Напередодні Нового року прийнято підводити підсумки року, що минає і дарувати подарунки. Саме із подарунків АН «Фіртка» вирішила розпочати відлік нового часу.
Ми взяли на себе сміливість відзначити тих людей, які останні дванадцять місяців були у фарватері подій на Прикарпатті, а також задавали ритм місцевого життя. Серед них – політики, спортсмени, бізнесмени, новачки і вже досвідчені гравці, люди, які творили медіа картину і, загалом, робили наше щодення цікавішим.
Отож, номінації журналісти «Фіртки» вирішили розподілити наступним чином:
«Загадка року». У цій номінації ми вирішили відзначити мера Калуша Ігоря Насалика. Чому одіозний очільник міста хіміків не балотувався в народні депутати цікавило й досі цікавить не одного мешканця краю. В окрузі, в якому перемогу меру пророкували ще задовго до початку виборчої кампанії, перемогла його затята конкурентка Ольга Сікора.
Втім, чи це губернаторські амбіції Насалика, чи, можливо, бажання перевірити суперника великою політикою змусили його поступитися місцем під головним куполом країни й далі є загадкою.
Інша версія – дехто «смотрящій» переконливо попросив Насалика поступитися амбіціями і підтримати свого рогатинського товариша і партнера ще з часів «Техноцентра» регіонала Валерія Келестина. Причому прохання це було з категорії тих, від яких відмовитися неможливо…
«Політик року». Унікальне вміння балансувати між строкатими політичними силами на Прикарпатті і одночасно тримати під пильним контролем всю їхню діяльність робить голову Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка центральною фігурою на політичному полі краю.
Він не тільки наразі зберіг довіру Президента, але, що найважливіше, довіру мешканців, отримавши (підтвердивши) визнання як добрий господарник і вдалий керівник.
Зумів не тільки віднайти механізм вдалого урівноваження націонал-патріотичних сил в обласній раді і позиції центральних органів влади, які користуються не найвищим авторитетом в області, а також вдало реалізовувати її непопулярні кроки в області.
«Ювіляр року». Цьогоріч Івано-Франківську виповнилось 350. Святкування обіцяло бути масштабним. Обіцяні кабмінівські мільйони вселяли надію в те, що до ювілею місто підійде відремонтованим і з багатьма новими соціальними проектами. Втім, як завжди, вийшло дещо по-іншому.
Невиконання постанови КМУ «По відзначення 350-річчя Івано-Франківська» змусило місцеву владу значно обмежити заходи та звести їх виключно до урочистих. Втім міський голова Віктор Анушкевичус зміг гідно вийти із ситуації та провести святкування на гідному рівні.
За це Віктор Андрюсович (якому, за збігом, в році минулому виповнилося 50) і отримує від «Фіртки» плюс, а також титул переможця в номінації «Ювіляр року».
«Щасливчик року». Ми не могли обійти стороною персону завзятого рупора франківської політики – екс-секретаря Івано-Франківської міськради Руслана Марцінківа. Вічний борець за «національну справедливість» не шкодував сил та енергії для критики влади під офіційними будівлями в столиці Прикарпаття. Втім, із буремного провінційного щодення йому вдалось переїхати у затишне крісло народного обранця в столицю вже України. Однак, затишним для самого Марцінківа крісло не стало. Вже з перших днів у стінах ВРУ проявився його бійцівський дух.
А ще 28 жовтня, напевно, навіть сам номінант не вірив у те, що вже 12 грудня він власноруч за вухо виводитиме із зали перших тушок нової Ради. Пощастило?..
Щоправда в цій номінації в році, що завершується, номінантів не бракує. Хто ще пів-року тому за межами вузьких професійних кіл знав, хто такі Володимир Купчак, Ігор Дирів, Руслан Зелик, Роман Чернега (ну і далі за списком депутатів-франківців за виключенням хіба що Дмитра Шлемка…).
Одразу дві номінацій заслужив ще один персонаж року, що минає. «Креативником року» і «Екскурсоводом року» став директор ТК «Буковель» і нещодавній кандидат у нардепи Олександр Шевченко.
