Пол Даньєрі: «Внутрішня міграція допомогла би порозумітись Сходу та Заходу України»

Після розвалу СРСР Даньєрі працював у Львові за програмою академічних обмінів. У Львівському університеті він протягом 1993-1994-го років займався дослідницькою роботою. Даньєрі є автором праць з політичної історії України, досліджує міжнародну та внутрішню політику СРСР та Німеччини. Працював в Росії, Киргизстані та Азербайджані. З 2004-го року Пол Данієрі є деканом Коледжу вільних мистецтв та науки в Університеті Флориди.

Г.А.: Чи були в самій появі України як незалежної держави якісь особливі умови, що зумовили відмінність її подальшого розвитку від  шляху, яким пішли такі колишні радянські республіки як Литва, Латвія, або ж – в останній час – Грузія?

П.Д.: Не впевнений, чи саме це є вирішальним фактором, який зумовив подальший розвиток України, але варто зазначити, що та потужна група українських націоналістів, які з кінця 80-х років і до 91-го року активно виступали за незалежність, – складала меншість в тодішній УРСР.

На мою думку, більшості українців не прагнули незалежності, ті ж, які її прагнули, мали не меті щось на кшталт більшої автономії у складі більшого наддержавного утворення, того ж СРСР. Тому незалежність стала сюрпризом для дуже багатьох людей в Україні, навіть для тих, хто за неї голосував. Україна стала незалежною зненацька і було просто незрозуміло, що це значить, як бути далі.

Ситуація в Прибалтійських державах була зовсім іншою – там всі прагнули незалежності. Звісно були виключення – російські меншини, але взагалі прагнення до незалежності у Прибалтійських республіках об’єднувало більшість; воно мало значну історію і спиралось на чітке розуміння того, що її метою є повна незалежність від СРСР та суверенітет на міжнародній арені.



Г.А.: У чому полягає різниця між баченням України, української ідентичності, яке має українська діаспора (особливо представники хвиль еміграції, що передували незалежності) та сучасні українці?

П.Д.: Українська діаспора була носієм та виразником ідей українського націоналізму, прагнення до незалежності, важливості української мови в той час, коли всі ці ідеї були під забороною в Україні.

Матеріальна та інтелектуальна підтримка з боку діаспори відіграла значну роль в підтримці прагнення до незалежності всередині самої України. Особливо наприкінці 80-х, коли стало можливим відновлення публічного руху за незалежність.  

Водночас після 1991-го року стало зрозуміло, що між позицією значної частини діаспори щодо політики, мови та ін. та панівними настроями в українському політичному просторі є значні розбіжності.



Г.А.: Чи існує ймовірність того, що образ української держави, української ідентичності, який має діаспора, та відповідні моделі, які є всередині України, досягнуть спільного знаменника?

П.Д.: Я провів чимало часу у Львові – це той регіон України, звідки походить значна частина української діаспори. Водночас саме тут зв’язки з діаспорою найсильніші. Тож можна говорити про те, що значна частина України має те ж бачення державності та ідентичності, які має діаспора. Йдеться, зокрема, про такі питання, як мова та історія, хоча в питаннях економічної політики бачення діаспори все ж відмінне.

Водночас значна частина східної України не поділяє позицій західної України та діаспори.

Тож питання не в тому, що всередині України немає підтримки ідеям та цінностям діаспори. Просто в діаспорі є консенсус з приводу цих важливих питань, натомість Україна сильно поділена в ставленні до цих питань різних регіонів країни.


Г.А.: Якою є ймовірність того, що регіоналізацію всередині України буде подолано? Чи можлива така ідея нації, яка б відповідала прагненням усіх українців?

П.Д.: Не думаю, що це може статись швидко. Регіоналізація - це загальносвітове явище. Подивімося на США. Відмінності між півднем та північчю, які виникли 100-150 років тому, досі існують. Культура та політика на півдні та півночі США дуже відмінні.

В Америці існує так званий поділ штатів на червоні та блакиті – відповідно до того, яку з партій (республіканців, чи демократів) підтримують мешканці цих штатів. Тож ці речі не минають швидко.

Інший приклад – це Англія та Шотландія. Культурні та політичні відмінності зберігаються і навіть посилюються, незважаючи на сотні років спроб інтеграції та гомогенізації з боку Лондона.

Тож для України питання полягає в тому, які сили можуть протистояти регіоналізації. Це передусім внутрішня міграція, тобто щоб українці зі сходу переїздили до західної України і навпаки. Мені здається, цей процес в Україні відбувається дуже мляво.

З часом питання політики також в меншій мірі визначатимуться протистоянням між заходом та сходом країни. Втім, на мою думку, це також відбудеться не скоро.

Українська політика визначається не ідеологічним протистоянням а боротьбою за владу, за контроль над економікою – це також, до певної міри, стирає регіональні відмінності.

