В освітньому серіалі є 11 епізодів, де розглядають основи коректного, етичного та емпатичного спілкування з українськими ветеранами та ветеранками в різних ситуаціях.
Про це розповіли в Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, пише Фіртка.
Освітній серіал створили за ініціативи Мінцифри у межах комунікаційної кампанії "Ти як?" Всеукраїнської програми ментального здоров’я — ініціативи першої леді Олени Зеленської, за підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я КМУ, ГО "Безбар’єрність" та компанії Visa — учасниці спільноти "Бізнес без бар’єрів", для платформи "Дія.Освіта".
У серіалі порушують важливе питання правильної підтримки ветеранів і ветеранок та сприяння їхній інтеграції в суспільство.
Війна відклала відбиток на кожного. Що таке бойовий досвід та як вирізняти серед інших?
Уже в першій серії серіалу фахівці розповідають про те, що після повернення з фронту військові можуть відчувати дезорієнтацію чи дискомфорт.
"Перше, що мене так торкало: якось багато цивільних взагалі не усвідомлюють що таке війна і який їм внесок треба робити.
Чи то ставати військовими або думати про те, як кожен твій день повинен наближати перемогу — каже Дмитро Кулібаба, військовослужбовець 114 бригади ТРО.
Це зумовлено тим фактом, що на війні немає "майбутнього", на службі потрібно діяти чітко й по статуту — твоя доля тут залежить лише від командира та обставин.
"Близьким захисника варто зрозуміти що таке реадаптація, які потреби виникають в нього та скільки це триває.
Зазвичай це дуже короткий проміжок часу, коли військовий повинен задовольнити свої базові потреби — сон, їжа, спокій, безпека.
У такий період ветерану чи ветеранці потрібно дати спокій: не пропонувати зайвих послуг, не турбувати запитаннями чи надмірною увагою.
У цей час їх можуть дратувати багато зовнішніх факторів — надмірна бюрократія, усміхнені обличчя, черги чи звичайна побутова нечемність, усе це може стати тригером", — каже Оксана Коляда, полковник запасу, ветеранка.
Довідка: тригер — подія, що викликає у людини раптове повторне переживання психологічної травми; сама по собі вона може не бути страшною або травматичною.
Що може зробити родина для військового/військової?
Фахівці вказують, що всіх тригерів, на жаль, уникнути не вдасться.
"Точно, що не можна "рятувати" свого рідного, якщо, до прикладу, вам здається, що він спить більше, ніж є нормальним.
Не потрібно також розпитувати, що з ним трапилось на війні. Але треба розуміти, що вам не уникнути розмов про війну.
Не потрібно намагатися навантажити ветеранів купою всіляких справ — роботою, бізнесом, будь-якою активністю", — застерігає Оксана Коляда.
Рідним ветеранів радять приймати військових такими, якими вони є, з їх поглядами та переконаннями, бо після того, що вони побачили на передовій, вони могли дуже змінитися.
"Мій чоловік дуже любить свою машину, обожнює ремонтувати автомобілі.
Коли він отримав поранення і потрапив додому, то, як тільки зміг ходити, сказав мені: "Не ображайся, але можна я побуду зі своїм автомобілем?"", — розповідає Тетяна Пономарь, дружина ветерана.
Ще один ветеран, Олег Андрієнко, має ампутацію ноги. Йому для реадаптації теж допомогло улюблене заняття:
"Навчився їхати на велосипеді, воджу також машину на механіці. Труднощів нема, поки спокійно їжджу", — каже чоловік.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Мобілізація по-новому: прикарпатцям розповіли про головні зміни, які пропонує влада