Чому «Креативник»? Тому, що його передвиборча реклама хоча й не принесла бажаного результату, але точно нікого не залишила байдужим до «скромної» персони «Я Шевченка». Ще до сьогодні для франківців залишається загадкою той факт, хто ж є автором цих "чудо біл-бордів".
А чому «Екскурсовод»? Тому, що за три місяці передвиборчої агітації в колисці українського туризму «Буковелі» не зміг побувати хіба лінивий. Щоденні «халявні» екскурсії в Карпати за принципом «ол-інклюзів» (автобус, виступ кандидата, картопля-пюре, сосиска...) стали відомими далеко за межами краю.
«Несподіванка року». На цю номінацію цілком підходить Олесь Доній. Здавалося, що може поєднувати корінного киянина, героя революції на граніті та Коломийський виборчий округ? А ось і ні – спільного тепер у них чимало.
Саме цей «парашутист», самовисуванець легко обійшов місцевий політиків, котрі не один рік там відомі. Тільки власне ім’я, власний бренд, підтримка простих людей забезпечили йому перемогу у “великій грі” із благодійниками, адмінресурсом, чорнухою та самою ж таки «Об'єднаною опозицією», котра його просто проігнорувала. Олесь Доній став «несподіванкою року на Прикарпатті», довівши, що місцевий виборець таки розумний і ще остаточно не прагматизувався, хоче змін і нових, дійсно незіпсованих облич.
«Підкорювачі франківських вершин року». Двійко відчайдухів, які вночі пробрались на стратегічно важливий об’єкт обласного центру Прикарпаття – телевізійну вежу для того, щоб зробити фото нічного Франківська і за їхніми ж словами показати охорону у «всій красі» стали справжніми героями нашого часу в соцмережах.
Хтось засуджував їхній вчинок, а хтось навпаки захоплювався відважністю і результатом. Мистецтво того вартувало.
Чи стала охорона уважнішою після такої події не відомо, але завдяки їм ми отримали непересічну картину рідного міста, цікавий інформаційний привід і звичайно ж – номінантів нашого підсумку. Фотографія ж – не злочин? Чи не так…
Завдяки цій дівчині Прикарпаття не залишилось осторонь олімпійського п’єдесталу.
Франківська спринтерка Христина Стуй стала єдиною з-поміж прикарпатських спортсменів, якій вдалося вибороти нагороду на Олімпіаді в Лондоні.
У фінальному забігу естафети 4 по 100 метрів 24-річна спортсменка разом із партнерками по команді здобула омріяну «бронзу».
А потім була ще стипендія від президента і подяка від керівництва області.
Таким чином, саме Христина стає «Спортсменкою року на Прикарпатті» за версією нашого видання.
Так склалося, що почесний президент ВАТ «Івано-Франківськцемент» Микола Круць вже був депутатом Верховної Ради у попередніх скликаннях, тому це сприймалося вже як закономірність - впливова і авторитетна людина, достатньо впізнавана не тільки у Івано-Франківську та околицях, а у по всій області. Здавалося, його рейтингу цілком достатньо для того, щоб знову стати народним обранцем. Та й не забував пан Круць і про меценатство - допомагав усім, хто просив - і простим громадянам і навіть релігійним громадам. Кому піском, кому цементом, кому шифером...
Та "не так сталося, як гадалося". Маловідомий тоді Володимир Купчак (а сьогодні номінант серед «щасливчиків»), який за впізнаваністю навіть не дотягував до Миколи Зелінського, якого Об'єднана опозиція вирішила не «висувати» на вибори, зумів перемогти «маститого» супротивника. Тому Круць і перемагає у номінації «Розчарування року».
У номінації «Комерсант року» беззаперечним лідером є Олег Бахматюк. Наш краянин уже давно став відомим у столичних бізнес колах та вийшов на міжнародний рівень.
Минулого року підприємець зайняв 1140 місце серед 1200 мільярдерів світу. І цьогоріч він вирішив не здавати свої позиції, хоча зробити це є вкрай нелегко.
