В обіймах війни: Змагання зі смертю

Він чомусь відчував, що загине. Спочатку напророчив, що буде війна. Потім обмовився дружині телефоном, що не побачить, як син зробить перший крок. Завжди усміхнений і душа компанії, але водночас сильний і відповідальний.

Таким Володимира Лисенчука запам’ятали рідні і друзі. Боєць добре знав, що таке небезпека. Розумів, коли ще міліціонером ставав. Відчув, що не доживе до тридцять. За сином, чоловіком і батьком досі сумують рідні. Їм так бракує Володі. Особливо, коли свято у дітей, а татка нема… 

Володимир Лисенчук – міліціонер спеціальної роти міліції, прапорщик міліції. В зону АТО 29-річний боєць вирушив 3 квітня 2014 року. Загинув 29 травня 2014 року під час катастрофи гелікоптера Мі-8МТ Національної гвардії України, який збили терористи поблизу Слов’янська. 1 червня в Івано-Франківську прощались із загиблими правоохоронцями. 2 червня Володимира Лисенчука поховали на кладовищі рідного села. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно). 

26 травня 2015 року на будівлі Коломийського професійного ліцею урочисто відкрито та освячено меморіальну дошку на честь Володимира Лисенчука.

У прикарпатця залишились батьки, брат, дружина, і на той час 6-річна донька та 7-місячний син.

Від танців до кохання

Володя народився в с. Лісний Хлібичин, що на Коломийщині. Там вчився і працював, допоки не зустрів кохану. Звели їх танці. Попри серйозну роботу і міцний характер Володя з дитинства любив танцювати. Не займався професійно, але в клубі був кращий. Хлопець працював патрульним у Коломиї. З друзями у вихідний поїхав до Франківська. Вони пішли на дискотеку. Саме там Володя побачив майбутню дружину. Він знав, що вона буде його. Світлана це навіть не догадувалася. Володя не насмілився підійти до дівчини. Подзвонив за тиждень на стаціонарний телефон і запропонував зустрітися. Сказав, що бачив її на дискотеці і вона полонила його серце. Студентка-першокурсниця погодилася, але це все для неї виглядало несерйозно. Володимир обрав місце і сказав, що сам підійде. Так і сталося. У той день вони мали про що поговорити. Володя довго не думав  і запитав Світлану про спільне майбутнє. Цим ледь не налякав студентку. На наступному побаченні і Світлана  зрозуміла, що це її доля. Вони закохалися. Якось Володя сказав: «А давай одружимося». Світлана довго не думала і відповіла взаємністю. За півтори роки пара розписалася, а за півроку – одружилася.

Жити вирішили у Франківську. На той час Володимир марив спецпідрозділом «Беркут». За деякий час перевівся з патрульної  поліції у спецпідрозділ. Працював снайпером, бо влучно стріляв.

У подружжя народилася донечка. Коли дружина була вагітна, Володя мріяв про сина. Дуже хотів «беркута». Коли Світлані лікарі сказали, що буде дівчинка, то жінка ще раз перепитала. Схвильована дружина по телефону сказала це Володі. У відповідь була пауза, а далі Володя поділився радістю і сказав, що син наступний. Після народження Діанки Володя геть забув про сина і не міг налюбуватися дочкою: так пестив і бавив малу. «Діанка - копія батька», - запевняє Світлана.

Тільки вихідні, Володя забирав дружину і дітей в село. Світлана допомагала мамі по хаті, а Володя брав Діанку і йшов на рибалку. Дружина каже, що саме там чоловік забувався і відчував спокій. Цю справу так любив з дитинства, що риба сама до вудочки плила.

«Рибаки сміялися, коли приходив Володя і казали, що треба змотувати вудочки, бо улову уже не буде. Завжди приносив додому рибу», - каже дружина.

