Роми таємничий народ, про який ми знаємо багато і водночас нічого. Здебільшого наші знання про ромів ґрунтуються на стереотипах пов’язаних з ними: віщуни, гадання, конокради, прохачі, але все ж таки, що насправді ми про них знаємо?
Яке їхнє походження та які в них релігійні вірування? Роми — це етнонаціональна меншина, коріння якої сягає протоциган, які покинули у IV-V ст. західну частину індійського півострова, вирушивши у свою подорож світом.
Отож, роми — це назва групи народів, що відносяться до індоарійської етнічної групи. Простіше кажучи, роми — це прямі нащадки аріїв. Спочатку цигани осіли у східній частині Візантійської імперії та частині Ірану. Поступово цигани переміщуються на захід.
Перші європейські згадки про циган на території Європи датуються 1322 роком. Про це розповідають записки двох монахів-францисканців, які бачили на острові Кріт людей, що жили в шатрах і дотримувалися обрядів грецької православної церкви. В Греції, перед тим, як потрапити в інші країни Європи, вони отримали назву «аттіганос» («атсинганос»), що означає віщун.
Згодом роми розселяються по всій Європі.
Кочовий спосіб життя і контакти із різними народами вплинули на спосіб життя ромів. Тобто сформували їхню картину світу із віруваннями, обрядами та традиціями.
Це насторожувало європейські християнські народи, які вели осілий спосіб життя. Ромів навіть оголошували єретиками.
Особливістю релігійних поглядів ромів є їхнє уявлення про боротьбу між добрими та злими силами. Вона може закінчитися перемогою однієї з них, незалежно від бажання людини та її втручання в хід подій.
Саме така ідея закладена в зороастризмі. Вочевидь ця релігія вплинула під час їхнього перебування в Ірані. Але слід зауважити, що зороастризм не в чистому вигляді, а з домішками православ’я або католицизму.
Перші згадки про ромів в Україні з’являються на початку XV ст. На цей час вони складаються з одинадцяти етнічних груп: серви, келдераре, ловаре, кримці, сінті, унгріко, рома, словацькі цигани, расєйці, кишинівці, урсари. Але здавна вони поділяються на дві групи – осілих і кочівників.
Саме в кочових циган проявляється більш виражена язичницька релігійна свідомість. Скоріш за все це пов'язано з їхнім кочовим способом життя. В постійних переїздах вони залежні від природних умов, в яких перебувають, а також від різних небезпек на їхньому шляху. Отож, слід було задобрювати духів природи, використовуючи різні обряди.
У кочових ромів язичницький світогляд отримав вплив інших релігій зокрема і християнства. Вони вірили в існування Бога, диявола потойбічного життя душ і духів. Існує велике вшанування культу вогню, вважається, що пов'язані з ним сили природи оберігають сім'ю.
Широко використовуються талісмани та обереги, які повинні захищати від нещасть та хвороб, культ проклятих речей, численні ритуальні забобони — мехріме, вірування в щасливу й нещасливу руку, у пророчі сни.
Важливе місце серед релігійних вірувань займає культ берегині сім’ї, який представлений культом ікон і був одним із найважливіших оберегів. Цю ікону розміщували у кожному кочовому шатрі по лівій внутрішній стінці, і вірили, що вона захищала від хвороб та нещасть. Також існувала табірна ікона, яка належала всім, кожен табір мав свою ікону. Вона зберігалась у шатрі очільника табору.
Найважливіші події певного ромського роду відбувались біля цих ікон. З ними проводили безліч обрядів та ритуалів. Її берегинею завжди була найстаріша та наймудріша в таборі жінка.
Отож, релігійні вірування ромів мають коріння зороастризму та певних язичницьких вірувань, які поєднуються із християнством. Такий симбіоз спричинив довгу подорож цього народу Індії на захід.
Конфесійна приналежність зумовлюється місцем проживання. Наприклад, в Польщі роми — католики, в Україні —православні (Наддніпрянщина), греко-католики, католики (Закарпаття, Галичина) залежно від регіону, в Криму — мусульмани.
Звичайно, було б неправильно стверджувати, що роми сповідують зороастризм. Скоріш ідеї зороастризму, які проглядаються у звичаях, обрядах та традиціях, а формально вони християни або мусульмани залежно від країни проживання.
