Колись давно, коли я ще вчився в школі, колеги видумували причини не писати контрольні роботи. І були дуже креативними в видумуванні таких причин.
Щоб не писати їх потрібно було:
А) банально прогуляти урок (але це не завжди було безпечно),
Б) довести вчителю, що ти фізично не можеш писати. Ніяк. Дуже хотів би, але не можеш…
Другий спосіб злиняти з контрольної можна було викликати так:
1) шестигранним олівцем прокатати туди-сюди по суставу правої кисті. П’ять хвилин такого катання викликало через годину шаленого виду набряк суставу.
2) Через мокру марлю побити той самий сустав правої руки звичайною столовою ложкою. Результат – трохи менший набряк, але шокуючий синяк на половину передпліччя. Без крові і болю.
Далі – «упаковка»: бинтування правої руки по лікоть (але, обов’язково, щоб було видно синяки і набряки). І ти сидиш і знущально споглядаєш друзів, які паряться над контрольними задачками…
Я цим прийомом не користувався, контрольні писав без проблем – це просто спосіб:)). Ним користувалися друзі.
Чого це я про синяки? Та просто так… Тема синяків сьогодні актуальна. Вся Європа про синяки говорить.
І наостанок, щоби хтось тут щось не подумав – я вже за те, щоб Юлію Тимошенко відпустили з тюрми. Бо "судді (зрештою) хто"?
