Варто було тільки людині стати homo sapiens, як вона почала здійснювати зі своєю зовнішністю різні маніпуляції, не всі з яких можна назвати розумними.
До нашої ери
Чи чули ви коли-небудь про Венеру Віллендорфську? Це одна з перших статуеток жінки, створена приблизно на двадцять століть раніше своєї Мілоської родички. За сучасними мірками, панянка родом з палеоліту страждає явним ожирінням - у неї величезний живіт, широкі стегна і великі обвислі груди. Особи, що характерно, у статуетки немає зовсім. Судячи з усього, в ті часи в жінках цінувалася плодючість, а не вдалий макіяж.
Про красу як про слідство роботи над собою першими заговорили древні греки.
Незважаючи на те, що спортивні підтягнуті фігури в Елладі цінувалися на вагу золота, мислителі тих часів воліли красу пов'язувати з розумом, а не з кубиками на пресі. До речі, у Венери Мілоської вони є, але в перерахунку на людський зріст 164 см (оригінальна статуя висотою майже під два метри) її параметри обчислюються як 86х69х93.
Загалом, в подіумні моделі богиню краси не взяли б, зате вона повністю відповідала стандартам, виведеним древнім скульптором Поликлетом. Скульптор підрахував, що у "ідеальної" людини голова становить 1/7 всього зросту, ступня - 1/6, а пупок повинен ділити тіло рівно навпіл. Оскільки змінити місце розташування останнього ніякими процедурами не можна, грекам залишалося займатися легкою атлетикою, розвивати науки і приводити душу в гармонію з тілом, у чому вони значно досягли успіху.
Про те, що джентльмени віддають перевагу блондинкам, першими здогадалися древні римлянки. Помітивши, як місцеві чоловіки поглядають на полонених рабинь з Галлії (територія сучасної Франції, Бельгії і Швейцарії), знатні дами кинулись підставляти волосся палючому сонцю, щоб ті скоріше вигоріли. Шкіру при цьому старанно вибілювали, часто за допомогою отруйних свинцевих білил.
Дружина імператора Нерона з цією ж метою щодня купалася в молоці п'ятисот ослиць, а на обличчя накладала маску з гною вола та соняшникової олії. А ви ще думали, що органічна косметика якось дивно пахне?
Середні віки
Злочинна краса - це про Середньовіччя: тут за видатну зовнішність цілком можна було потрапити на вогнище. Навіть звичка приймати ванну вважалася підозрілою, а освітлення волосся і зовсім прирівнювалося до нечестивого заняттю накшталт чаклунства. Всі ці обмеження не заважали жінкам тих часів приводити себе у відповідність до ідеалу - блідому, кволому і виснаженому створінню з випираючим животом і дуже високим чолом.
Для досягнення такого ефекту дами мало їли (що, враховуючи загальний стан справ, не становило великої праці), носили сукні з завищеною талією, туго бинтували груди, вискубували вії, виголювали брови і епілювали область над чолом. А для того, щоб волосся там росло повільніше, регулярно втирали в шкіру кров кажанів. Напевно, перспектива стати прекрасною дамою якогось благородного лицаря здорово мотивувала цих жінок.
Епоха Відродження
З Відродженням у мистецтві античних цінностей в моду увійшли моделі plus-size. На полотнах Да Вінчі, Мікеланджело і Рафаеля (не плутати з черепашками ніндзя) - виключно пишні жінки з широкими плечима, широкими стегнами, великими животами та іншими видатними округлостями. Целюліт? Ні, не чули дівчата Ренесансу про таку проблему.
І навіть навпаки, намагалися надати своїй фігурі відсутньої пишності за допомогою об'ємного одягу з оксамиту. До речі, своїх розкішних жінок Рубенс малював з молодої дружини, якій було всього 16 років. Набрати такі жіночні форми в такому юному віці - ще постаратися потрібно. Якщо гарненько придивитися до Мони Лізи, можна звернути увагу, що у неї відсутні брови - це тренд з минулої епохи. А ось волосся дами Відродження, на відміну від середньовічних, почали розпускати і фарбувати в рудий колір.
