в результаті до влади прийшли наші опоненти – жорсткі, дисципліновані, з антиукраїнськими гаслами. І от зараз наші балачки черговий раз сприяють їм. Бо може статися так, що якщо нас двадцятеро кращих буде сидіти і вести дебати, сперечатися, а їх кандидат буде сидіти тихо, і може статися так, що саме він і переможе, навіть сірий середнячок.
Кому потрібна ця розмова за рік до виборів? Яка її мета? Я би казав припинити ці розмови публічні – про те, про що ще немає жодних домовленостей. І починати все спочатку, крок за кроком. І коли дійдемо до цього «пункту восьмого», домовимося, то вийдемо перед камери телебачення і заявимо про домовленості.
- А які ваші плани на ці вибори?
- Не потрібно зараз про це говорити. Я багато разів обирався на різних рівнях. Кілька разів програвав вибори. Наприклад в 1994 році я програв вибори до Верховної ради в окрузі Євгенові Пронюку. І я дуже тішуся за той період, бо я тоді для себе отримав дуже багато уроків в своєму політичному житті. Зараз треба не про це говорити.
- Деякі політики вже заявляють про свою участь в виборах до ВР – зокрема Олександр Сич… От ви можете заявити чи будете ви йти на вибори по якомусь мажоритарному округу?
- Знаєте, я не хочу когось ображати. Я буду говорити про себе. Перше, той політик, який відмовляється від боротьби напередодні великої битви виглядає смішним, і той політик, який ще задовго до битви заявляє, як він буде битися, також інколи виглядає смішним.
- То по вашому Сич виглядає смішним?
- Я говорю тільки про себе, про своє розуміння. Не спішімо! Що – завтра висунення? Що, сьогодні для виборця цікаво чи буде йти «Микола, Олександр, Роман» на вибори?
- Але хто перший заявив, то навколо того вже починає працювати суспільна думка, люди починають говорити про цього кандидата…
- Це є "політична інтрижка". При тому, що так як розвиваються події у державі, то може ще ТАКЕ статися у нас… Для прикладу – як переживе Україна, люди цю зиму. Яка буде ціна на газ. Це важливо.
Друге – бюджет. Ми не знаємо як виконується бюджет. Йде вже невтішна інформація про те, що вже штучно затримка виплати заробітної плати, а якщо і виплачують, то голу зарплату – без надбавок і так далі. Який буде бюджет наступного року? Інше – подивіться яка погода на вулиці.
Грудень, а на вулиці тепло, пів року не було дощів. Є інформація, що близько 60% озимих вже пропало… Це все дасть відбиток на наше повсякденне життя.
Я не хочу нагнітати, але на цьому фоні ще й два лідери в нас в тюрмі… Не обговорюємо зараз кандидатури Тимошенко і Луценка, але дуже значна частина суспільства зараз переконана, що «не ті мають сидіти»…
- А що саме може статися, революція, вибори відмінять?
- Може статися будь що – від «хаосу і анархії» і до «диктатури». А хто ще за три місяці до подій в Єгипті, в Лівії міг передбачити, що там станеться? Там влада також була «сильна як ніколи».
Відомо, що Ленін за кілька днів до революції в Росії в Німеччині заявив, що революції чекати ще довго… А потім «прозрів» разом зі всіма: «вчора було зашвидко – завтра буде пізно»… Ніхто не може спрогнозувати.
І на цьому фоні влада, я думаю несвідомо, робить дурниці. Вони так звикли, що все для них «якось минеться». Вони затискують пружину там, де політично не варто цього було б робити, закручувати гайки. І вони провокують суспільство до жорсткої відповіді. Суспільство нуртує. Є частна байдужих людей, а є й такі, які завжди всім не задоволені. І коли ця незадоволеність, що помітно зростає, потрапить на відповідне тло… Всі відчувають, що в суспільстві «щось не те»…
- Але є і думка про те, що будь-який бунт не приводить до кращого, а тільки до біди – саме така «бухгалтерія бунту» на виході. Ту ж Північну Африку візьмімо. Лівія до революції була успішною в плані споживання державою, на рівні Європи. А зараз там біда і розруха…
- Я це все говорю не з тим, що я тішуся, що «цій владі дадуть»… Це всіх зачепить. Я насправді боюся такого розвитку подій, бо коли десь проллється хоча б крапелька крові, то може буте страшне…
Революція 2004-го року мала єдиний центр, який впливав на події, зараз такого центру немає – і це може бути аргументом до хаосу.
