"Моя родина у росії підтримує війну". Історія росіянки, яка втекла на Івано-Франківщину

Свою історію та про взаємини з родиною з Росії жінка розповіла Суспільному

З метою безпеки редакція змінила ім'я жінки, передає Фіртка.

"Це буде важка розмова. У мене багато родичів — усі підтримують війну. Всі бажають смерті українцям", — починає свою розповідь Поліна.

Жінка — родом з РФ та наразі проживає на Івано-Франківщині. В Україну вона переїхала ще до подій 2014 року, тому що закохалася. Вийшла заміж. У 2022 році у подружжя народилася дитина. Батьки Поліни приїхали з РФ на народження онуки. Їх повномасштабна війна також застала в одному з південних міст України. Всі разом вони втікали на захід країни. 


"Ваші діти повинні сидіти у підвалах"


Коли я говорила: "Росіє, зупинися, перестань нас бомбити",  моя двоюрідна сестра відповідала, що моя дитина повинна сидіти у підвалах, щоб вона не виросла нацисткою. Каже мені: "У нас, у Росії, я хочу, щоб мій син спав спокійно й у нього не було під боком нацистів і НАТО".


"Це — як фільм жаху"


Коли Херсон захопили, війська почали рухатися на наше місто. І ось ти сидиш з дитиною і не знаєш, куди тобі бігти? Коли танк їде, то він б'є по житлових будинках. В мене трусилися руки у підвалі і я просто стільки плакала на руках з дитиною, що у неї весь комбінезон зимовий був мокрим від сліз. А потім залетіли гвинтокрили у наше місто і почалася висадка російського десанту. Я не могла зрозуміти, як це. Це  як фільм жаху.


"Снаряди розриваються... І твоє життя нічого не вартує"


Коли ми виїжджали з рідного міста, то колону обстрілювали росіяни. Там було стільки дітей і вони так кричали. Ось такий крик, як... Я навіть не знаю, з чим його порівняти. Ось такий жах. Ці снаряди падають та розриваються. Й ти розумієш, що твоє життя нічого не вартує. І якщо зараз буде ще один приліт, тебе ось так раз і не буде.


"Проїхала всю Україну з російським паспортом"


І я зі своїм червоним паспортом — російським — проїхала всю Україну. Десь 30 блокпостів з моїми батьками. І коли в машину заходили хлопці із ЗСУ, вони просили показати паспорт. Я показувала свій документ та своїх батьків. І жоден військовий не сказав: "А що ви тут забули?" Не було такого. Вони бачили дитину і дуже швидко нас пропускали.

Пригадую, було 8 березня 2022 року, й один український військовий з автоматом зайшов в автобус. Він відчиняє двері, а ми всі заплакані. Він каже: "Дівчата, зі святом вас, ми повернемо всі міста". І коли мої знайомі чи родичі з Росії кажуть, що українські воїни — якісь демони, то це не так. Таких воїнів треба ще пошукати. Коли вони бачать, що дитина в автобусі, то одразу пропускають.


"Мій колишній сусід вже втретє їде убивати людей в Україні"


У мене є однокласники, сусіди, які воюють проти України. Я колись питала своїх знайомих, чи знають вони, скільки дітей тут убили їхні чоловіки? Коли він тобі приносить золоті ланцюжки, сережки, це все — звідси. Всі мої знайомі, уявіть собі, усі, а я навчалася у трьох школах, в університеті, в мене багато родичів, — усі підтримують війну. Коли я писала, що нас бомблять і ми не спимо сьому добу, то мені відписували: "Ви — самі по собі. Ви — хохли, так вам і треба". Знаєте, коли мій чоловік колись давно, перший раз у своєму житті, приїхав у гості до моєї родини, на нього кожен казав — хохол. Коли я приїхала в Україну, мені жоден не сказав, що я — кац**ка чи мос**лька. Це багато про що говорить.


Батьків викликали у ФСБ через доньку в Україні


Мої батьки згодом повернулися у РФ, то десь через тиждень їх викликали у ФСБ. Це — як СБУ наше. Їх питали: що ви робили в Україні? А де донька, а чому вона там живе? Моя мама так і казала, що виїхали у січні 2022 року. Хіба це заборонено було? І чому донька не може жити в Україні? Це що, заборонено? Моя подруга дитинства, щоб написати мені, так шифрується, що я розумію — люди там не відчувають себе у безпеці.


"Вони дуже люблять Путіна"


Вони дуже люблять Путіна, підтримують його, хоч кажуть, що проти війни. Але коли спитаєш: чий Крим? Вони скажуть: "Він — наш". Мій брат двоюрідний говорив: "В Україні немає українців. Це — російські землі. Це — російські люди. Немає такої нації як українці. Такої нації не повинно бути". Ось так вони до цього ставляться.


"Я ніколи не прощу росіянам"


Я не хочу бути пов'язаною з цією країною — з Росією. Ніяк. Я дуже люблю місто, в якому народилася. Воно нічого поганого не зробило. Але оці люди, однокласники, одногрупники, друзі — їх не існує більше для мене. Тих, хто побажав смерті мені, моїй дитині, назвав мою дитину нацисткою, сказав, що я народила "бандерівку". Як так можна?

Ми за рік повернулися у квартиру, з якої втікали на початку вторгнення РФ, а там — 24 лютого. Ніби час застиг. Як стояла пелюшка на ліжку, на якій я годувала дитину, так і стоїть. Це — такий біль, який може розуміти лише та людина, яка з тим стикнулася. Я ніколи не прощу росіянам. Вони перевзуються, росіяни перевзуються. Вони скажуть потім: ми не знали й справді думали, що ви самі себе бомбите. Знаєте, які вони ще там всі актори.


"Мені гидотна російська мова"


Я почала спілкуватися українською за своїм бажанням — не тому, що мені хтось потикав. Я сама не хочу розмовляти російською. Мені гидотна ця мова. Може, не всі слова знаю українською, але я намагаюся розмовляти. І моя донька буде розмовляти українською. І ніколи в житті моя донька не скаже, що ми — один народ з росіянами. Ні. Ми — різні люди.


"Планую отримати українське громадянство"


У моєї доньки був вибір громадянства: російське або українське. Тут навіть питання не стояло. І я теж дочекаюся кінця війни. У мене у запуску теж переоформлення паспорта. І буде українське громадянство. Я дуже пишаюся українцями. Це — справді дружний народ. Українці, ви подивіться, як ми тут усі. Ось ГЕС підірвали — вся гуманітарка їде, дітей рятують, тварин рятують. Цей народ — дуже сильний.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Війна: як пережити смерть рідних


Коментарі ()

16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1581
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

899
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1365
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2591 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3685
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

3155 3

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

697

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

367

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

319

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

956
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5103
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10488 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8950
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7512
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

777
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

974
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1259
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15738
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1303
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1705
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1607
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1836