До речі, донечка теж перейняла любов до риболовлі. Правда, тепер ходить з братом тата…

Мій рятівник

Світлана каже, що у неї був ідеальний чоловік у всіх сенсах слова. Його доброту і вміння допомагати не забудуть і друзі. Дружина каже, що тільки виникали труднощі, одразу приїздив Володя і вирішував проблему. Не важливо чи день, чи ніч. Пригадує випадок, коли загубилася дочка у самісінькому центрі Івано-Франківська. Вони разом гуляли «стометрівкою» і не встигла мама обернутися, як дитини вже не було. Світлана шукала дитину, але все марно… Серед палаток з морозивом і дитячого галасу так і не розгледіла дочки. В сльозах набрала Володю. Той за 5 хвилин приїхав з товаришем. Знайшов Діанку в іншому кінці «стометрівки» і приніс до Світлани, яка вже не відчувала землі під ногами. Світлана вміла вляпатися, а Володя – виправити, аби тільки кохана не плакала. Якось їдучи в маршрутному автобусі Світлана вийшла, а телефон з колін впав на підлогу. На вулиці оговталася, що загубила подарунок чоловіка. Володя довго не думав і почав бігти навпростець до центральної зупинки.  Перехопити автобус вдалося, але вже з іншими людьми. Правда, телефон знайшовся у дівчини, яка стояла на вулиці та оглядалася за власником.

Попри твердий характер Володя був і романтиком. Часто підписував відкритки «коханій дружині». Любив цим дивувати Світлану і мав гарний почерк.

 «Він завжди мене захищав і рятував, - зізнається Світлана. - Коли на вулиці мене спеціально зачепив невідомий чоловік, то йому добряче дісталося».

Сам проблемами не ділився. Не хотів, аби дружина хвилювалася:

«Я бачила, що щось не так. Але він старався все сам вирішити. Казав, що в мене робота мами і я маю виховувати дітей, а про інше подбає він».

Навіть коли був на сході, то казав, що все добре, а більше розповість, як приїде. Пояснював, що небезпечно і просив за молитву.

На порозі смерті

Світлана каже, що Володя завжди любив небезпеку. Вона сама його знаходила. Напередодні війни чоловіку вирізали апендицит. При оперуванні лікарка пошкодила судину. Світлана на останніх місяцях вагітності не могла бути біля чоловіка. Володя всю ніч боровся з внутрішньою кровотечою і зараженням. Тільки зранку це виявили медики і Володю прооперували ще раз. Лікар сказав, що міліціонер вижив через сильний організм. Після цього Володі дали реабілітаційну відпустку. Чоловік хоч був дома, але до хлопців їздив: тільки Світлана в місто, як Володя з дочкою на роботу.

На Майдан не поїхав, бо через хворобу не взяли. Дружині казав, що буде війна. Світлана не вірила і переконувала, що люди розійдуться. Після бруду, який вилили на «Беркут», Володя тужив. У садочку Діанку запитали чи тато не вбиває людей. Вона плакала і розуміла щось недобре.

Щодо поїздки на схід – записався у списки чи не перший. Рідним сказав, що там безпечно і вирушають на охорону публічного порядку. У день від’їзду Володя так підкидав на руках малого Віталіка, ніби прощався.

Коли чоловіка перекинули у Слов’янськ, то Світлана відчула небезпеку. Просила не їхати, бо там бойові дії. Та хіба Володя чув, коли небезпека це його, а ще обов’язок.  Чоловік дзвонив часто. Одного разу Світлана не чула. Коли передзвонила, то Володя сказав підносити телефон, бо іншого разу може і не бути. Дружина розповідала про дітей і як вони сумують за ним. Володя зненацька відрізав: «Шкода, що не побачу, як малий почне ходити». Світлана охолола. Не розуміла, чому він так сказав. Просила швидше повертатися.

 «Мабуть, він бачив кінець. Бачив, що там відбувається і що може не повернутися живий до нас», - міркує жінка.

Рідні ходили  до церкви і молилися за повернення Володі. Але цього не сталося. На чистий четвер Діанка не могла додзвонитися до тата. Світлана ледь її заспокоїла. Казала, що тато передзвонить. Та мала і слухати не хотіла. Того дня Світлана лишила дітей з батьками, а сама повезла аналізи сина до лікарні. Не доїхавши, отримала дзвінок від мами, аби повертатися додому і то негайно. Тільки тоді Світлана відчула біду. Дома мама сказала, що загинули хлопці з Прикарпаття. Світлана не повірила. Жінка і зараз не стримує сліз. Не може словами до кінця передати, які важчі часи були. Розуміла, що чоловіка немає. Вона не знала де жити і що з дітьми робити. Жінка не приховує, що її врятували батьки. Тато її обняв і сказав, що вона не сама. Потім безліч дзвінків від друзів з питанням чи це правда. Тоді Світлана надіялася, що з вертольоту вижив Володя, але йшлося про пілота.