Галантне століття
Кажуть, що король-сонце Людовик XIV мився всього два рази в житті. Багато підданих брали приклад зі свого монарха, і не в силу природної ліні (тим більше що зайнятися при дворі все одно було нічим), а тому, що носили на головах неймовірні конструкції, спорудження яких вимагало великих грошових вкладень.
Розплутувати зачіску з усіма обручами, стрічками, пір'ям, рослинами і навіть фрегатами заради того, щоб помити голову, було неймовірним марнотратством. Крім величезних напудрених перук, чоловіки і жінки XVIII століття носили корсети, вибілювали обличчя і заклеювали різні недосконалості шкіри (яких, враховуючи епідемію віспи і способи догляду за собою, було достатньо) спеціальними "мушками" - шматочками чорного оксамиту у вигляді родимок. Словом, за природною красою в галантну епоху ніхто не гнався: будуть білила - будуть і шанувальники, головне, на парфуми не поскупитися.
Вікторіанська епоха
За часів правління британської королеви Вікторії всі красиві та й просто пристойні жінки повинні були володіти осиковою талією. Must have епохи - корсет став причиною не однієї непритомності і, кажуть, навіть декількох смертей: внутрішні органи і ребра в ньому здавлювалися так, що дівчата не могли не те щоб присісти хоча б на краєчок стільця, але і нормально дихати. При цьому майбутні мами носили корсети аж до п'ятого місяця вагітності, а студенткам інститутів благородних дівиць дозволялося знімати їх тільки раз в тиждень для прийняття ванни.
Крім цього "невеликого" винятку, в моду повернулася природність.
Користуватися макіяжем могли тільки актриси чи дівчата легкої поведінки, а пристойні дами лише злегка припудрювали обличчя і прикривалися парасольками від сонця, а іноді навіть спеціально недосипали, щоб підкреслити свою аристократичну блідість.
Двадцяте століття
Кажуть, багато чоловіків незадоволені надлишком фемінізму в сучасному суспільстві. Взагалі-то, це вони самі винні: затіяли Першу світову війну, пішли на фронт, а жінок відправили на заводи. Як наслідок, повертатися через верстати на кухню "слабка" стать вже не захотіла. Французький модельєр Поль Пуаре запропонував дівчатам носити сукні без корсетів, американська танцівниця Ірен Касл ввела моду на стрижку боб, а Коко Шанель подарувала світові жіночі брюки.
З цього моменту рахунок б'юті-трендів ведеться вже не історичними епохами, а десятиліттями і іменами: Марлен Дітріх, Вероніка Лейк, Мерилін Монро, Одрі Хепберн, Твіггі, Бріджит Бордо, Голді Хоун, Мадонна ... Кумири останніх ста років для нас прості і зрозумілі і пояснень не вимагають.
А фотографії Грейс Келлі викликають питань куди менше, ніж, скажімо, зображення Клеопатри, які збереглися (яку за сучасними мірками назвати красунею дуже складно). Може статися й таке, що років через двісті наші нащадки будуть із здивуванням розглядати фото Анжеліни Джолі або жахатися того, що дівчата XXI століття користувалися кремом з парабенами. Ну і будь ласка, нам би тільки корабель на голові не носити.
Жертви моди
✤ До середини минулого століття в Китаї існував звичай щільно бинтувати дівчаткам ноги, щоб ступні залишалися маленькими і вигиналися у формі дуги.
✤ В африканському племені мангбету прийнято стягувати голови новонароджених мотузками, щоб з віком голова виходила трохи витягнутою, як у єгипетських фараонів.
✤ У деяких народів, що живуть у М'янмі і Таїланді, дівчаткам надягають на шию мідні кільця, аби вона була довшою.
