Заміщене місто Франо-Іванівськ

 

Матерія має таку властивість – занепадати. Ця властивість тотальна і стосується матерії у космологічному форматі.

 

Але мова тепер не про Всесвіт. Лише про місто. Дехто вважає, що занепад є своєрідним випробуванням для кожної матеріальної речі, для кожної матеріальної складової. Якщо річ занепадає (руйнується, старіє) красиво, значить вона зроблена якісно і правильно. Якщо ж навпаки, то це свідчить про те, що матерія у ній скомбінована не в кращий спосіб.

 

Це стосується і людського тіла. Скажімо, «породиста» Софі Лорен знімалась напівоголеною для еротичного таблоїда у сімдесят років. А на тіла абсолютної більшості сімдесятирічних, як відомо, естетам дивитись не рекомендується.

 

Колись, ще за радянських часів, мені було сумно дивитись на занепад старовинних будівель у нашому місті. Вони повільно і красиво руйнувались, а поряд зростали незграбні «конструкти» в стилі економного і невибагливого радянського конструктивізму. Рівноваги занепаду і розквіту з того ніяк не виходило. Було очевидно, що заміна не є рівноцінною.

 

Але пройшло чверть століття і ситуація повторюється один до одного. Щоправда, на нижчому рівні естетики. Будівлі «брежнєвського конструктивизму» руйнуються, а поряд зростають ще більш потворні й безглузді споруди. Про них язик не повертається вимовити «конструктивізм» чи там «постмодернізм», тому що насправді вони не належать до жодного архітектурного стилю.

 

Отже тепер ми опинились між двома потворностями. З одного боку, потворно занепадають хрущоби і вулики брежнєвської доби, з іншої – ще більш потворно зростають бридкі нагромадження торгових центрів та офісних будівель. Ці процеси остаточно знищили те європейське архітектурне обличчя нашого міста, яке ще двадцять років тому жалісно проглядало крізь радянські новобудови. Тепер ми живемо у відверто барижному місті-базарі, яке, в принципі, достатньо «гармонує» із тим спекулятивно-заробітчанським духом, який безроздільно панує навколо. Люди без стилю ходять поміж нестильних споруд й, відповідно, роблять нестильні речі.

 

Час від часу міста, котрі збудовані одним народом, потрапляють під владу іншого народу. Прибульці (або заселенці, або завойовники) по різному відносяться до того, що потрапило в їхні руки. Вандали одного разу вирішили проблему радикально. Імперський Рим, як місце майбутнього мешкання їх не цікавив і вони, ретельно розграбувавши, спалили Вічне Місто. Але під владою тих таки вандалів, кажуть історики, африканська метрополія Карфаген квітнула і будувалася сім десятиліть.

 

Наш випадок також вартує окремого дослідження. Місто Станіслав українці не будували. Безперечно, серед робітників на тогочасних будовах були присутні представники теперішньої титульної нації, але ідеологію, стиль та топографію (тепер кажуть: урбанографію) нашого міста визначали не українці. В архитектурі деяких споруд ідеологічне «навантаження» зберіглося й дотепер. Так, скажімо, теперішня Ратуша була побудована у вигляді польського військового ордену (вид зверху). Цей орден, зокрема, давали бійцям армії Галлера за ліквідацію ЗУНР. Це історія. Вона може подобатися комусь чи не подобатися, але мудрі люди переписувати її не радять. Особливо за доби інтернету і цифрових носіїв інформації.

 

Ще за радянських часів з такими європейськими містами, як наше, прийнято було не панькатися. Їх перейменовували, руйнували цвинтарі, знищували номени (назви) топосів, вулиць і площ, збивали з фасадів і брам усе, що не відповідало вбогим смакам та світоглядним пріоритетам владної еліти переможних робітників і селян. Старовинну бруківку вивозили для реставрації імперських столиць, різьблені двері замальовували бридкою грунтівкою. З міського простору вичавлювали «дух буржуазності», залишки аристократичного стилю, написи на мовах, якими розмовляли його творці.

 

Логічно було б припустити, що після падіння комуністичної імперії це нарешті припиниться. Тим більше, що нові господарі міста, грізно насупивши свої чиновницьки мармизи, проголосили курс на європейську інтеграцію. Себто, курс на повернення до тих фундаментальних принципів організації міського простору, які закладені в урбанографію старого Станіслава, перепризначеного хрущовськими партапаратниками у новітній «Івано-Франківськ». І яке тепер перетворилося на щось інше. Не на «Франек», як комусь би хотілося, зовсім ні. На такий собі «Франо-Іванівськ», перевертня ззовні, совка – усередині.

 

А може це просто така проста і по дитячому безпосередня помста за приниження предків? Може тут працює інша лінія пам’яті? Та, на котрій записані вікові образи і невідомщена кров? Ця лінія пам’яті не просто жива, вона активно формує свідомість сучасників. Колись вже це було і погано закінчилося. От цитує у своїй книзі місцевий краєзнавець якогось польського націоналіста з «Кур’єру станіславівського» від 1931 року: «Станіславів не був руським, не є руським і, дасть Бог, не буде ним». Після того краєзнавець доречно зауважує: «Бог не послухав шовіністів». А Бог їх ніколи не слухає. В Євангелії читаємо: «Блаженні миротворці». Тим, хто закриває мирні лінії пам’яті і відкриває конфліктні, блаженства не передбачено. Навіть у такі часи, коли в декого від передчуття війни солодко мліє серце.

