Колишній віце-шеф Бюро національної безпеки Польщі, депутат польського Сейму Вітольд Ващиковський у програмі "Студія Захід з Антоном Борковським" розповів про саботаж і підозрілі моменти у ході слідства щодо "смоленської катастрофи".
Маємо сумний, чорний ювілей - 5 років тому загинув цвіт польської політичної інтелігенції і президент Лех Качинський. Є підозри, що їхнє вбивство було організоване спецслужбами Російської Федерації. Як ви оцінюєте результати і стан слідства, адже досі рештки літака не були передані до Польщі.
Прокурорське слідство як в Польщі так і в Росії, попри те що минуло 5 років, є незакінченим. З певних причин обидві прокуратури не хочуть його завершувати. Російська прокуратура певно побоюється, що там було втручання росіян, яке полягало, скажімо, у кепському ставленні контрольної вежі, - офіцери, які там працювали не виконали, своїх обов’язків. Можливо збереглися сліди, які могли би вказувати на можливість саботажу. А прокуратура польська не може закінчити слідства, бо не має оригіналів чорних скриньок і решток фюзеляжу, - тобто речових доказів.
Але ж це є аферою! Якщо польська прокуратура не має решток авіакатастрофи, і ми знаємо що вона не отримала і всіх записів чорних скриньок літака, - то це скандал.
Це правда. Ми вважаємо, що порядні слідчі не можуть закінчити подібного слідства, адже не володіють речовими доказами. Прокуратура стверджує, що її представники мали доступ до залишків авіакатастрофи і брали певні проби. Але я хочу нагадати, що ці проби були взяті аж через півтора роки після катастрофи. Ми ж з знаємо, як впродовж кількох місяців, ставились до решток катастрофи, як все розкрадали і підчищали. Лише частина решток літака перебувала під дахом. Тож чимало слідчих і експертів піддає сумніву ті дослідження, вважаючи, що вони були невірогідними. Натомість росте число експертів, які вважають, що навколо слідства велася нечиста гра.
Я читав резонансні та гострі заяви професора Новачика, згідно з ними ставало зрозумілим, що береза під аеродромом не могла стати причиною катастрофи. Що це просто сфабриковано і скомпоновано.
Багато експертів вказує ще на одну особливість. Виявляється, що рештки літака знаходили на значній відстані перед березою. Є свідки, що стверджують, що бачили блиск і чули вибух. Бачили як розпадається літак, а фрагменти відривались ще перед зіткненням з березою. Літак, якщо б і розпадався на настільки низькій висоті - загалом це кілька метрів над землею, - не міг би розпастись на тисячі уламків. Він міг би розлетітись на кілька сотень кавалків. Якби береза справді відбила крило літака і він би летів на лівому боці, то за кількасот метрів він би зробив чималий рів у землі, - він би діяв як плуг, що оре землю, але ж подібних слідів не має. Попросту видно, що літак розсипався в повітрі і так далі. Зрозуміло, що прокуратура, яка отримала доступ до решток почала тестувати їх на можливість наявності вибухових матеріалів, - прилади вказували, що там могли бути вибухівка. Відтак маємо дуже багато запитань, котрі свідчать, що катастрофа могла мати цілком інший перебіг, ніж це вказано в рапорті польського Міллера і ще в більш брехливому рапорті пані Анодіної, першому російському рапорті, що з’явився у 2010 році.
Чи є якісь шанси для розгляду цієї скандальної справи в якихось міжнародних інституціях, можливо варто би було долучити слідчих з Гааги?
Ми вже роками про це говоримо, але... По-перше, прем’єр Туск полетів 10 квітня 2010 року до Смоленська цілком непідготовленим. Він не мав відповідної юридичної інформації, він не мав рапортів щодо юридичних підстав цього слідства. І він погодився на російську концепцію чиказької конвенції, хоча все можна було робити на підставі польсько-російського порозуміння про авіакатастрофи від 1993 року. Наступне, якщо вже погодилися на російське слідство і на паралельне польське, то до польського слідства можна було запросити міжнародних експертів, котрі могли би нам допомагати оцінювати результати російського слідства. Врешті, можна було звернутися до міжнародних інституцій і до НАТО, - оскільки загинув польський президент, глава Збройних сил Польщі, - оскільки Польща є членом НАТО. Можна було вимагати від міжнародних трибуналів, аби вони змусили Росію повернути польське майно, - йдеться про рештки літака. Ми не тільки не маємо доступу до них, але зникли і особисті речі пасажирів, зрештою, ми не можемо знайти комп’ютера Александра Щигло, тодішнього шефа Бюро національної безпеки і так далі. Можна було звинувачувати Росію в міжнародних судах щодо повернення цього майна, можна було звернутися до низки розвідок держав наших союзників з проханням про співпрацю. Зокрема щодо того, чи не записав бува хтось чого, чи не підслухав. Не було зафільмовано навіть сателітарного моніторингу катастрофи. Можна було виконати чимало міжнародних дій, але з політичних міркувань тодішній уряд не хотів цього робити, оскільки вважав, - і це була фальшива альтернатива, - що це може означати війну з Росією.
Чи не запізно зараз намагатися щось робити? Розуміємо, що 5 років тому ми думали, що це була випадковість, але вже після окупації Криму, після вторгнення російських окупантів на схід України бачимо, що все було складніше.
Ви, пане редакторе, маєте рацію. Я ставив подібні питання в НАТО і в американському конгресі. Якщо Путін настільки криваво розправляється з власною внутрішньою опозицією, то слід також вважати, що він міг розправитися з закордонною опозицією у такий самий кривавий спосіб. Щораз більше політиків у світі бачить ті залежності.
Я здогадуюся, що Лех Качинський опинився у списку ворогів Кремля. Ми розуміємо, якби не втручання Леха Качинського у справі вторгнення і війни проти Грузії, то вочевидь, що російські танки вже були би, наприклад, в Тбілісі. Скажімо, якби він не взяв за руку одного і другого президента, не всадив їх до літака і не привіз їх до Тбілісі. Тож, як ви вважаєте, чи це могла би бути така приватна, підла помста з боку Кремля?
Так. Я прошу пам’ятати, що Лех Качинський сказав у Тбілісі на мітингу: "сьогодні це Грузія, завтра це може бути Україна, потім країни Балтії, а потім, можливо, моя країна – Польща". Тобто цей сценарій, котрий він окреслив ще у 2008 році в Тбілісі реалізується зараз. І не виключаю, що саме за це його і спіткала помста.