Мама Володі першою відчула, що син помер.  Подзвонила і сказала це Світлані. Перед тим син дзвонив Марії з словами: «Мамо, сьогодні був такий обстріл, що дивом вдалося врятуватися». Але не надовго…

Мама бійця пригадує, що коли син був малий якась жінка сказала, щоб берегти його від висоти.

По похоронах побратими Володі розповіли Світлані, що  чоловік ледь не загинув від осколка, який пролетів над головою. Тоді хлопці казали, що у  цей день Володя має запам’ятати. Потім йому кинули гранату під ноги, яка не дивом не зірвалася.

«Я вже потім розуміла, що він був у такому пеклі, що важко й уявити», - переконана Світлана.

Татова подушка

Після такого горя все посипалося на купу: двостороннє запалення в малого Віталіка, з нервів кровотеча у Світлани. Жінку ледве на похорон чоловіка привели. Сина залишили у лікарні з сестрою, а Діанку – в сусідки. Дочка розпитувала у жінки де її найрідніші. Плакала і не могла збагнути, що сталося.  Світлана довго не могла оговтатися. А ще зненацька той дзвінок... Світлана не може забути, як подзвонили з ресторану, де вона Володі на 10 червня замовляла святковий стіл. Чоловік мав святкувати ювілей – 30 років. Світлана подбала про це. Розуміла, що чоловік на війні і треба все організувати. У телефонній розмові жінка розплакалася. Сам Володя наче відчував щось і просив не замовляти ресторан. Хотів, аби дружина дочекалася його повернення.

Дітям Світлана довго не могла розповісти правду. Донці пояснила, що тата забрали ангелики на небо, аби вберегти. Мала часто плакала. Віталік тата не пам’ятає. Переглядає відеозапис з хрещення і там бачить його. Та й  хлопчиком Володя натішитися не встиг. Коли малому було шість місяців, тато пішов на війну. Діанка довго тужила. Якось прийшла до Світлани на кухню з подушкою у руках. Сказала, що буде з нею  спати, бо вона пахне татом. Часто питає «чи пам’ятаєте мамо, як ми з татом…». Віталік лише дивиться на фото і каже: «Мій тато на небі».

«Я не маю права шкодувати. У Володі був обов’язок перед Україною, - зі сльозами каже Світлана. - У мене був прекрасний чоловік у всіх сенсах цього слова. Він був хорошим батьком і відповідальним поліцейським. Спільних сім років життя пройшли не марно».

Пройшло більше як чотири роки, а родина досі згадує Володю. Особливо, коли у Діанки було перше Причастя, а у Віталіка святкування п’ятирічного ювілею.

«Тоді тата хочеться найбільше. Тоді розумієш, що його немає. І будь-яка побутова проблема ніщо, порівняно з душевним болем», - зізнається дружина.

Світлана часто приводить дітей на могилу. Вона не знає, що думає Віталік, але Діанка все розуміє. Синочок першим біжить цілувати портрет, а донечка своїми руками готує подарунки татові і залишає на могилі. Сумує, коли вітер їх викрадає і обіцяє принести нові.

Фотогалерея


14.11.2018 3872 1
Коментарі (1)

an 2018.11.30, 15:49

вічна пам'ять Герою....

19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

194
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

1632
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1179
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

6599
10.06.2025
Павло Мінка

Калуш зіткнувся з енергетичною та екологічною кризою — мільйонні збитки та виснаження підземних вод загрожують питному водопостачанню міста.  

1798
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

2146

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

248

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

801

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

904

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1475
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

555
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1640
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1531
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

443
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3533
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3667
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

7244
16.06.2025

В Івано-Франківську з 15 по 20 червня відбуватиметься Шекспірівський фестиваль, організатором якого є Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.   

457
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

210
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

956
15.06.2025

На думку прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, протистояння між Ізраїлем та Іраном переростає в повномасштабну війну в регіоні.  

378
10.06.2025

Більшість мешканців західних областей — 60% — усе ще готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Утім, це на 19% менше, ніж у лютому 2024 року.  

587