З історії українізації. Початок українізації

 

 

Передмова 

Це все вже було. Було близько 80 років тому, спочатку українізація, потім репресії, розкуркулення, депортації, Голодомор. Згодом, політика русифікації і псевдодвомовності, процвітання російського шовінізму під назвою «пролетарський інтернаціоналізм», так зване «зближення і розквіт» національних мов і культур, яке вело їх до повного знищення.

Тоді Україною керували на пряму з Москви. Цікаво, що «українізацію» було доручено проводити «російськомовним», почергово, спочатку німцю Квірінгу Емануїлу Йоновичу, потім єврею Лазарю Мойсейовичу Кагановичу, і нарешті поляку Станіславу Вікентієвичу Косіору.

Як відмічав у 1920 році М.Скрипник, село на Україні за своїм національним складом було майже виключно українське. Місто складалося з елементів, за національним складом російських і напівзрусифікованих - єврейських та частково, на Правобережжі, польських. Були в той час свої колєснічєнки, ківалови, азарови і табачніки. Було зневажливе ставлення «до найменшого натяку на українську мову і українську культуру», було ставлення до українців як представників "нижчої" мовної культури, були викрики: "Говоритє по-русскі", на зборах і з'їздах… http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/01/25/69897/

Зрештою, було відчуження російськомовного міста і україномовного села, було не сприйняття комуністичної ідеології. Тоді у, 1926 році, у містах проживало 5,3 млн. населення, у селах 24 млн. Етнічних українців було 23,2 млн., росіян 2,6 млн., решта національності налічували разом 3,2 млн. осіб…

Як писав в 1911 році єврей В.(Зеєв) Жаботинський «за цими містами колишеться суцільне, майже тридцятимільйонне українське море» http://politiko.ua/blogpost20376, «пригноблена народність стихійно противиться перелицюванню свого єства, істинні шляхи її нормального розвитку тягнуться в іншому напрямку. Такий стихійний настрій всякої великої і однорідної маси; такий і стихійний настрій тридцятимільйонного українського простолюду, скільки б не кривосвідчили про протилежне різні експерти з національних перевертнів. Експерти цього роду стільки ж компетентні в оцінці національних почуттів того народу, від якого вони відбилися, скільки компетентний дезертир в оцінці патріотизму та бойового духу тієї армії, з якої він втік.

Український народ зберіг в недоторканності те, що є головною, непереможною опорою національної душі: село. Народу, коріння якого міцно і густо вп'ялися на величезному просторі в суцільну рідну землю, нема чого боятися за свою племінну душу, що б там не робилося в містах над бідними пагонами його культури, над його мовою і його поетами. Мужик все винесе, все переживе, всіх переспорить і повільно, крок за кроком, але неухильно і непереможне з усіх боків втиснеться в міста, і те, що тепер вважається мужицькою говіркою, буде в них через два покоління мовою газет, театрів, вивісок - і ще більше» http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/9/76087/.

Це розумів не тільки В.Жаботинський розуміли і в Москві. Щоб втримати Україну у ярмі рано чи пізно треба було вирішувати проблему з етнічними українцями, яких було аж надто багато, проблему села, яке жило аж занадто заможно і самодостатньо…  

Початок українізації 

Старт «коренізації» у національних республіках дали в Москві (17 -24 квітня) 1923 року на підставі постанови XII З'їзду Російської Комуністичної Партії (б).

В Україні «коренізація» розумілася як «українізація» і допускалася лише в тих рамках, в яких не суперечила інтересам та ідеологічним орієнтирам вищого державного і партійного керівництва у Москві. 

Слід відмітити, що всі без винятку кадрові призначення в Україні, як і у інших так званих союзних республіках, робилися в Москві. Ось склад тодішнього Політбюро обраного 26 квітня 1923 року на Пленумі ЦК РКП(б): Члени: Г.Е.Зіновьєв (Апфельбаум), Л.Б.Камєнєв (Розенфельд), В.І.Лєнін (Ульянов), А.І.Риков, І.В.Сталін (Джугашвілі), М.П.Томський (Єфремов), Л.Д.Троцький (Бронштейн). Кандидати: Н.І.Бухарін, М.І.Калінін, В.М.Молотов (Скрябін), Я.Е.Рудзутак (Rudzutaks).

На виконання цього рішення у столиці України місті Харкові 23 липня 1923 року прийнято відповідні декрети (постанови) Ради народних Комісарів (РНК) України і ВУЦВК «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», за яким українська мова запроваджувалася в усіх типах шкіл з визначеними термінами їх українізації.

Другий декрет, ухвалений ВУЦВК і РНК УССР 1 серпня 1923 року «Про заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» зобов'язував запроваджувати українську мову на всіх щаблях державного управління.

Була утворена комісія з українізації на чолі з секретарем ЦК КП(б)У В.Затонським, до складу якої увійшли відомі партійні та державні діячі В.Чубар, М.Скрипник, Л Каганович, О Шліхтер, М.Попов, О.Шумський та ін.

Нагадаю, що першою особою в радянській Україні, з тих часів і аж до 1990 року, був генеральний (перший) секретар ЦК КП(б)У. А перший етнічний українець Олексій Іларіонович Кириченко очолив Компартію України лише 4 червня 1953 року.

Формально КП(б)У утворена 18-20 квітня 1918 року у м.Таганрозі (нині Ростовська область Росії) під назвою Комуністична партія (більшовиків) України.

