Цікаве питання було поставлене Олегом Головенським саме в визначенні духу чи його феноменології. Звісно, простіше розмірковувати в контексті, а от в аспектах постнауки й міждисциплінарних моментах є питання. Якщо б це питання досліджував Кант чи Дельоз - це були б двотомні трактати, які б ніхто не зрозумів.
Навіть самі автори і їм прийшлося писати окремо пролегомени та компендіуми, а потім знову безліч до них коментарів і хтось зрештою поклав би то на поличку на років так сто до роз'яснення знову ж таки міждискурсійного.Ми колись мали
Квартирник про душу і її феномен і нам вдалося десь на рівні міжклітинного соку віднайти магнетизм та магію струму - поглинули в залози та їхню атрофацію - цікаво, але Танець деміургів був такий мистецько привабливий.Що ж робити з тим духом. Дух є однозначно і він бажає Сам
себе осягнути , тому вселяється в душі архітекторів та пензлі митців - і ми також ретранслюємо то реліктивне диво магією своїх фізіологій. От все напевно криється в суті Емоційного тіла та його Карт чи навіть кон'юнкції Молекулярних Сполук - тут свого часу добре розкрився Анрі Бергсон. Ми можемо бути сильними в чомусь - лишень Час буде невгамовно неупинним.
Сподіваюсь практики Пограничного Мандрування, які свого часу практикував Олег Головенський - добрі Ілюстрації опусів Ясперса та Адорно. Мені було б приємно, до прикладу створити Енциклопедію Усіх Теорій невіднайдення сутностей і зробити свою Різому і покласти її також на полицю на років Сто, але я в своїй Весні молодій й бурхливій молодості - хочу все і одразу. Тому кидаю виклик Часу.Особисто дух війни зможу перейняти потрапивши на Війну, в АТО - збираюсь в майбутньому туди потрапити і принести дух в меседжах культурної мобілізації...
Повернусь, розкажу вам суть духовного духу.....
