Минулотижневий візит в Івано-Франківськ експерта Інститут Політичної Освіти, лауреата міжнародної премії за внесок у розвиток демократії від National Democratic Institute(США), екс-голови ВМГО "Фундація регіональних ініціатив" Олександар Солонтая залишив чимало вражень. Лекція про те, коли ж дочекаємося такої обіцяної децентраліазції, як боротися із корупцією і що, насправді, залежить від кожного із нас, зібрала чималу кількість мислячих франківців.
"Фіртка" і собі поговорила з експертом про те, що зараз насправді відбувається в українській політиці і куди ми рухаємося, а ще поцікавилася думкою фахівця стосовно врегулювання ситуації на Донбасі і чи не чекає Україну чергова революція...
Олександре, що зараз відбувається із процесом децентралізації в Україні?
- В Україні буде децентралізація. Тобто люди у місті обиратимуть начальника міліції самостійно, а не призначатимуть його зверху, як є зараз. Люди нестимуть відповідальність, за те, кого вони обрали. Батьки обиратимуть директора школи з числа педагогів, які отримають право балотуватися на цю посаду. І так само нестимуть відповідальність за вибір, матимуть можливість впливати на усе, що відбувається у школі. Так само буде в інших сферах, наприклад в ремонті доріг в автомобілістів. І найголовніше громадяни побачать усі рахунки, усі фінанси, за які працюють бюджетні установи і матимуть змогу впливати на кошториси цих установ, розумітимуть куди йдуть наші податки. На усе будуть чіткі звіти. І ще багато буде зроблено для того, щоб люди зрозуміли, що вони – джерело влади і вони головні. Набагато легше людям буде брати участь у роботі місцевого самоврядування, а влада стане більш підконтрольна і підзвітна. Ось такий план децентралізації. Про сумне: коли це буде – ніхто не знає, тому що люди на даний момент дуже мало цього вимагають.
Що потрібно робити, щоб дійти до цього?
- Люди повинні цього хотіти. В Україні зараз складається унікальна ситуація – є вже велика кількість людей, яка хоче, щоб владу передали людям, але разом із тим, є велика кількість людей, яка хоче, щоб усе залишилось без змін – вони їх просто бояться. І при цьому влада у Києві не поспішає ділитися повноваженнями з народом. Це для них болісно. І тому децентралізація виходить дуже повільною. Вона йде, але вона повзуча. Я її так і називаю – повзуча.
При децентралізації не буде РДА, люди вирішуватимуть свої питання самі у райвиконкомах. Президент не матиме повноважень на призначення керівників на місцях. Вже зараз це є неприроднім, але держава повільно прощається із архаїзмами часів СРСР, а люди повільно переймають ці функції. Тому процес і затягується. А ще є проблема змін до Конституції, які також полягають в посиленні контролю за місцевою владою. Адже коли на місцях буде більше повноважень, то ще більше розквітне корупція. І щоб цього не сталося потрібно посилити державний контроль і відповідальність місцевої влади, а людям дати механізми громадського контролю. Це ціла система.
Це все виглядає поки що дуже умовно. Видається, що люди ще не готові до цього…
- Люди не були готові і до незалежності, але маємо незалежну Україну. Так люди не готові до справжнього самоврядування. І це факт. Але набагато краще буде жити із своїми можливостями, правами і своєю відповідальність, аніж повертатися назад до централізованої системи, яка вже показала свою неефективність. Централізація здатна лише зібрати в Київ всі корупційні потоки, але не здатна перетворити життя на краще на місцях, там де живуть десятки мільйонів.
Як побороти корупцію на місцях? Що потрібно робити?
- Механізми боротьби із корупцією розширяються. Але потрібно почати ними користуватися, а також впорядковувати наше життя. Бо дуже часто джерелом корупції є невпорядковані відносини на місцях. Люди мають навчитися жити за законом, дотримуватися закону і вимагати від інших виконання закону. Це повинно стати елементом нашої культури. У нас немає іншого способу, аніж ми будемо контролювати один одного і наглядати один за одним. Якщо ми цього робити не будемо, то ми не громада і ми не відчуваємо спільності.
Наприклад, у Кам’янці-Подільському депутати вивісили на сайт прізвища та імені усіх помічників депутатів. У Дебальцевому, яке зараз у всіх на слуху, депутати міської ради виставляють на сайт стенограми засідань та їх аудіозаписи. У Миколаєві вони показують увесь хід документації – коли документ прийнятий, коли він вивішений на сайт, а це дозволяє побачити прозорість і дотримання процедури. Деснянська районна рада в Чернігові почала вивішувати протоколи засідань свого виконавчого комітету. Дніпропетровськ почав викладати кошториси. Тобто, в Україні є багато прикладів того, яким чином можна посилити вплив громади, тобто зменшити вплив корупції.
