Алергічний риніт (АР) – хронічне IgE-залежне запальне захворювання слизової оболонки носа, яке виникає під впливом алергенів і клінічно характеризується появою свербіння у носі, нападами чхання, ринореєю, закладеністю носа, іноді – зниженням нюху.
АР часто поєднується з іншими супутніми (коморбідними) алергічними захворюваннями (кон’юнктивітом) і є фактором високого ризику розвитку бронхіальної астми (БА) згідно з сучасною концепцією про «єдині дихальні шляхи».
АР правомірно називати лише ті випадки риніту, у розвитку яких провідну роль відіграє алергія[2].
На aerius.com.ua ви зможете найти багато цікавої інформації, та дізнаєтесь, як Еріус ефективно усуває симптоми алергії.
Симптоми
Алергічний риніт – захворювання, викликане алергічним запальним процесом в результаті попадання алергену на слизову оболонку носа (сенсибілізовану) і проявляється основними симптомами:
Алергічний риніт найчастіше асоціюється з такими ознаками, як:
- нежить (характерний нежить);
- чхання;
- відчуття закладеності носа;
- важке дихання;
- свербіж у носі;
- сльозотеча;
- набряк очей;
- почервоніння очей;
- свербіж очей;
- дискомфорт у ділянці горла.
Важливість даної проблеми зумовлена ще і тим, що АР тісно зв’язаний з такими розповсюдженими захворюваннями, як гострий та хронічний риносинусит і є одним із факторів розвитку бронхіальної астми [1].
Алергічний риніт – діагностика
Алергічний риніт запідозрюють на основі спостереження за симптомами і, зокрема, зв'язку між їх виникненням і контактом з алергенами. На основі опитування пацієнта і простого огляду лікар може визначити ймовірність алергічного риніту.
Обов'язковим є візит до алерголога, який проводить шкірні тести. Найчастіше це прик-тести, які передбачають нанесення алергену на шкіру, а потім невеликий прокол в цій ділянці, необхідний для введення алергену у верхні шари шкіри. Приблизно через 20 хвилин оцінюють реакцію шкіри, порівнюючи її з референтними точками, якими є розчин гістаміну та фізіологічний розчин.
Результати вважаються позитивними, якщо з'являється пухир, рівний або більший за пухир у місці введення гістаміну. Якщо з'являється пухир, який дорівнює або більший за половину діаметра гістамінового пухиря, але менший за нього, результати вважаються непереконливими.
Усунення симптомів
Залежно від інтенсивності гострої реакції можуть застосовуватися різні методи усунення симптомів. Найпростіший і найефективніший спосіб – уникати алергенів, тому дуже важливо виявити їх за допомогою тестів. Однак це не завжди можливо. Алергічний риніт можна дещо полегшити за допомогою безрецептурних препаратів. У цьому випадку підійде, наприклад, фізіологічний розчин. Ним слід промивати очі та промивати ніс.
Ваш лікар може порекомендувати місцеві (назальні) глюкокортикостероїди. Їх можна використовувати хронічно. Побічні ефекти обмежені, оскільки препарат не всмоктується в кров значною мірою. Антигістамінні препарати, які зменшують сльозотечу, свербіж, чхання та інші неприємні відчуття, також полегшують симптоми [3].
Література
1. Загородній М. П., Загородний Н. П., Богданова Г. В., & Люлько Н. В. (2010). Алергічний риніт (Doctoral dissertation, Вид-во СумДУ).
2. Охотнікова О. М., Гладуш Ю. І., & Бондаренко Л. (2015). Алергічний риніт у дітей: нагальні питання діагностики і терапії.
3. Богомолов А. Є. Можливості використання антигістамінних препаратів у сучасних керівництвах ведення пацієнтів з алергічним ринітом / А. Є. Богомолов // Астма та алергія. - 2016. - № 1. - С. 53-55.
Реклама
