На «побачення» - ІНКАУНТЕР з історіями про нас з тобою – після трудових буднів запрошує івано-франківців «Родина Кольпінга на Прикарпатті».
- Ну що ж, почнемо ... Все в наших руках, і що самі захочемо зробити на побаченні, то і вийде.
Власне такими словами ведучий починає інкаунтер, – своєрідне знайомство. Коротка зустріч, що покликана допомогти зрозуміти себе та інших, разом пошукати рішення своїх повсякденних проблем.
Сучасний мінливий, непередбачуваний, багатозначний й складний світ, який в 2012 році з легкої руки американського полковника Стефана Гарроса отримав назву світ VUCA, - змінює й саму людину, спонукаючи її до індивідуалізму, відчуження, постійної й виснажуючої гонитви за успіхом і щастям. Плата за це – самотність.
Подолати самотність і оце, уже тривіальне: «сам на сам зі своїми проблемами», «порятунок потопельників – справа рук самих потопельників», - а натомість дати відчути цей солодкий смак спільноти й відродити здатність людини до близьких стосунків, пробудити її прагнення до здійснення своїх прихованих можливостей й … покликаний інкаунтер - коротка зустріч.
Ідея видатного психолога, засновника психодрами Якоба Морено, народжена в американському місті Бетелі (штат Мен), докотилася й до Івано-Франківська.
Родина Кольпінга на Прикарпатті зароджує нову традицію побачень у нашій великій франківській родині: інкаунтер з історіями про нас з тобою. І це досить символічно, адже власне ще позаминулого століття німецький священник Адольф Кольпінг у відповідь на непрості тогочасні часи - часи, коли прірва між злиднями і достатком дедалі глибшала й ширшала, - почав об’єднувати, кооперувати, між собою людей у групи - «родини» задля досягнення благополуччя та добробуту.
«Кооперація замість конфронтації» - гасло, яке ввів отець Кольпінг, актуальне й понині. Просто зробимо крок назустріч один одному й разом починемо вигрібати «авгієві конюшні» своїх проблем і проблем сьогодення.
Взаємопідтримка, взаємонаснаження та взаємодопомога задля досягнень у світі реальному, а не примарна значимість у світі віртуальному, - ключова ідея наших інкаунтер-побачень.
В колі зібралися різні люди. Різні за віком, за статками, за статусом. Різні й інакші, але не інші, але … свої, рідні. І в кожного - своя історія. Історія з життя.
- Доброго дня, давайте знайомитися.
Знайомимося у грі. Вільно рухаючись в просторі, здоровимо кожного, вітаємося спочатку як незнайомці, а затим,- кудись дуже-дуже поспішаючи. Завершує ритуал знайомства - зустріч близьких людей, котрі не бачилися дуже-дуже давно. Очі засвітилися, крига скресла. І знову – гра: уже уявляємо себе «зіркою» і привітавши групу, йдемо, купаючись в оплесках й оваціях, алеєю слави. Емоції зашкалюють. Ніяковість змінюється вдячністю. Вдячністю групі за прийняття. За прийняття таким як є. Просто тому, що людина. Людина «тут і тепер».
- А моя бабця робить так…
І лише звуком і рухом зображаємо, що насправді робить ця, енергійна бабуся. Коло луною повторює викрутаси бабусі. Радість переповнює серця. Здавалося б, що досить. Та цього видається мало:
- А ви були в Сіамі?
Невгамовний ведучий пропонує повторити якийсь «нуад боран» - старовинні натискування, що прийшли до нас з далекого і давнього Сіаму. Щосили тиснем один одного і дотик теплих долонь відлунюється у тілі неймовірною млістю, що дарує оптимізм, молодість та здоров’я. І виявляється, що таємниче мистецтво тайського масажу доступне кожному. Останні перепони довірі впали і «корабель спілкування швартується в наступній гавані»:
- Розкажіть і послухайте історію один одного, -
В доброму гуморі починаємо оповідати один одному свої історії і творимо третю … історію про нас. Через рівні проміжки часу два кола рухаються назустріч новим співрозмовникам. Історія продовжується.
- Хто хоче поділитися своєю історією?
Опиняємося в театрі. В театрі наших історій. Плейбек-театр - гра подарована світу Джонатом Фоксом, - граєм і повертаєм … історії один одному. На умовній сцені ніяких декорацій, лише кілька стільців І історія… Ведучий пропонує оповідачу вибрати діючих осіб - тих, хто гратиме його історію. Вибрані актори встають і зосереджено слухають, дивляться на оповідача. Пауза і починається гра. Починається завжди з актора, що грає самого оповідача. Завершення – в кульмінаційних позах. Короткий, але важливий момент вдячності. Історія розказана і дія завершена. Залишаючись в своїх позах на сцені, новоспечені актори повертаються і дивляться на оповідача. Вони зараз і в ролі, і поза нею. Вони немов промовляють: «Ми чули твою історію і зробили все, що в наших силах, щоб зобразити її. Будь-ласка, прийми наш подарунок». Звісно гра акторів ще далека до досконалості, але є щось інше, невловимо сокровенне, у цьому дійстві –віддзеркаленні особистих історій людьми для людей, для нас, для тебе.
- Це було схоже на твою історію?
І ти киваєш, бо в цю мить не готовий довіритися своєму голосу. Оповідач повернувся на своє місце, наступна людина зайняла стілець оповідача.
- У кого ще є історія? Хто в цій історії зіграє тебе? Давайте подивимося.
Змінюються на стільці оповідача люди, змінюються історії і твориться одна історія … історія про нас з тобою. Ось таким буде наше побачення в п’ятницю 4 листопада в Кольпінг-центрі на Височана, 18. Інкаунтер з історіями про нас з тобою.
В п’ятницю о п’ятій - побачимся.
