Будинок по вул.Тичини, 8а був побудований в 1974 році як гуртожиток на 505 ліжко-місць і був на балансі ЖПП тресту «Івано-Франківськбуд», директором якого був Касічник Б.С.
В 1996 році гуртожиток переходить на баланс фірми «Івано-Франківськбуд», а в 1998 році фірма перетворюється на ВАТ БМФ «Івано-Франківськбуд» і вводить в статутний фонд гуртожиток.
З того часу мешканці почали отримувати безпідставні повідомлення про виселення. Людей за участю найманих міліціонерів примусово виселяли з гуртожитку, переселяли на вищі поверхи, підселяли сім’ю до одиноких чи навпаки. Таким чином вивільнили 2 поверх і за незаконним рішенням міської ради від 14.03.2006 року за № 118 п.1.23 було переведено 2 поверх у нежитлове приміщення. Хоча до цих пір є люди,прописані в кімнатах на 2 поверсі.
У 2000 році було створено дочірнє підприємство від ВАТ БМФ «Івано-Франківськбуд» - ДП «Лізингбуд», директором якого став Острижнюк А.М. Почалися ще більші утиски мешканців (вимикали світло, газ, воду). Мешканці неодноразово зверталися в різні інстанції (прокуратуру, інспекцію з прав захисту людини, президента, прем’єра, депутатів ). У відповідь ті давали вказівки розібратися, але на місцях цю справу прикривали.
У 2006 році ми звернулися до ради акціонерів, особисто до пана Мельника М.С., який був Головою Правління Ради акціонерів, про те, щоб гуртожиток був переданий у комунальну власність міста. Але нам було відмовлено.
А коли Головою Правління Ради акціонерів став Броніцький В.М., то умови проживання стали ще нестерпнішими. Наприклад, квартплата у 2006 році становила 2,30 грн. за 1 м. кв., в той час по місту було 0,63 грн. за 1 м. кв. Під натиском людей ціна була знижена до 1,28 грн., хоча державна інспекція по цінах після звернення мешканців неодноразово давала приписи, що квартплата має нараховуватися згідно рішення виконавчого комітету міської ради.
14.06.2007 року мешканці звернулися до суду з позовом про виключення гуртожитку з статутного фонду і передачею його в комунальну власність міста з метою дальшої приватизації мешканцями.
На захист мешканців став Фонд держмайна України, від імені якого звернувся до суду перший заступник голови фонду В.Петров (18.20.2007 р. №10-25-16568, з поясненням про те, що гуртожиток як об’єкт державного житлового фонду не мав права бути включений до статутного фонду фірми і проханням сприяти вирішенню судової справи на користь мешканців. На жаль, судові засідання безпідставно не відбувалися і через 2,5 роки суддя Островський Л.Є. 17.03.2010 року закрив провадження, мотивуючи тим,що це справа Господарського суду.
22.03.2010 року мешканці звернулися з позовом до Господарського суду. 15.04.2010 року Господарський суд виніс рішення, що це компетенція міського суду і закрив провадження. Мешканці подали апеляційну скаргу, яка 25.04.2010 року була задоволена на користь мешканців і справу повернули на розгляд у міський суд. Судові засідання знову відкладалися або не відбувалися, змінювалися судді.
05.12.2011 року суддя Барашков В.В. виніс рішення відмовити у задоволенні позовної заяви, мотивуючи тим, що будинок ніколи не був житловим фондом.
На всіх судових слуханнях, що відбувалися, суддя Барашков В.В. ігнорував думку позивачів, позицію міської ради, наголошував, що ми, мешканці, ніхто, і не вправі на щось претендувати. Суддею не було розглянуто ні одного документа долученого до справи. Було зрозуміло і ясно, що рішення суду було заздалегідь підготовлено.
Фірма «Лізингбуд» у відповідь на те, що ми звернулися до суду, вирішила взагалі перевести гуртожиток в адмінбудинок. Таким чином, що вони переробили техпаспорт будинку і скасували нумерацію кімнат і почали людей перереєстровувати на інвентарні номери. В результаті наші діти, досягнувши повноліття отримують паспорти без штампу про реєстрацію, тобто БОМЖІ. А це тягне за собою купу проблем: вступ до вузів, звернення до лікарів, одержання водійських прав, і, ми навіть не брали участі у виборах до місцевих рад.
На неодноразові колективні і особисті звернення до Броніцького В.М. про надання людям права на законну приватизацію кімнат у гуртожитку, він агресивно відмовляв людям, наголошуючи, що в цьому будинку не буде ні одного мешканця.
Мешканці гуртожитку не можуть зрозуміти, чому в інших гуртожитках міста Івано-Франківська, незалежно від форми власності, приватизовують кімнати, а ми позбавлені цього права?
Зараз наша позовна заява в апеляційному суді. Якщо відхилять наш позов, то ми,мешканці, опинимося на вулиці.
Мешанці гуртожитку вул.. Тичини, 8а
Гаврилів Г.М. тел.. 097 11 93 570, кімната 49
Колодницька Н.М. 097 35 64 663, кімната 53