Основні його активи знаходяться у агропромисловому секторі: і виробництво яєць, і володіння землею (його UkrLandFarming - найбільший латифундист, який орендує більше 400 000 га) робить Бахматюка досить серйозним гравцем на цьому ринку. Постійний номінант журналів «Форбс» та «Кореспондент» Олег Бахматюк ще має що доводити і над чим працювати. Адже бізнес – річ непередбачувана та ризикована.
Юрій Дерев’янко – єдиний із кандидатів-«благодійників» на Прикарпатті, який не дозволив остаточно поламати принцип «із мецената в депутати» (або ж "гречка вже не діє").
Він єдиний, кому вдалось багаторічні затрати матеріалізувати (хтось називає навіть 10 мільйонів вічнозелених американських грошових знаків!) в результат – депутатство у ВРУ. Чого не змогли здійснити його колеги Олександр Шевченко, Володимир Грабовецький, той таки Микола Круць. Багаторічна діяльність на електоральному полі таки дала свій результат.
Успішний бізнесмен і меценат Юрій Дерев’янко, а від 28 жовтня ще й народний депутат України обіцяє продовжувати розпочате й лобіювати інтереси краян у стінах українського парламенту. Саме тому, він і отримує від «Фіртки» номінацію «Останній із могікан на Прикарпатті».
«Герой нашого часу». Він дійсно заслуговує на цю номінацію. Адже пройти шлях від простого комсомольця, вчителя історії до депутата Верховної Ради зможе не кожен. При цьому ще й приміряти "по ходу" крісла заступника міського голови обласного центру, депутата обласної ради та її голови...
Перебуваючи на посаді голови обласної ради Олександр Сич зумів знайти баланс інтересів з головою облдержадміністрації Михайлом Вишиванюком і водночас критикувати дії Президента України та Уряду. Це стосується і Харківських угод, і Чорноморського флоту і мовного питання.
Саме завдяки безкомпромісній позиції стосовно відстоювання українських національних інтересів він здобув симпатії краян. Це дуже допомогло йому під час боротьби за депутатський мандат, коли йому у спину «дихав» Олександр Шевченко, котрий витратив куди більше коштів на виборчу кампанію, ніж Сич, протее останній вистояв і своє ренеоме репрезентатора «галицького патріотизму» втримав.
«Сюрприз року». У цій номінації хочемо відзначити «ударівця» Володимира Чорноуса.
Ще до останніх днів усі очікували, що Юрій Соловей не втратить нагоди зійтись у парламентському бої із своїм суперником Віктором Анушкевичусом. Однак, на «ударівській» кухні вирішили по-іншому. І мажоритарку в Івано-Франківську закрили депутатом міської ради, юристом Володимиром Чорноусом.
Чи то бренд Віталія Кличка, чи то особисті зустрічі із обранцями, а чи, можливо, сам жартівливий образ політика допоміг, але затятий борець із франківським «Че Геварою» не тільки вдало відіграв свій номер, але й отримав бронзу на виборах в обласному центрі Прикарпаття.
Майже 9% голосів виборців - нічого так, як для початківця…
«
Гастролер року». Хоча він і не прикарпатець, але таким став за минулий рік…
Дзідзьо відкриває боксерський турнір в Івано-Франківську, Дзідзьо в Коломиї, Дзідьо святкує день народження в Івано-Франківську, Дзідзьо повідомляє свою маму з білбордів, що він купив квартиру… – такими заголовками майоріли впродовж року місцеві видання.
Доволі екстравагантний кумир молоді і вічний гастролер зі Львова – ще одним номінант «Фіртки». «Спідометр» автівки жодної української зірки не нараховує стільки кілометрів прикарпатських доріг, як «Каділак» Дзідзья і його колєг.
Тому й не дивно, що він навіть квартиру в місті «прикупив»:) Напевно, з метою економії на проживанні в готелі:).
Ви досі не знаєте, хто у вас сусід? Радимо перевірити, можливо, це мегапопулярний Дзідзьо:).
Такими «Фіртка» побачила усім нам добре відомих людей. Ми не претендуємо на виключність, ми тільки підводимо підсумки, радіємо, що пережили «енний» кінець світу і очікуємо чергових цікавинок від людей, яких згадали вище.