Я був 22 листопада на Майдані на річницю революції. Коли з однієї сторони Калашніков зі своїми, а з іншої ми. І от люди виступали-виступали і раптом з натовпу крик «Йдемо на той бік!» Чого йти? Міліції там сотні, а нас кіолька сотень. З якими гаслами, що ми там будемо робити? Відповіді немає, але натовп має свою психологію, свої закони поведінки…
Тому повертаємося на початок – з чого ви почали: То зараз людей цікавить що, - прізвище кандидата в N-ному окрузі? Навряд чи.
Тому я не говорю ні «так», ні «ні». Всьому свій час. Я ніколи не хотів виглядати смішним.
- Щодо місцевого «Фронту Змін». Я так думаю, що в області є група людей, які вважають цей «проект» своїм. Колись їх серед інших учасників «кастингу» обрав Арсеній Яценюк. От зараз ви з’явилися. Як вас сприйняли «бувалі» фронтмени? Як опонента, конкурента? Чи є якесь протистояння – що, мовляв, ми тут вже все поділили між собою, а тепер Ткач ще щось тут захоче…
- Все те, що ви сказали – це передумови можливого конфлікту. Але конфлікту в цьому випадку, думаю, не передбачається. Я прийшов з певною метою. Я багато в своєму житті пережив, я маю певний досвід. Тих всіх, хто є в обласному «Фронті Змін», я вважаю найкращими. Щиро. Вони зібралися, об’єдналися.
Вони мають свій життєвий досвід. Багато з них мають дуже добрі здобутки в своїй попередній діяльності. І тут приходить Ткач. І цілком природнє запитання в них: «Ну і що? Ти є «невісткою», ти приходиш до нас». Тому, я ніколи не дозволю собі щось тут аналізувати і намагатися змінювати без взаємного розуміння. А коли настане період реальної роботи для партії – а це передвиборчий і виборчий період, тоді будемо спільно тягнути роботу. Я офіційно не є якимось куратором, чи якимось контролером. Зараз в нас, абсолютно щиро говорю, - є рівні ділові стосунки.
- В партії ваша робота все-таки спрямована на область, чи ширше – на якісь інші регіони України?
- Зараз я не можу дати відповіді на це питання, бо зараз якраз в партії йде процес такої структуризації і фрагментації, який, думаю, завершиться до кінця місяця.
Скажімо, позаминулого понеділка, на Михайла, я був в Одесі, де «Фронт Змін» проводив регіональну завершальну акцію в Одеській області «Україна проти Януковича». Завершальна загальнодержавна акція буде, до речі 3 грудня, в суботу, в Києві.
В Одесі я був приємно вражений. Я багато що бачив, але уявімо – Одеса, понеділок, 11-та година ранку, біля обласної державної адміністрації зібралися близько півтори тисячі чоловік. Це якраз той момент, коли в Одесі «Фронт Змін» зміг об’єднати опозиційні партії. Я бачив там своїх рухівців, представників «Батьківщини», ПРП, «За Україну!».
Для Одеси – це дуже багато.
Я не знаю чи зараз в політично активному Івано-Франківську вдалося б так все організувати. Тому, надія є…
- Є зараз такі думки, що от «Фронту Змін» дозволяють багато того, що «Батьківщині» забороняють. І в цьому контексті твердиться, що «Фронт Змін» якщо не проект влади, то має з нею якісь домовленості?
- Я розумію, що так хтось може казати. Але результатом є в політиці те, хто прийшов до влади. Як варіант – в результаті виборів. Тому давайте почекаємо.
- Кажуть ще, що Яценюку дозволили критикувати владу… і він критикує поки цей дозвіл діє?
- Я твердо кажу – це неправда, це якраз технологія влади, розпускати такі плітки. Яценюк є харизматичний лідер. І він буде йти до кінця. Можете не сумніватися. Що зараз говорити? Вибори все покажуть. Побачимо…