Насправді, перший з'їзд КП(б)У відбувся 5-12 липня 1918 року в Москві під контролем В.Лєніна. Там, на вимогу російських більшовиків, КП(б)У ухвалила рішення про входження до складу Російської КП(б) із збереженням власної назви. Спочатку партію очолював Георгій П’ятаков (липень-вересень 1918 р.), потім — Серафіма Гопнер (вересень-жовтень 1918 р.), Емануїл Квірінг (жовтень 1918 р. — березень 1919 р.). Навіть сумнозвісний В’ячеслав Молотов у свій час був керівником КП(б) України (листопад 1920 р. — грудень 1921 р.)

Отож, 28 квітня 1924 року для проведення «українізації» було прийнято відповідну постанову ВУЦВК за якою на РНК УСРР (уряд Української Соціалістичної Радянської Республіки) створено комітет у справах національних меншин. На той час першим секретарем ЦК КП(б)У був німець Емануїл Йонович Квірінг. 

За вказівкою Й.Сталіна з Москви, замість Квірінга, проводити українізацію направляють єврея Лазаря Мойсейовича Кагановича. Отож, на посаді генерального (першого) секретаря ЦК КЦ(б) України з квітня 1925 - липень 1928 року опинився Л.Каганович.

На квітневому Пленумі ЦК КП(б)У 1925 року нарком освіти України українець Олександр Якович Шумський виступив з доповіддю «Про українізацію» і ЦК КП(б)У ухвалив резолюцію про українізацію, в якій було зазначено, що «справа зміцнення союзу робітничого класу з селянством і зміцнення диктатури пролетаріату на Україні вимагає напруження сил усієї партії для опанування української мови та українізації...»

30 квітня 1925 року ВУЦВК і РНК УСРР ухвалили спільну постанову про заходи щодо термінового проведення повної українізації радянського апарату, а пленум ЦК КП(б)У 30 травня 1925 року - резолюцію на українізацію партійного та професійного апарату і радянських установ.

Постановою РНК УРСР від 1 жовтня 1925 року затверджено склад Центральної комісії з керівництва українізацією при РНК, головою якої призначено голову Ради Народних Комісарів (РНК УСРР) , тобто уряду УСРР, українця Власа Яковича Чубаря. 

О.Шумський, будучи з вересня 1924 по лютий 1927 року нарком освіти УСРР, почав активно проводити політику українізації. Під час зустрічі з Й.Сталіним у жовтні 1925 року поставив питання про усунення Л.Кагановича з посади генсека ЦК КП(б)У та заміщення його на українця В.Чубаря. В результаті, Й.Сталін зробив навпаки, - у березні 1927 року О.Шумського знімають з посади і народним комісаром освіти України призначають українця Миколу Олексійовича Скрипника, який на цій посаді пробув до лютого 1933 року. 

14 липня 1928 об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У звільнив Л.Кагановича від обов'язків члена Політбюро, генерального секретаря ЦК КП(б)У і відправив його на підвищення до Москви на посаду секретаря ЦК ВКП(б). Пленум обрав членом ЦК, політбюро і генеральним (першим) секретарем ЦК КП(б)У поляка Станіслава Вікентієвича Косіора, який на цій посаді пробув по січень 1938 року. 

Ще раз нагадаю, що насправді ніяких виборів тоді не було, як не було і незалежної Комуністичної партії (більшовиків) України. Всіх керівників України призначали і знімали у Москві, а в Україні для виконання вказівок з Москви, існував філіал ВКП(б) під назвою КП(б)У. 

Етнічних українців серед більшовиків було дуже мало, тому серед партійців майже ніхто не вживав української. Більшість більшовиків України були етнічними росіянами і євреями, і представляли міське, переважно російськомовне, населення. 

Водночас 80% населення України (серед селян 95-98%) складали етнічні українці. До речі, за переписом населення у 1926 році сільські мешканці становили 81,5% від усього населення України (нині тільки 31%), тільки 5,3 млн. (18,5%) жили у містах. (Після Голодомору в 1939 році частка сільського населення України зменшилася на 17,7% і  становила вже 63,8%). 

До радянської влади українці ставились як до чужої. Звісно, за таких умов, логічним було для початку «приручення» корінних народів дати «їм пряника», - визнати їхню мову, культуру, залучити до державної адміністрації. 

Отож, як згодом з’ясувалося, за задумом у Москві, політика «українізації» (липень 1923 р. – листопад 1932 р.) була тимчасовою тактичною поступкою більшовиків українським прагненням щодо національного самоствердження, так би мовити спосіб виявлення найбільш грамотних, активних і національно свідомих українців. 

Українців О.Я.Шумського (уродженець с.Борова Рудня, нині Житомирської області) та М.О.Скрипника (родом з містечка Яснувата, нині Донецької області), які по черзі очолювали процес українізації, фактично «використовували у сліпу». 

 

Далі буде.

Стефанко С.Л.

 

 


25.11.2012 Сергій Стефанко 3291 4
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

238
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

1658
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1182
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

6628
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1803
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

2159

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

250

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

809

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

905

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1480
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

557
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1645
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1533
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

449
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3536
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3670
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

7247
16.06.2025

В Івано-Франківську з 15 по 20 червня відбуватиметься Шекспірівський фестиваль, організатором якого є Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.   

469
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

222
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

958
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

380
10.06.2025

Більшість мешканців західних областей — 60% — усе ще готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Утім, це на 19% менше, ніж у лютому 2024 року.  

588