Львівська обласна рада почала показувати переписку депутатів – у такий спосіб можна побачити чи вони лобіюють виключно свої інтереси чи таки виконують покладені на них громадою завдання. Тобто, є дуже багато механізмів, за допомогою яких можна посилити контроль і відновити права людей на місцях.
Наскільки мені відомо, зараз в Івано-Франківську взялися вносити поправки до статуту громади, щоб збільшити права людей, полегшити процедуру місцевої ініціативи для вирішення місцевих питань. Це якраз ті механізми, за якими мають рухатися усі органи місцевого самоврядування. Але хто є замовником цього? Громада! Конкретні люди, які живуть у громаді, повинні хотіти отримувати ці права, добиватися, щоб вони з’являлися і потім ними користуватися. Тоді у нас буде реально живе самоврядування. Цей процес хоч і повільно, але іде. Зараз збільшується кількість громадських організацій, кількість ініціатив, вибух активності волонтерства. Все це ознаки того, що наше суспільство змінюється. Люди з байдужих стають активнішими, починають задавати запитання і діють. Власне, це те громадянське суспільство, до якого ми повільно йдемо.
Як тоді відрізнити громадську організацію, яка дійсно представляє інтереси людей, від організації, яка утворилася виключно для лобіювання інтересів окремих її спонсорів, чи то власників?
- Виключно за звітами про діяльність. Ми усі маємо навчитися споживати звіти і цікавитися тим, що громадська організація робила раніше. Тоді можна буде оцінити, що вона робитиме далі. Тобто, чи ця організація паразитує на громадській діяльності, бо декілька людей схопилися за тему і придумали як на цьому можна заробляти, чи це справжня організація, яка робить корисні справи для суспільства.
Як оцінюєте створення Антикорупційного бюро в Україні?
- Думаю, що створення Антикорупційного бюро – це добрий знак. Завдання цього бюро боротися з корупцією на верхах. Але ніхто у цьому бюро не зможе подолати корупцію, яка є внизу. Це питання нашої відповідальності. Тільки ми на низах можемо почати долати корупцію і використовувати ті засоби, які у нас вже з’явилися.
Але у багатьох випадках громада не знає, що робити. Тому я і займаюся політичною освітою, бо вважаю, що люди мають знати як впливати цивілізованими способами, а не тільки палити шини, влаштовувати революції, повстання і захоплювати будівлі.
Восени вибори до місцевих рад. Як вони мають відбуватися?
- В коаліційній угоді написано, що 25 жовтня вибори мерів пройдуть у два тури, а у міські та обласні ради вибиратимуть за відкритими списками. У відкриті списки на місцевих виборах щось мені не дуже віриться, бо навіть самі народні депутати толком не знають цього механізму та як його втілити. А ось стосовно проведення виборів міських голів у два тури – то із цим цілковито погоджуюся, це давно на часі. Таким чином ми отримаємо більш якісну місцеву владу.
Чого очікувати від Мінських переговорів і як далі розвиватимуться події на сході країни?
- Думаю, що Путін і Кремль так довго затягували підписання, бо сподівалися отримати звістку про взяття військами в облогу Дебальцевого і таким чином виставити ультиматум під час переговорів. Але цього не вийшло. Тому і підписали те, що вже раніше підписувалося у Мінську. Але Путін сподівався, що до неділі він таки візьме українські війська у котел і знову ставитиме шантажні вимоги. А з військом зробить те, що було під Іловайськом - нанесе психологічний удар по суспільству, щоб ми засумнівалися у спроможності нашої держави організувати оборону країни та безпеку громадян. Цього хоче досягти Путін, щоб домогтися в майбутньому розвалу нашої країни.
Тому наша влада має докласти усіх зусиль, щоб не повторити в Дебальцево Іловайський котел. І з 15 лютого (час вступу в силу переговорів) не варто мати жодних ілюзій, що в найближчий час прийдеться відновлювати Донбас чи проводити там місцеві вибори. Це неможливо. Не варто втрачати час на реформування місцевого самоврядування на Донбасі, а слід приступати до реформ у вільній Україні. Донбас має бути в цьому плані в другу чергу, тільки після звільнення. А от у вільних регіонах потрібно показувати людям, що їхній вплив зріс, що цінності, за які вони стояли на майдані, знаходять практичну реалізацію.
