Болехівщина попрощалася з командиром штурмової бригади Святославом Кондратом.
Про це повідомила Болехівська міська рада, передає Фіртка.
Про таких, як Святослав, кажуть: «Цвіт нації», «патріотична еліта». Він був відданим у своєму служінні українській справі. Він обрав шлях борця, і був таким у всьому.
"Всього 25... Надзвичайно світла, щира, добра людина з великим серцем. Святослав мав багато друзів, був щирий і справедливий, цінував порядність у людях.Завжди готовий допомогти, підставити плече, подати руку. Любив подорожувати, мав багато планів на майбутнє. Та не судилося... Кривава та жорстока війна навіки зарахувала його до Небесного війська.Земне життя Святослава завершилося у запеклому бою на Південному фронті 20 червня 2023 року. Він боровся із ворогом до останнього подиху, з глибокою та непохитною вірою в Бога і в Батьківщину", — йдеться у повідомленні.
На подвір’ї біля домівки Святослава було велелюдно. Здавалося попрощатися, віддати шану, поклін і безмежну вдячність воїну та провести його до місця останнього спочинку прийшли майже всі жителі його рідного міста, сусідніх та довколишніх сіл. Зійшлися рідні, друзі, однокласники, знайомі, представники влади. Приїхали побратими зі зброєю в руках. Прийшли ті, хто любив його і кого любив він. Прийшли ті, хто підтримував у важкі хвилини, хто йшов по життю поруч, хто вірив, що він повернеться з цієї клятої війни живим.
.jpg)
На його домовині — Державний прапор — символ нескореності нашої нації, символ держави, за яку віддав життя Герой, та стяги бойових підрозділів, у яких служив — символ його причетності до наближення великої Перемоги над московськими окупантами.
Провести чин поховання з’їхалися священники з Болехівського та Долинського деканатів ПЦУ і УГКЦ. Поминальну панахиду відслужили біля рідного дому. Прощальне проникливе слово біля труни з тілом Святослава виголосив настоятель храму Святої Великомучениці Параскеви отець Василь Дзяйло.
"Саме у момент смерті тої чи іншої людини про неї відкривається уся істина. Адже саме у момент смерті Ісуса Христа світ пізнав ким він є. Саме у момент смерті на хресті відбулося об’явлення Бога. Сьогодні біля домовини Святослава Бог хоче об’явити усім нам присутнім істину про Святослава... Його життєвий шлях короткий, але такий наповнений.Його життєве гасло: «Завжди іти за справедливістю. Не шкодувати себе і не щадити ворога!». Ще перед повномасштабною війною Святослав неодноразово казав: «Якби я мав вибір між сім’єю, родиною, простим людським життям і щастям та боротьбою за Україну і смертю, я б обрав друге». Таким був наш Святослав».
Від імені усіх присутніх священник поклонився болехівському краю, який подарував Збройним Силам Воїна, і батькам, які виховали справжнього Героя, вірного та мужнього сина своєї країни, який так хоробро боровся і загинув за Україну.
Молитву священники звершили у храмі Святої Великомучениці Параскеви УГКЦ на чолі з деканом митрофорним протоієреєм о. Дмитром Павликом.
До місця вічного спочинку земляки проводжали воїна у скорботі та з щирою молитвою. Похоронна процесія, що розтягнулася на кількасот метрів, йшла у невимовній тузі під звуки духового оркестру.
Багато добрих слів на адресу загиблого Святослава лунало сьогодні, багато сліз виплакали його батьки, численні друзі та родина…
"Вірний, надійний, товариський, справжній життєлюб — таким назавжди запам’ятають хлопця не лише болехівчани, а й бойові побратими, які численно з’їхалися з найгарячіших точок фронту.Святослав був Лицарем. Лицар на війні — це той, хто йде перший у бій, той, хто може повести людей у бій, той, хто у важкі хвилини бою може прийняти виважене рішення. Святослав таким був, — наголосив у прощальній промові представник батальйону «Карпатська Січ».У мирному житті Лицар – це той, хто може підтримати тебе у будь-якій ситуації, той, який знаходив вихід навіть у безвиході. Святослав ніколи не шукав легких шляхів. Він завжди обирав найшляхетнішу і найдостойнішу дорогу. Саме тому, як тільки йому виповнилося 18 років, він відправився на Схід, у найгарячішу точку того часу — селище Широкине".
У новій фазі війни, коли тисячі українців рухалися в сторону Європи, Святослав повернувся в Україну. 26 лютого він уже воював за столицю нашої країни. Після звільнення Києва його бойовий шлях продовжився на Херсонщині, аж до його звільнення. Відтак була Харківщина, Бахмут. Коли розпочався один з вирішальних етапів війни — контрнаступ Збройних Сил України — Святослав вибрав для себе найважчу нішу у ролі командира штурмової групи. Під час одного зі штурмів Святослав загинув, прикриваючи своїх побратимів.
На завершення промови військовий звернувся до бойових побратимів із закликом помститися ворогові за вбивство вірного сина України: «Ми повинні мстити за Святослава, ми повинні воювати за Україну до того часу, доки не буде знищено останнього нашого ворога…»
Спогадами про Святослава поділився зі скорботною громадою представник 78-го полку спеціального призначення «Герць» Збройних Сил України, у якому ніс службу наш захисник:
«За короткий час служби у нашому полку Святослав на позовний «Кишка» проявив себе як справжній лідер, як вірний, добрий, світлий побратим, якого поважали усі. З перших днів бійці довірилися йому та були готові йти за ним. Вивчаючи історію його життя, стало зрозуміло, що він був великою Людиною, гідним Українцем протягом всього життя.Його життєвий шлях це показує. Він вмів заряджати людей, вести їх за собою. Так і в його останньому бою. Бійці пішли за ним. Святослав разом з побратимом «Кіпішом», обоє сержанти, повели за собою людей на бій і у найзапекліший момент дали можливість своїм відійти, прикриваючи цей відхід.Вони загинули смертю хоробрих, смертю Героїв. І саме завдяки таким, як вони, ми маємо приклади для наслідування, ми маємо ті приклади, які назавжди закарбуються у нашій пам’яті, які назавжди будуть у нашому строю».
Щоб провести Героя з почестями представники полку «Герць» виконали ритуал підрозділу, з яким хлопці приймають присягу, йдуть у бій і покидають земне життя, — зачитали молитву полку.
Представники організацій вручили батькам загиблого прапори спільнот, які Святослав завжди з гідністю носив із собою. Схиливши коліно, під урочисте звучання Державного Гімну, військові вручили матері загиблого Державний Прапор України.
На честь, шану і вічну пам’ять про славного воїна Святослава Кондрата гучно пролунали останні постріли.
Редакція Фіртки висловлює щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу непоправної втрати. Світла пам'ять Героям України!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Війна: як пережити смерть рідних
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
Пошуки зниклих безвісти українських бійців: що варто знати прикарпатцям, аби не нашкодити