Г.А.: Чи можливо прогнозувати розвиток ситуації в Україні на наступні 10 років? Які тенденції ви бачите всередині України?

П.Д.: Це дуже складно. Всі, хто досі робив спроби спрогнозувати розвиток України, зазнавали невдачі.

Після 2004-го року багато хто вважав, що Україна зробила вибір на користь демократії та Заходу. Але все виявилось інакше. Це примушує задуматись, чому Україна зберігає тенденцію руху до напівавторитарної (або ж гібридної) моделі держави - і коли хтось намагається спрямувати її у правильному напрямку, і в ситуації, коли Кучма вів країну до відверто авторитарного режиму.

Я прогнозую, що протягом наступних 10-ти років ми бачитимемо в Україні ті ж суперечки та протистояння, свідками яких ми були в попередні 10-ть років.

Боротьба буде точитись за контроль над політичними та економічними ресурсами. Надалі в центрі суперечок будуть стосунки з Росією та Заходом. Не зрозуміло звідки може прийти поштовх до фундаментальних змін в наступні 10 років. Тому, на мою думку, зміни будуть поступовими та еволюційними. Водночас напрямок руху України важко визначити.

Г.А.: Чи бачите ви передумови до соціальних заворушень в Україні?

П.Д.: Це дуже малоймовірно. Але – нагадаю,  що і в 2004-му році мало хто очікував, що результати виборів призведуть до вуличних протестів. Але все ж, я думаю, що люди навряд чи можуть вийти на вулиці саме тому, що Помаранчева революція зазнала невдачі, а ті, кого вона привела до влади дискредитувати себе.  

Вуличні протести можливі хіба що в ситуації, якщо уряд стане більш авторитарним та репресивним. Це мені здається малоймовірним, бо це означало би, що минулі помилки нічому не навчили владу.

І все ж, не треба відкидати і такий варіант. Прогнози щодо України рідко справджуються. Багато хто був впевнений, що Україна не стане незалежною і лишатиметься таким собі «меншим братом» Росії. Тож усталення України в перші 6 років її існування як незалежної держави – дуже значне досягнення, про яке не можна забувати. Незалежної України не хотіла не лише Росія. В перші роки незалежності США теж не надто тішились появою цієї країни

 

Голос Америки


24.07.2011 1136 0
Коментарі (0)

15.08.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого захисника Богдана Микицей розповіла журналістці Фіртки, яким був її чоловік — удома, серед близьких та на фронті.   

391
10.08.2025
Олександр Мізін

Схеми з державною землею в Івано-Франківській та Львівській областях викривають системні зловживання: розкрадання коштів на врожаю, рейдерство, незаконна приватизація.

857
07.08.2025
Лука Головенський

Про історію блаженної Едігни нам вперше в інтерв’ю розповів отець Володимир Війтович, настоятель головного Храму УГКЦ в Мюнхені.

1935
06.08.2025

Фіртка зібрала офіційну статистику щодо внутрішньо переміщених осіб в Івано-Франківській області. За цими цифрами — реальні життя людей, зі своїми радощами та бідами, які прагнуть гідного майбутнього попри всі виклики.

5870
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

4061 20
28.07.2025
Павло Мінка

Фіртка розповідає, як незаконні заправки та контрафактне виробництво пального загрожують економіці й безпеці регіону.  

2226

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

354

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

408

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

1072 1

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

636
11.08.2025

На Прикарпатті аграрії вже зібрали третину врожаю зернових та зернобобових.  

383
05.08.2025

В Івано-Франківській громаді розпочали збір врожаю на землях комунального підприємства.  

509
03.08.2025

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

561
11.08.2025

Нічні чування відбудуться з 12 на 13 серпня в Погінському монастирі, що на Івано-Франківщині.  

700
06.08.2025

У день Преображення Господнього, 6 серпня, в івано-франківських храмах традиційно відбулося освячення плодів та кошиків із дарами врожаю.  

803
01.08.2025

На вихідних, 2-3 серпня, відбудеться XIII Всеукраїнська Патріарша проща до Крилоса.  

452
28.07.2025

У селищі Делятин на Івано-Франківщині відбулася знакова для громади подія — освячення храму Всіх Святих Українського Народу.  

959
05.08.2025

Журналістка Фіртки поспілкувалася з учасниками івано-франківського гурту LaBlur, які розповіли, як зароджувався їхній колектив, чому музика — це їхній порятунок та як вони поєднують творчість із благодійністю.  

782
07.08.2025

Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV.  

504
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

590
02.08.2025

Президент США Дональд Трамп заявив про кількість втрат росіян у 2025 році.  

612
25.07.2025

263 народні депутати підтримали законопроєкт, зокрема — дев’ятеро з Івано-Франківщини. Хто і як голосував, і якою була їхня реакція згодом — розповідає Фіртка.

2203 1