Яка тоді подальша доля Донбасу?
- В найближчий час ми Донбас і Крим не повернемо. Принаймні до того часу, допоки рівень життя в Росії для рядового громадянина залишається кращим, ніж в Україні, немає жодних шансів повернути окуповані території, захоплені заможнішою за нас імперією. Тому що люди там мислять прагматично. Вони хочуть, щоб не було війни, було що їсти, мінімум відповідальності і максимум благополуччя. «Шаровий» добробут їм може дати Росія. У плані добробуту в Україні наразі рівень життя нижчий. Тому змінити симпатії населення і Донбасу і Криму можна буде тільки тоді, коли буде навпаки.
Як оцінюєте дії держави по відношенню до людей, що закликали до відмови від мобілізації. Приклад Руслана Коцаби і його 60 днів у СІЗО на час слідства. Чи це не підриває статус України як правової держави у світі?
- Я теж закликаю до відмови від мобілізації. То що ж мене, також тепер посади? На скільки мені відомо, СБУ висунуло інше звинувачення Руслану, а саме зв'язки з ФСБ. Треба чесно розібратися. Щодо моєї позиції, то я звісно не закликаю порушувати законів, але вважаю неправильним відновлення призову, а також мобілізацію цивільних на фронт. Нам потрібна професійна армія, слід добре оплачувати цю роботу, на службу потрібно брати людей, які йдуть добровільно, які мають досвід, які хочуть стати професіоналами. Кілька десятків тисяч профі воюватимуть краще, ніж кілька сотень тисяч гарматного м'яса. Силовиків слід забезпечувати сучасною технікою та матеріальними ресурсами, тоді переможемо. Не варто копіювати радянські методи та російську систему, де людське життя не має значення. В тилу люди можуть для армії зробити та заробити більше, ніж коли їх відривають і кидають в м'ясорубку. Радянську призовну армію слід замінити сучасною мобільною, яка складається з профі. А то дивно виходить: ми маємо сотні тисяч людей в МВС, прокуратурі, СБУ, прикордонниках, тилах армії тощо, притому держава не може їх нормально забезпечити, але мобілізує ще додаткових людей. Де логіка?
Чи у правильному напрямку сьогодні йде процес люстрації?
- Ні. Люструвати потрібно всіх агентів спецслужб, команду Януковича, представників режиму та корупціонерів. Величезна помилка - дозволяти таким людям балотуватися та займати посади. Вони за вкрадені гроші купляють вибори, в результаті очищення не відбувається. Запрошую познайомитися з люстрацією, яка запроваджена в Силі Людей ще в 2013-ому році. От це на мою думку правильний підхід.
Чому міжнародна світова спільнота осторонь подій в Україні і тільки "висловлює занепокоєння і співчуття"?
- Це міф. Чим більше світ дізнається про те, що відбувається в Криму та на Донбасі, то тим більше він на нашій стороні. Якби світ нас не підтримував, російські війська вже були б на Західній Україні, а Київ нагадував би сучасний Донецьк. Тільки готовність наших людей до спротиву та світова підтримка зупинила Кремль. Він вирішив почекати, коли світ втомиться від України та громадяни не захочуть захищати режим. І Путін помилився, адже наші люди воюють не за Порошенка, Яценюка, Турчинова. Українці ведуть війну за справжню незалежність України.
Ще напередодні виборів ви говорили, що у парламент має прийти нова кров. У протилежному випадку – чергова революція. Нам варто очікувати цієї революції?
- У парламент прийшла нова кров. Цієї нової крові з запасом вистачить на один рік, тобто до кінця 2015 року революційних потрясінь і перезагрузок парламенту не буде. Кров змішається вже під кінець цього року. І суспільство вже на початку 2016 знову повернеться до думки, що хоче нову кров. Але воно має бути готове не тільки хотіти, але й пропонувати цю кров – підготовлених політиків, з якими будуть асоціювати не тільки свіжу кров, але й нову якість. Потрібно цей рік готувати відповідну зміну, щоб було на кого замінити неефективних політиків.
Якою Ви бачите Україну в майбутньому?
- Ставлю перед собою завдання домогтися перетворення України в правову державу. Мабуть це не тема цього інтерв'ю, але для мене принципово в результаті всієї нашої роботи перетворити Україну в країну, де діють закони. Подолання цієї проблеми наблизить нас до європейського життя та добробуту.
Розмовляла Марія Лутчин
