Нещодавно вся Україна переймалася за долю волонтерки та парамедика Юлії Паєвської (Тайри) яка потрапила в полон до росіян.
Після звільнення з полону, Тайра прийняла таїнство Хрещення в Михайлівському Золотоверхому монастирі. Духовні пошуки на війні не тільки не припиняються й навпаки загострюються.
Перебування на війні загострює почуття віри, розставляє акценти на важливому і другорядному, показує скороминучість земного буття і близькість смерті, наскільки речі, які нас оточують і до яких ми звикли і вважаємо незамінними насправді є другорядними і неважливими. На війні загострюється нюх до фальші та брехні, там немає атеїстів. В окопах всі моляться.
Очевидно що воїн біжить на поле бою під кулі не «за Президента» чи державу, а за свого побратима. Ось тут і згадуються євангельські рядки «Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх… (Іоана 15:13).
У кожного свій шлях до Бога через страх біль втрати, хворобу, війну, але рано чи пізно ми до Нього приходимо і, мабуть, жахи війни це те місце, де ми відчуваємо Бога найближче. Мабуть, стільки чудес відбуваються на полі бою не відбуваються у мирному житті.
Капелани і воїни неодноразово засвідчували, що траплялися випадки, де раціонально неможливо пояснити, логічно все йшло до їхньої загибелі, але проведена спільна ранкова молитва з капеланом посприяла до того, що вони залишились живі.
Також ми зустрічаємо багато свідчень як того чи іншого воїна куля застрягала у Святому Писанні або молитовнику (в маленькому форматі), який він носив у нагрудній кишені - як в Голлівуді, тільки це в реальному житті.
Дивлячись на такі ірраціональні речі, які не можна пояснити словами, і відчуваєш прямий вплив Божий на події, речі та життя, коли взагалі кожен день дивишся смерті в очі та балансуєш між життям і смертю, твоя віра або міцніє або ти навертаєшся і приймаєш Бога.