 

Півстоліття тому розумні люди з Парижу і Берліну домовилися викинути зі шкільних підручників історії усі епізоди, спроможні відродити ненависть між цими народами. З цього, кажуть, почалися процеси, які призвели до об’єднання Європи. Може варто спроектувати цей досвід на облаштування власного європейського міста? Незважаючи на те, які там демони пам’яті причаїлися в підмурівках старих кам’яниць.


30.04.2025
Олег Головенський

Загалом, декларації «обраних народом» виглядають доволі скромними. Нічого особливого. Але дещо цікаве є. Як і сам аналіз та «рейтинги» здобутків чиновників.

2529
28.04.2025
Катерина Гришко

Шахрайка отримала три роки позбавлення волі за те, що виманювала гроші в родичів зниклих воїнів ЗСУ, обіцяючи інформацію про їх місцеперебування. Фіртка вивчила матеріали слідства та судовий розгляд і ділиться з читачами ексклюзивними деталями.

1193
23.04.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура вважає, що ділянки закладу незаконно передали підприємцям нібито для практичних занять учнів, але насправді їх використовували для вирощування врожаю на продаж. Фіртка провела журналістське розслідування щодо цих випадків, зокрема розглянула судові документи. З цими ексклюзивними матеріалами ознайомимо читачів.

1119
21.04.2025
Лука Головенський

Де саме в Мюнхені були вбиті агентом КДБ Степан Бандера та Лев Ребет, де знаходилися офіси ОУН, Антибільшовицького Блоку Народів, газетні редакції та проживали Ярослав та Ярослава Стецьки, — про все це у нашому сьогоднішньому дослідженні.

2300
16.04.2025
Тетяна Ткаченко

Про свій шлях у війську, байдужість тилу, сучасні методи мобілізації, терміни служби та історії з війни, які залишили глибокий слід у пам’яті, капітан медичної служби, командир кейсевак-групи 1 батальйону 93-ї бригади Олександр Соколюк розповів  журналістці Фіртки.

3739
12.04.2025
Вікторія Матіїв

Про шлях до Христа, як розрізняти Божу волю від власних бажань, сумніви щодо віри, значення Пасхи та як зберігати духовний спокій під час війни, журналістка Фіртки поспілкувалася зі священником Василем Савчином, який служить в парафії святих Кирила і Методія, Лемківської церкви в Івано-Франківську.

2732 8

Гори не знають політики. Живуть вони поза категоріями лівих і правих, в тих краях, де закінчується система політичних координат, і де розквітає гірський едельвейс, де живуть часи лицарської величі Німеччини, що лише чекають свого часу.

977

Хто уникає позиції перед лицем зла — вже займає позицію. І не на боці добра.

832

Нам фактично  все відомо про смерть Ісуса Христа. А як закінчилось життя його найближчих учнів відомо дуже мало. Хоча кожен з них суттєво доклався до проповіді християнської віри та її поширення.  

782

В цікаві часи живемо. Яке покоління могло ще б спостерігати «Армагедон онлайн» (або ж сингулярний перехід) — хто його знає що вийде? Щодня новини, яких колись вистачало б на десятиліття…

735
23.04.2025

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

10463
18.04.2025

Порівняно з 2024 роком, більшість товарів подорожчали.

1317
02.05.2025

У житті кожної людини бувають моменти, коли вона звертається до Бога в надії на підтримку, відповідь чи знак.  

352
27.04.2025

Провідна неділя — перша неділя після святкування Великодня.  

5461
22.04.2025

Видання The Week UK з посиланням на колишнього секретаря померлого папи Франциска включило 45-річного кардинала-українця Миколу Бичка з Австралії в перелік кандидатів на посаду нового Папи Римського.

1171
19.04.2025

Які продукти обов’язково мають бути у великодньому кошику, а що освячувати не варто, журналістка Фіртки розпитала у священника Василя Савчина.

2964
02.05.2025

Презентували «Життєпис Івано-Франківська», а саме — другу книгу, яка охоплює період з 1939 по 2022 роки.  

554
01.05.2025

Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що Україна та США узгоджують "технічні деталі" перекладу тексту угоди про рідкісноземельні метали та корисні копалини, і вже "найближчої доби" угоду підпишуть.  

406 2
27.04.2025

Президент Володимир Зеленський вважає, що найближчими днями можуть відбутися вагомі зустрічі, які наблизять припинення вогню для України.  

847
24.04.2025

У Лондоні тривають знижені до робочого рівня переговори між Великою Британією, США, Україною, Францією та Німеччиною щодо мирного плану припинення російсько-української війни.  

735
21.04.2025

Наступного тижня команда американського президента Дональда Трампа вирушить до Лондона для перемовин щодо перемир’я в Україні.  

787